Справа № 161/20852/20
Провадження № 2/161/518/21
28 вересня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.,
при секретарі - Фурман Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської філії приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування,-
17.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 24.06.2018 року тратилася ДТП за участю транспортного засобу Volkswagen T4, д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля марки FAW, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04.07.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вказаній ДТП. На момент події, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Волинському ОУ (далі - страхова компанія, ПрАТ «УПСК»), згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/5158392 від 20.06.2018 року (далі - Поліс). 04.07.2018 року представником страхової компанії було оглянуто пошкоджений транспортний засіб та зафіксовано виявлені пошкодження у відповідному акті огляду. З метою отримання страхового відшкодування, 07.08.2018 року він звернувся до страхової компанії та подав усі необхідні документи. У відповідь на звернення ПрАТ «УПСК» повідомило його про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки на момент укладення страхового полісу страхувальник не повідомив страхову компанію про всі діючі договори ОСЦПВВНТЗ, укладені з іншими страховиками. З метою відновлення можливості використання свого транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди ним було сплачено ФОП ОСОБА_3 за виконані ремонтні роботи та заміну деталей належного йому пошкодженого автомобіля Volkswagen T4, д.н.з. НОМЕР_1 , кошти в загальній сумі 87000 грн. У свою чергу, 30.05.2020 року на адресу ПрАТ «УПСК» рекомендованим поштовим зв'язком та електронним зв'язком ним було направлено претензію щодо виплати страхового відшкодування, але жодного реагування зі сторони страхової компанії не було. Враховуючи наведене, просить суд визнати Поліс дійсним та стягнути з ПрАТ «УПСК» на його користь суму страхового відшкодування, понесену ним внаслідок проведення відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля в розмірі 87000 грн., штрафні санкції за невчасне виконання обов'язків, а саме пеню, інфляційні, 3% річних, стягнути моральну шкоду у розмірі 5 % від суми загальної шкоди з урахуванням штрафних санкцій та стягнути на його користь сплату судового збору.
15.02.2021 року від представника ПрАТ «УПСК» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що за наслідками розглядуваної ДТП, позивач звернувся до страхової компанії із заявою про здійснення страхового відшкодування. Під час проведення перевірки, ПрАТ «УПСК» було встановлено, що на дату ДТП (24.06.2018 року) транспортний засіб FAW, д.н.з. НОМЕР_2 , був забезпечений за двома договорами ОСЦПВВНТЗ, а саме: Полісом № АМ/1044035 від 04.11.2017 року у ПрАТ «СК «Провідна» та за Полісом № АМ/4028438 від 20.06.2018 року у ПрАТ «УПСК». При цьому, при укладенні Полісу № АМ/4028438 страхувальник ОСОБА_2 не повідомляв ПрАТ «УПСК» про те, що автомобіль FAW, д.н.з. НОМЕР_2 , вже є забезпеченим у ПрАТ «СК «Провідна» за відповідним Полісом. Таким чином, Поліс № АМ/4028438 від 20.06.2018 року у силу п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України є нікчемним. При цьому, страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому ризик, пов'язаний із неповідомленням страховика про наявність іншого чинного договору страхування, який має наслідком нікчемність іншого договору, може стосуватись страхувальника, який не виконав свій обов'язок. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
До початку судового засідання представник позивача подав заяву з проханням розгляд справи здійснювати без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що 24.06.2018 року близько 03:00 на а/д Т-0311 сполученням Камінь-Каширський - с. Седлище Волинської області, відбулася ДТП за участі транспортних засобів FAW, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та Volkswagen T4, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04.07.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вищевказаній ДТП. Дана постанова набрала законної сили.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб Volkswagen T4, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .
На момент ДТП, яка сталася 24.06.2018 року близько 03:00 на а/д Т-0311 сполученням Камінь-Каширський - с. Седлище Волинської області, транспортний засіб FAW, д.н.з. НОМЕР_2 , був забезпечений за двома договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: за Полісом № АМ/1044035, укладеним із ПрАТ «СК «Провідна» 04.11.2017 року та за Полісом № АМ/4028438, укладеним із ПрАТ «УПСК» 20.06.2018 року.
Зазначена обставина стороною позивача не оспорюється.
З метою отримання страхового відшкодування, позивачем 07.08.2018 року за вх. № 512, до ПрАТ «УПСК» було подано заяву на виплату страхового відшкодування та подано всі необхідні документи.
У відповідь на звернення ПрАТ «УПСК» повідомило його про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки на момент укладення страхового полісу страхувальник - ОСОБА_2 не повідомив страхову компанію про всі діючі договори ОСЦПВВНТЗ, укладені з іншими страховиками, адже це лише припущення та домисли страховика.
Позивач вважає дану відмову у виплаті йому страхового відшкодування неправомірною, оскільки нікчемність договору страхування застосовується до інших правовідносин, які жодним чином не повинні стосуватися його, а тому посилання страховика на невиплату страхового відшкодування є недоречним.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд приходить до наступного.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України встановлено обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкту, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В ході розгляду справи стороною позивача не було надано, а судом не здобуто жодних доказів того, що при укладенні між ОСОБА_2 та ПрАТ «УПСК» Полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/4028438 від 20.06.2018 року, страховиком було повідомлено страхувальника про наявність діючого Поліса ОСЦПВВНТЗ № АМ/1044035 від 04.11.2017 року, укладеного останнім із ПрАТ «СК «Провідна».
Вищеневедене свідчить про ту обставину, що Поліс ОСЦПВВНТЗ № АМ/4028438 від 20.06.2018 року, в силу п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, є нікчемним.
При цьому, слід звернути на наступну обставину.
У своєму правовому висновку, викладеному постанові від 15.07.2020 року в справі № 309/2088/16-ц, Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов'язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (постанова Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 759/10739/16-ц (провадження № 61-16092св18)).
При цьому обов'язок доказування факту виконання вимог закону щодо повідомлення страховика про наявність іншого чинного договору страхування щодо того самого об'єкта покладається саме на страхувальника, який повинен діяти як добросовісно, так і обачно, оскільки відповідні обставини можуть істотно вплинути на можливість укладення договору, його умови і, зрештою, на можливість його виконання.
Положеннями ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика не покладено обов'язку перевіряти на момент укладання договору наявність іншого чинного договору страхування, укладеного страхувальником, який звернувся для обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.
З огляду на положення ст. ст. 3, 5, 14, 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо мети, об'єкта, обов'язковості та правової природи виду страхування, страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Тому, за відсутності інших перешкод, відповідний договір страхування може бути укладений, однак ризик, пов'язаний із неповідомленням страховика про наявність іншого чинного договору страхування, який має наслідком нікчемність іншого договору, може стосуватись страхувальника, який не виконав свій обов'язок.
Вищезазначене, у своєму взаємозв'язку свідчить про те, що ОСОБА_1 , в даному випадку, не обмежений у праві вимагати завдану йому матеріальну шкоду, внаслідок ДТП, у ПрАТ «СК «Провідна», як страховика винуватця ДТП, або ж у безпосереднього заподіювача шкоди - ОСОБА_2 .
Разом з тим, під час усього розгляду справи ані позивачем, ані його представником не було залучено до участі у справі, а відтак й не пред'явлено позовних вимог до ПрАТ «СК «Провідна» чи ОСОБА_2 .
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» про стягнення страхового відшкодування.
У зв'язку з відмовою у позові, судові витрати по справі, виходячи з положення ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.
На підставі ст. ст. 215, 989, 1166 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської філії приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі складено 04 жовтня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук