Справа № 760/21830/18
Провадження № 2/752/781/21
Іменем України
16.09.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
за участю секретаря - Воробйова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про припинення іпотечного договору, визнання іпотечного договору таким, що втратив чинність та виключення майна з Державного реєстру заборон та відчуження майна, -
У серпні 2018 року позивач звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва, в якому просить: припинити Іпотечний договір № 2.07071362, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю., зареєстрований в реєстрі № 2179, що укладений між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк» та ОСОБА_1 ; визнати Іпотечний договір № 2.07071362 від 02.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю., зареєстрований в реєстрі № 2179, що укладений між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк» та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з двох жилих кімнат, яка має загальну площу 53,50 кв.м. та житлову площу 30,70 кв.м., таким, що втратив чинність; виключити з Державного реєстру заборон на відчуження майна - квартири АДРЕСА_1 , що складається з двох жилих кімнат, яка має загальну площу 53,50 кв.м. та житлову площу 30,70 кв.м.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 02.07.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» було укладено Іпотечний договір № 2.07071362, відповідно до якого позивач передала в забезпечення квартиру АДРЕСА_1 . 14.08.2018 через кабінет електронних сервісів позивач отримала інформаційну довідку № 134210133 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізналася, що Державним реєстратором Чуйко Г.Г. прийнято рішення про реєстрацію права власності № 27061116 на предмет іпотеки на ТОВ «ФК Інвест-Кредо». Отже, позивачу стало відомо, що ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк» відступив право вимоги за Іпотечним договором № 2.07071362 на користь ТОВ «ФК Інвест-Кредо» в подальшому, останній реалізував своє право за договором та зареєстрував право власності на предмет іпотеки за рахунок заборгованості за договором.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.09.2018 відкрито провадження по даній справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» задоволено. Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21.09.2018 скасовано та направлено справу на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва за встановленою підсудністю.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 23.01.2019 прийнято дану цивільну справу до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 422 від 23.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
У червні 2020 року дана цивільна справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.04.2021 закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Представник відповідача-1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вдповідач-2 Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Будь-яких заяв та клопотань до суду не надав.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Як встановлено судом, 02.07.2007 між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк» та ОСОБА_1 укладено договір на іпотечний кредит № 2.07071362 від 02.07.2007.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору кредитор на умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти в сумі 202700 доларів США, на умовах строковості, повернення та плати за користування.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 02.07.2007 ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено договір іпотеки № 2.07071362, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю., зареєстрований за № 2179, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в забезпечення квартиру АДРЕСА_1 , що складається з двох жилих кімнат, яка має загальну площу 53,50 кв.м. та житлову площу 30,70 кв.м., яка належить 63/100 частки вказаної квартири позивачу на підставі договору дарування, який зареєстровано БТІ м. Києва за № 1/1089 та 37/100 на підставі договору дарування від 31.10.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. зареєстровано в реєстрі № 6053.
23.05.2018 між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладено договір № 235К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за договором про іпотечний кредит № 2.07071362 від 02.07.2007 за реєстровим № 2179.
П.п. 4.5. кредитного договору передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання кредитор набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством та іпотечним договором.
Станом на 25.05.2018 борг ОСОБА_1 за кредитним договором № 2.07071362 від 02.07.2007 склав 273552,78 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов укладеного між ними договору.
Варто звернути увагу позивача на те, що Главою 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов'язання.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статей 599-609 ЦК України, підставами припинення зобов'язання є: припинення зобов'язання виконанням, припинення зобов'язання переданням відступного, припинення зобов'язання зарахуванням, припинення зобов'язання за домовленістю сторін, припинення зобов'язання прощенням боргу, припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов'язання неможливістю його виконання, припинення зобов'язання смертю фізичної особи та припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи.
Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Як вказано в ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку». Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Так, згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем в свою чергу не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, що могли б бути підставою для визнання недійсним кредитного договору та доказів щодо порушення її прав та інтересів відповідачем-1.
Суд наголошує, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем його обов'язків, передбачених умовами кредитного договору, спірні зобов'язання по кредитним договорам не припинили свою дію.
Суд наголошує на тому, що стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Однак, як вже було встановлено судом, позивач зобов'язання належним чином за кредитним договором не виконав, в результаті чого у нього виникла прострочена заборгованість.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що під час розгляду справи судом не встановлено правових підстав для визнання припиненими зобов'язань по кредитним договорам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, в зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про припинення іпотечного договору, визнання іпотечного договору таким, що втратив чинність та виключення майна з Державного реєстру заборон та відчуження майна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю.Мазур