Справа № 308/5386/21
2а/308/177/21
18 серпня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - Зарева Н.І.,
за участю секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до
Закарпатської митниці Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43337207, що знаходиться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 20,
про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
ОСОБА_1 звернувся в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1460/30500/20, винесеної 20 жовтня 2020 року, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 252 265,98 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що вказана постанова мотивована тим, що проведеною перевіркою з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що 30.04.2019 року через митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці ДФС громадянином Угорщини ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «VW Тouran», кузов номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер Польщі НОМЕР_3 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Під час митного контролю позивач подав працівникам митниці паспорт громадянина Угорщина НОМЕР_4 та заявив адресу проживання на території Чехії: АДРЕСА_2 . Шістнадцятого квітня 2020 року громадянин Угорщини ОСОБА_1 звернувся до Закарпатської митниці Держмитслужби із заявою щодо неможливості вивезення транспортного засобу у зв'язку з карантином. Станом на 20.10.2020 року транспортний засіб за межі митної території України вивезеним не значиться.
Разом з тим, встановлено, що позивач неодноразово перетинав митний кордон України в якості пасажира та подавав працівникам митниці паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 . Зазначено, що вартість транспортного засобу становить 29608,68 грн. Крім того, сума митних платежів, які підлягають сплаті у зв'язку із ввезенням на територію України легкового автомобіля «VW Тouran», кузов номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер Польщі НОМЕР_3 , громадянином - резидентом ОСОБА_1 в митному режимі «тимчасового ввезення», та від яких його було звільнено у зв'язку із поданням до митного контролю під час його ввезення паспорта громадянина Угорщини НОМЕР_4 та заявлення місця проживання на території Угорщини, становить - 84 088,66 гривень.
При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що вказана постанова є протиправною та підлягає до скасування, оскільки у нього не було умислу на вчинення правопорушення, мети ухилитись від сплати митних платежів чи спричинення суспільно небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів. Крім того, додав, що відповідачем не надано належного та допустимого доказу в підтвердження правомірності здійснення нарахування митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу. Відтак, не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, не виконано вимоги ст. 489 МК України та не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1460/30500/20 від 20.10.2020 року, а також закрити справу про порушення митних правил за ст. 485 МК України, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Другого червня 2021 року Закарпатською митницею Держмитслужби до суду подано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому відповідач заперечив проти позову посилаючись на те, що громадянин ОСОБА_1 є громадянином України - резидентом, тому 30.04.2019 року останній, подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу марки «VW TOURAN», кузов номер НОМЕР_6 , реєстраційний номер Польщі НОМЕР_3 , паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 18.11.2016 року та свідомо, навмисно заявивши митному органу постійне місце проживання за межами території України: АДРЕСА_2 , хоча він зареєстрований та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , вчинив протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, тому відносно нього складено протокол про порушення митних правил № 1460/30500/20 за ст. 485 Митного кодексу України.
Двадцятого жовтня 2020 року Закарпатською митницею розглянуто дану справу про порушення митних правил № 1460/30500/20 від 18.09.2020 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 252 265 гривень 98 копійок.
Представник відповідача зазначає також, що в наданому митниці поясненні від 14.09.2020 громадянин України ОСОБА_1 вказав, що 30.04.2019 року під час ввезення на митну територію України автомобіля в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» він подав до митного контролю паспорт громадянина Угорщини та вказав адресу проживання в Чехії з метою завезти автомобіль на територію України на 1 рік без розмитнення, тому що грошей на розмитнення автомобіля не має.
Що стосується тверджень позивача з приводу не надання відповідачем належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності здійснення нарахування митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, відповідач послався на те, що провести товарознавчу експертизу авто не представлялося можливим у зв'язку з його відсутністю у розпорядженні митниці та відсутністю документів, що містять відомості щодо вартості автомобіля, тому вартість транспортного засобу марки «VW TOURAN», кузов номер НОМЕР_6 , реєстраційний номер Польщі НОМЕР_3 , визначено за допомогою довідкового інтернет-джерела на підставі мінімальної довідкової вартості за межами митної території України, без урахування комплектації, показника одометра, технічного стану тощо і визначено на рівні 1000 євро.
На підставі наведеного представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання позивач не з'явився, однак, адвокат Човганин І.П. подав заяву про розгляд справи у його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Крім того, додав квитанцію про добровільно сплачені ОСОБА_1 кошти у сумі 8 500 гривень.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Закарпатської митниці Держмитслужби.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим суд розглянув справу за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Постановою у справі про порушення митних правил № 1460/30500/20 від 20.10.2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі триста відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 252 265 гривень 98 копійок.
