Справа № 953/15516/21
н/п 2-з/953/277/21
"01" жовтня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Губської Я.В., при секретарі - Мордухович К.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди,
10.08.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
29.09.2021 року до Київського районного суду м.Харкова надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 здійснювати дії по відчуженню належного йому майна, а саме Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 .
В обґрунтування підстав для забезпечення позову заявник вказує на те, що предметом позову по справі за його позовом є невиконання відповідачем умов договору про надання туристичних послуг №2021448, відповідно до якого він повинен був отримати комплекс туристичних послуг по проведенню відпочинку в Туреччині, м.Кемер, готель «Pirates Beach Club 5», в п'ятизірковому готелі в період з 23.06.2021 року по 30.06.2021 року. Листом «Згода 2021014» відповідач визнав факт невиконання умов договору з його сторони та необхідність повернення суми сплаченої за зазначеним договором -64622,00 грн. Проте, відповідач уникає зустрічі з позивачем, питання про відшкодування нанесеної шкоди ігнорує. Вказав, що у власності відповідача перебуває Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 . На його думку, невжиття заходів по обмеженню відповідача в діях по розпорядженню майном, надасть останньому можливість здійснити несумлінні дії по відчуженню нерухомості, передачі її в заставу. Як вказує заявник, наразі існують обставини, що свідчать про реальну загрозу істотного ускладнення поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернуся до суду.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що така не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Згідно із ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Разом з тим, звертаючись з заявою про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, що позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також доказів того, що існують ризики відчуження відповідачем майна. Окрім того, заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, не є співмірними із характером правовідносин та позовними вимогами. Також заявником не наведено належного обґрунтування того, що обраний ним захід забезпечення позову не є надмірним та забезпечує збалансованість інтересів сторін у разі його застосування.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154 ЦПК України, суд-
Постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя