ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20053/21
провадження № 2-з/753/273/21
"04" жовтня 2021 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову до суду,
до Дарницького районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2021 року заяву про забезпечення позову передано судді Шаповаловій К.В. (фактично передано судді - 30 вересня 2021 року).
Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить вжити таких заходів шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 із забороною будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження вказаної квартири.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що має намір звернутись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 1 лютого 2013 року, який становить 20000 доларів США та пеня за прострочення повернення позики - 3902379,84 грн.
Вивчивши доводи заяви та подані до неї матеріали, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150
ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150
ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом зазначених норм процесуального законодавства забезпечення позову має на меті запобігти ускладненню чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
До заяви про забезпечення позову заявником додано лише копію договору позики від 1 лютого 2013 року, що не дає можливості суду переконатись в тому, що між сторонами дійсно виник спір з приводу невиконання ОСОБА_2 умов вказаного договору та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, заявником суду надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_2 .
Наданий доказ не містить даних стосовно того, хто на цей час є власником квартири АДРЕСА_1 , арешт на яку просить накласти заявник, а лише надає інформацію щодо наявності певних обтяжень у конкретної особи (запит здійснений за особою, а не за об'єктом нерухомості).
Із наданої інформації судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 передана ОСОБА_2 у 2007 році в іпотеку ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС». Постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції від 2015 року накладено арешт на вказану квартиру, та ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2018 року також накладено арешт на цю квартиру.
Будь-яких інших доказів на обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру, заявником до заяву не надано.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Отже, заявником суду не надано належних та достатніх доказів того, що між сторонами дійсно виник спір стосовно невиконання умов договору позики від 1 лютого 2013 року, не надано доказів того, що станом на день звернення із заявою до суду ОСОБА_2 є власником квартири, арешт на яку просить накласти заявник, а також не надано доказів співмірності заявленого заходу забезпечення позову до можливих позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості особи користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; зважаючи на те, що позивачем не надано належного обґрунтування та достатніх доказів того, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи відсутність доказів того, що між заявником та майбутнім відповідачем дійсно існує спір щодо невиконання умов договору позики від 1 лютого 2013 року, а також те, що майбутній відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 станом на день звернення із відповідною заявою, суд вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову до суду - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: Шаповалова К.В.