Як вбачається з вказаної постанови, 30.04.2019 року через митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці ДФС громадянином Угорщини ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «VW Тouran», кузов номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер Польщі НОМЕР_3 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Під час митного контролю позивач подав працівникам митниці паспорт громадянина Угорщина НОМЕР_4 та заявив адресу проживання на території Чехії: АДРЕСА_2 . Шістнадцятого квітня 2020 року громадянин Угорщини ОСОБА_1 звернувся до Закарпатської митниці Держмитслужби із заявою щодо неможливості вивезення транспортного засобу у зв'язку з карантином. Станом на 20.10.2020 року транспортний засіб за межі митної території України вивезеним не значиться.
Разом з тим, позивач неодноразово перетинав митний кордон України в якості пасажира та подавав працівникам митниці паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 . Зазначено, що вартість транспортного засобу становить 29608,68 грн, а сума митних платежів, які підлягають сплаті у зв'язку із ввезенням на територію України легкового автомобіля «VW Тouran», кузов номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер Польщі НОМЕР_3 , громадянином - резидентом ОСОБА_1 в митному режимі «тимчасового ввезення», та від яких його було звільнено у зв'язку із поданням до митного контролю під час його ввезення паспорта громадянина Угорщини НОМЕР_4 та заявлення місця проживання на території Угорщини, становить - 84 088 грн. 66 копійок.
На підставі наведеного, уповноважено особою Закарпатської митниці Держмитслужби 20.10.2020 винесено оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст. 522 МК України визначено, що справи про порушення митних правил, передбачені статями 468, 469, частинами першою-п'ятою статті 470, статями 474, 475, 477-480, частинами першою-п'ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.
Згідно з ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 485 Митного кодексу України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД або його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 485 МК України, в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема: діяння, спрямоване на ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 16 жовтня 2018 року в справі № 751/7809/16, відповідальність, передбачена санкцією ст. 485 МК України, настає у разі наявності мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також заявлення неправдивих відомостей.
Відповідно до ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Пункт 57 статті 4 МК України передбачає, що товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Згідно з п. 6 ст. 104 МК України, для поміщення товарів у митному режимі тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
При цьому, статтею 380 МК України визначено, що тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
Кім того, частини 4, 6 статті 380 МК України передбачають, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Згідно з статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
З матеріалів справи слідує, що позивач має паспорт громадянина України та паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 . Крім того, позивачем не заперечується факт наявності у нього вказаних паспортів.
Відповідно до підпункту "в" п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.
У підпункті "в" п. 50 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
Необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України. Основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.
Для того, щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.
Дана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року по справі № 751/7809/16.
Враховуючи норми зазначеної статті у даному випадку для вирішення питання наявності чи відсутності у ОСОБА_1 у спірному випадку права ввозити транспортний засіб особистого користування у вказаному режимі визначальною є обставина, чи позивач є нерезидентом в розумінні норм Митного кодексу України. Необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.
Таким чином, правовідносини у даній справі регулюються нормами Митного кодексу України, Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року, Закону України від 21.01.1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Порядком централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185, а також Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 № 201.
Документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.
Судом встановлено, що у позивача станом на 30.04.2019 року наявний був як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина Угорщини, однак реєстрація місця його проживання за адресою АДРЕСА_1 здійснена 29.05.2000 року, тобто більш ніж через рік після того, як транспортний засіб ним було ввезено на територію України як громадянином Угорщини.
Відомостей про те, чи мав позивач зареєстроване місце проживання на території України до того часу, матеріали справи не містять.
Таким чином, з наявних матеріалів справи слідує, що подаючи паспорт громадянина Угорщина НОМЕР_4 та враховуючи адресу проживання на території Чехії: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 у правових відносинах з Україною, на час ввезення транспортного засобу, не був резидентом, оскільки на території України не проживав, умислу на вчинення правопорушення він не мав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Вказані обставина при розгляді справи про порушення особою митних правил враховані не були.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до квитанції №1353010011 ОСОБА_1 сплатив до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн.).
Також, згідно поданої декларації (форма МД-2) ОСОБА_5 здійснила митне оформлення (розмитнення) транспортного засобу марки «VW Тouran», кузов номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер Польщі. Вказаний транспортний засіб задекларовано для вільного обігу на митній території України.
Відповідно до п. 9-7 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 9-7 встановлено, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України"Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України", митне оформлення транспортних засобів особистого користування, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п'яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703 (крім транспортних засобів, що класифікуються за товарними під позиціями 8703 10, 8703 40), 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, за умови сплати належних митних платежів з дотриманням особливостей, встановлених пунктом 77 підрозділу 2 та пунктом 36 підрозділу 5розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу особистого користування, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, та добровільною сплатою до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.
Відповідно до ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, та констатує, що оскаржувана постанова про порушення митних правил є необґрунтованою, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної митної служби України належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 77, 121, 139, 229, 268, 241-244, 286 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Постанову в справі про порушення митних правил № 1460/30500/20 від 20.10.2020, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 252 265 гривень 98 копійок, скасувати.
3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 закрити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337207, адреса: м. Ужгород, вул. Собранецька, 20) 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.І. Зарева