справа №619/4892/21
провадження №2/619/1622/21
іменем України
04 жовтня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
Справа № 619/4892/21
Найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб):
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «АВАНСАР», місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, офіс 501/5, ЄДРПОУ 40199031,
Суть питання, що вирішується ухвалою.
01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала через систему «Електронний суд» позов до ТОВ «Фінансова компанія «АВАНСАР», в якому просиввизнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис виконавчий напис за реєстровим номером № 68298, вчинений 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, яким стягнуто з позивача заборгованість в сумі 18199,47 грн на користь ТОВ «Фінансова компанія «АВАНСАР».
01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала через систему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення з позивача на підставі виконавчого напису № 68298, виданого 28.05.2021 року, вчиненому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, яким стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість в сумі 18199,47 грн; заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. вчиняти будь-які виконавчі дії щодо звернення стягнення на позивача; зняти арешт з майна (коштів) позивача зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується позивачем у судовому порядку, доки суд не встановить законність заборгованості.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з таких підстав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (частина перша статті 152 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті (частина перша статті 153 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 158 ЦПК України)
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2021 року в справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказав, що системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що:
законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;
для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно;
першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;
у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову;
у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
У зв'язку із наведеним Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду в складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20).
Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до частин шостої-восьмої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до частин шостої-восьмої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом.
При цьому предметом судового спору (позову, що забезпечується) є визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Тобто, у даному випадку ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України просить зупинити примусове стягнення, яке вже відбувається на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Суд вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, але не співмірною із заявленими вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Виходячи з принципів співмірності, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд дійшов до висновку про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з позивача на підставі виконавчого напису № 68298, виданого 28.05.2021 року, вчиненому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.
Відмовляючи у задоволенні вимоги в іншій частині заяви, суд виходить з того, що достатнім є забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом.
При цьому, суд вважає, що відсутні підстави для застосування в цій справі зустрічного забезпечення позову, оскільки забезпечено саме позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Згідно з п. 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 149-153, 157, 258-261, 353 ч.1 п.3, 354, п.15.5 ч. 1 «Перехідні положення» Розділу ХІІІ ЦПК України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
В порядку забезпечення позову зупинити стягнення за виконавчим документом, а саме: виконавчим написом, вчиненим 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрованим в реєстрі за № 68298, який перебуває на виконанні Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Амельченка Віталія Петровича.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову направити до відома заявнику ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «АВАНСАР», приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. та Приватному виконавцю Виконавчого округу Харківської області Амельченку В.П. для негайного виконання та для вжиття відповідних заходів.
Роз'яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 04 жовтня 2021 року.
Суддя Є. А. Болибок