Справа № 620/1115/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.
01 жовтня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та Державної податкової служби України на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) №2163580/3114502530 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.10.2020;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ФОП ОСОБА_1 податкову накладну №2 від 31.10.2020 датою її фактичного подання.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
25 травня 2021 року позивачем подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.
Не погоджуючись із додатковим рішення суду Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та Державної податкової служби України подано апеляційну скаргу, у якій відповідачі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та, відповідно, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання, просять скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Апелянти зазначають, що при визначенні суми компенсації витрат понесених на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значення справи.
Разом з цим, апелянти наголошують, що станом на день розгляду справи по суті позивачем до матеріалів справи не було надано договір про надання послуг, детальний опис робіт, акт виконаних робіт. Позивач у позовній заяві лише зазначив орієнтовні суми судових витрат та надав документ на підтвердження сплати послуг адвоката. В свою чергу, додаткові докази на підтвердження понесених витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Вказують, що заяви з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з обґрунтуванням поважності причин неможливості подання доказів до закінчення розгляду справи по суті позивачем подано не було, а зазначення у позові орієнтовного розміру судових витрат за своїм змістом не може вважатися відповідною заявою (клопотанням), поданою в порядку частини 7 статті 139 КАС України. Відтак, на переконання відповідачів, суд першої інстанції мав залишити без розгляду заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, скаржники стверджують, що заявлена позивачем сума до відшкодування є необґрунтованою та непропорційною до предмету спору, є неспівмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачів на додаткове рішення суду першої інстанції від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оцінюючи доводи апелянта про те, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягала залишенню без розгляду на підставі частини 7 статті 139 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у прохальній частині позовної заяви позивач просив у разі задоволення позову стягнути з відповідача усі понесені позивачем судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на правничу допомогу. Згідно наведеного у позовній заяві орієнтовного розрахунку судових витрат витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції визначені позивачем у розмірі 15 000,00 грн. На підтвердження оплати послуг адвоката до позовної заяви було додано платіжні доручення №16 від 23 грудня 2020 року на суму 5 000,00 грн. та №21 від 11 лютого 2021 року на суму 10 000,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
При винесенні рішення судом першої інстанції не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим, 24 травня 2021 року в системі електронний суд позивачем сформовано та надіслано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Колегія суддів враховує, що заява подана після спливу п'яти днів з дня ухвалення рішення, разом з цим, суд звертає увагу, що справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Докази отримання позивачем копії рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять, натомість в матеріалах справи наявний акт Чернігівського окружного адміністративного суду про зупинку відправки вихідної поштової кореспонденції у зв'язку із неможливістю придбання знаків поштової оплати через обмежене фінансування. Разом з цим, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначає, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року надіслано на електронну адресу позивача 19 травня 2021 року.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийнято в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також відсутність доказів направлення та отримання позивачем копії рішення суду, колегія суддів вважає, що встановлений частиною 7 статті 139 КАС України строк пропущено позивачем з незалежних від нього причин, а заява про ухвалення додаткового рішення подана в межах п'ятиденного строку з моменту отримання копії рішення.
При цьому, доводи відповідачів про те, що наведені у позовній заяві твердження та вимоги позивача не є заявою у розумінні частини 7 статті 139 щодо наміру подати докази про понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти після ухвалення рішення суду колегія суддів вважає проявом надмірного формалізму.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Стосовно заявленої позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Колегія суддів враховує посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, відповідно до яких надання детального опису виконаних робіт (наданих послуг) не є обов'язковим, у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Разом з цим, колегія судів зауважує, що у відзиві на позовну заяву в частині викладених заперечень щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначав, що позов має немайновий характер, а справа не є складною з урахування її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів. При цьому, звертав увагу, що справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, тобто судом вказану справу віднесено до справ незначної складності.
Однак, суд першої інстанції не надав оцінку таким доводам та запереченням відповідача, та не оцінив заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу у розрізі положень частини 5 статті 134 та частини 9 статті 139 КАС України.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до заяви про ухвалення додаткового рішення додано договір про надання правничої (правової) допомоги від 23 грудня 2020 року, відповідно до пункту 4.6 якого розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги за цим договором складає 15000,00 гривень; акт від 16 травня 2021 року про виконані роботи по договору про надання правничої (правової) допомоги від 23 грудня 2020 року на загальну суму 15 000,00 грн.; платіжні доручення №16 від 23 грудня 2020 року на суму 5 000,00 грн. та №21 від 11 лютого 2021 року на суму 10 000,00 грн.
Згідно з актом від 16.05.2021 про виконані роботи по Договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.12.2020 об'єм виконаної роботи та розмір оплати за проведену роботу становить: консультація клієнта, узгодження правової позиції з клієнтом оцінені у 2000,00 грн., вивчення та правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 5 000,00 грн., підготовка та складання позовної заяви - 6 000,00 грн., подача документів до суду, у тому числі через підсистему Електронний суд - 1000,00 грн., супровід справи у суді першої інстанції: надання клопотань - 1000,00 грн., всього - 15 000,00 грн.
Вирішуючи питання співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатським об'єднанням послуг у зв'язку з розглядом даної справи, колегія суддів зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, частиною 5 статті 134 та частиною 9 статті 139 КАС України визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Оцінюючи заявлені позивачем до відшкодування витрати колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності, розгляд якої відбувався в порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Предметом спору у даній справі є рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про відмову реєстрації податкової накладної.
Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість рішень судів з аналогічних спорів, що свідчить про наявність судової практики з вирішення вказаних спорів.
Колегія суддів зауважує, що предмет спору у даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Разом з цим, в акті від 16.05.2021 про виконані роботи по Договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.12.2020 зазначено, що за надання послуг з вивчення та правового аналізу наданих клієнтом документів, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах позивачем сплачено 5 000,00 грн., за підготовку та складання позовної заяви - 6 000,00 грн., що на переконання колегії суддів є явно неспівмірним зі складністю виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є очевидно неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому вважає, що на засадах справедливості на користь позивача підлягає стягненню 4 000 грн. в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Вказаний розмір витрат обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час супроводу даної справи у суді першої інстанції, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду даної справи.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні додаткового судового рішення не дослідив належним чином наявні у справі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, не надав належну оцінку обставинам справи щодо понесених витрат, що вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Разом з цим, 06.09.2021 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, у якому позивач зазначає про правомірність рішення суду першої інстанції від 13 травня 2021 року, наводить доводи по суті позовних вимог та просить відшкодувати витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Однак, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у даній справі повернуто скаржнику.
Судом апеляційної інстанції переглядається додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року. Відзив на апеляційну скаргу відповідачів на додаткове рішення суду першої інстанції від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив, а тому колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та Державної податкової служби України задовольнити частково.
Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко