Справа №П/320/1223/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
22 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Парінова А.Б.,
за участю
секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,
позивача не з'явився,
представника відповідача Сливки А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДПС у Київській області, в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення від 02.03.2020 №000163304 та №0001653304;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019 №0004773304;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 №Ф-004763304.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вважає, що позивач не має права включати до складу витрат на придбання основних засобів, автозапчастини, які були нею придбані за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
Крім того, під час проведення документальної перевірки, ФОП ОСОБА_1 не надано документи, що підтверджують списання (використання) паливно-мастильних матеріалів, основних засобів, запчастин до них при здійсненні господарської діяльності та витрати на їх придбання, отже такі є не пов'язаними з отриманим доходом ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач звертає увагу, що під час проведення судово-економічної експертизи у даній справі використано документи які не було досліджено у ході документальної перевірки у зв'язку з їх відсутністю/ненаданням платником та які мали вплив на результати перевірки. Таким чином, ГУ ДПС у Київській області, вважає, що проведення експертизи після перевірки не дозволяє об'єктивно та всебічно дослідити обставини справи.
18.08.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та таким, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позивач вказує, що обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач фактично лише посилається на обставини, які викладені в акті перевірки, в той же час, а ні в суді першої інстанцї, а ні при подачі апеляційної скарги, не надає належні та допустимі докази, які підтверджують факти порушення вимог законодавства, що викладені в акті перевірки. Також, позивач вважає, що відповідач не спростував належними доказами висновки оскаржуваного рішення. Тезу апеляційної скарги, що суд першої інстанції не мав брати до уваги висновок експерта через дослідження ним документів, які не були досліджені відповідачем під час перевірки, позивач спростовує тим, що ГУ ДПС у м. Києві не було позбавлено можливості затребувати такі документи у позивача.
Також позивач просила розглядати справу за її відсутності.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №П/320/1223/20 та призначено справу до судового розгляду на 08.09.2021.
В судове засідання, призначене на 08.09.2021, прибув лише представник відповідача, який вважав за можливе розглядати справу за відсутності позивача чи його представника. Колегія суддів протокольною ухвалою постановила здійснювати розгляд справи за вказаної явки сторін.
Представник відповідава підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення щодо обставин справи.
За ініціативи колегії суддів, явка позивача чи його представника визнана обов'язковою, також вирішено викликати податкового інспектора для дачі пояснень щодо обставин перевріки. Відповідач зі свого боку клопотав про продовження строків розгляду даної справи в суді апеляціної інстанції.
Отже, протокольною ухвалою було задоволено клопотання представника відповідача: продовжено строк розгляду справи №П/320/11223/20 в суді апеляційної інстанції, відкладено розгляд справи, визнано явку в наступне судове засідання позивача чи його представника обов'язковою, постановолено викликати податкового інспектора.
У судове засідання, призначене на 22.09.2021 позивач чи її представник не з'явились, хоча були повідомлені належним чином. З'явився представник відповідача, який вважав за можливе здійснювати розгляд справи за даної явки сторін, колегія суддів, зважаючи на відсутність заперечень з боку представника відповідача та повідомлення про судове засідання позивача розпочав розгляд справи за даної явки сторін. Представник відповідача клопотав про допит у якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проводили перевірку ФОП ОСОБА_1 у 2019 році та складали Акт від 04.11.2019 №189/10-36-33-04/ НОМЕР_1 . Таке клопотання колегія суддів задовольнила.
Свідок ОСОБА_2 була приведена до присяги та пояснила, що під час перевірки позивач не надала жодних первинних документів та книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що унеможливило перевірку факту використання придбаного устаткування в підприємницькій діяльності. Оглянувши в судовому засіданні Акт списання, який міститься в матеріалах справи, свідок зазначила, що такі до перевірки надані не були та крім того з нього не вбачається деталізації інформації по ремонту тракторів або обладнання.
Свідок ОСОБА_3 була приведена до присяги та зауважила, що під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, які підтверджують витрати ФОП ОСОБА_1 , такі документи були надані лише частково.
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, правом на подання додаткових пояснень не скористався, виступив в судових дебатах та просив задовольнити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області та скасувати оспорюване рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №457557, ОСОБА_1 з 30.09.2010 зареєстрована як фізична особа-підприємець.
З 15.10.2019 по 28.10.2019 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 та складено акт від 04.11.2019 №189/10-36-33-04/ НОМЕР_1 .
В перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснювала такий вид господарської діяльності як лісозаготівля, перебувала на загальній системі оподаткування та була платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.
Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення позивач не надала книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, тому в ході проведення перевірки неможливо встановити, які витрати включені ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки. Згідно наданих позивачем до перевірки первинних документів та банківських виписок нею понесено витрати всього на суму 9 316 872,00 грн., без ПДВ, у тому числі у 2017 році на суму 3 983 911,60 грн., без ПДВ, та у 2018 році на суму 5 332 960,40 грн. без ПДВ.
В охоплений перевіркою період позивачем придбавалися:
- бензопили: в 2017 році на суму 932 853,43 грн., в 2018 році на суму 1 370 677,69 грн.;
- мотокоси, газонокосарки, елекропили, повітродувка, тримери для косіння трави, пристрій для подрібнення листя та гілок, аератор, садовий подрібнювач, оприскувач, станок обжимний: в 2017 році на суму 345 130,22 грн., в 2018 році на суму 531 272,50 грн.
В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в досліджуваний період було придбано запчастини для бензопил та мотокос, а саме: в 2017 році на суму 1 250 337,45 грн. та в 2018 році на суму 1 415 723,30 грн.
У ході проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано акти списання товарно-матеріальних цінностей (у тому числі бензопил, мотокос, електропил тощо) та інших документів, щоб підтверджували їх використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , а тому позивач не має права включати до складу витрат, витрати на придбання основних засобів (бензопил, мотокос, електропил та ін.) в сумі 3 179 933,84 грн., у тому числі за: 2017 році в сумі 1 277 983,65 грн. без ПДВ. та 2018 році в сумі 1 901 950,19 грн. без ПДВ.
Також в охоплений перевіркою період позивачем придбавалися автозапчастини: в 2017 році на суму 186 602,11 грн., в 2018 році на суму 191 810,34 грн. Відповідач зазначив, що не включаються до складу витрат витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, до яких належать вантажні автомобілі та трактори, що свідчить про неправомірне завищення позивачем на 378 412,45 грн., в тому числі в 2017 році на суму 186 602,11 грн. без ПДВ та в 2018 році на суму 191 810,34 грн. без ПДВ.
У вказаний період позивачем було придбано пальне у кількості 121 707,18 л. на загальну суму 2 349 343,56 грн., без ПДВ, у тому числі у 2017 році - на 1 055 984,17 грн. та у 2018 році - на 1 293 359,39 грн.; мастильні матеріали, а саме: у 2017 році - на 168 332,55 грн. та у 2018 році - на 360 606,5 грн.
Втім в акті перевірки зазначено, що під час проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано документи, що підтверджують списання (використання) паливно-мастильних матеріалів при здійсненні господарської діяльності та витрати на їх придбання, не є пов'язані з отриманням доходом позивача, який зазначений в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017-2018 роках. Отже, враховуючи вищезазначене ФОП ОСОБА_1 , не має права включати до складу витрат, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 2 878 282,36 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 1 224 316,72 грн. без ПДВ та за 2018 році в сумі 1 653 965,64 грн. без ПДВ.
Відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 придбавалися товари, прямо не пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг в сумі 214 182,60 грн.
В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 понесено витрати на підставі п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, в сумі 4 168 959,15 грн. без ПДВ, в тому числі за 2017 рік в сумі 1 954 575,91 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 2 214 383,24 грн. без ПДВ.
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки, встановлено в ході перевірки, що ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 6 057 758,47 грн. без ПДВ, у тому числі за 2017 рік в сумі 2 505 290,16 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 3 552 468,31 грн. без ПДВ.
Під час перевірки встановлено заниження позивачем чистого доходу на загальну суму 6 057 758,47 грн. без ПДВ, в тому числі за 2017 рік в сумі 2 505 290,16 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 3 552 468,31 грн. без ПДВ, чим порушено п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.
Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017-2018 роки, що підлягає сплаті до бюджету позивачем, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 090 396,53 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 450 952,23 грн. та за 2018 рік в сумі 639 444,30 грн., чим порушено п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.
Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено ЄСВ на загальну суму 237 581,71 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 101 277,00 грн. та за 2018 рік в сумі 136 304,71 грн., за рахунок заниження суми чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 6 057 758,47 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 2 505 290,16 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 3 552 468,31 грн. без ПДВ (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 1 079 916,87 грн., в тому числі за 2017 рік - 46 350,00 грн. та за 2018 рік - 619 566,87 грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8 та ч. 2 ст. 9 Закону України 2Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 237 581,71 грн.
В акті перевірки зазначено, що заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за вказаний період, призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 90 866,37 грн. без ПДВ в тому числі за 2017 рік в сумі 37 579,35 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 53 287,02 грн. без ПДВ, чим порушено п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Відповідач дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 наступних вимог податкового законодавства:
- п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат в частині не надання позивачем до перевірки Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;
- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено сум чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 6 057 758,47 грн. без ПДВ, в тому числі за 2017 рік в сумі 2 505 290,16 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 3 552 468,31 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 1 090 396,53 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 450 952,23 грн. та за 2018 рік в сумі 639 444,30 грн.;
- п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 90 866,37 грн. без ПДВ, в тому числі за 2017 рік в сумі 37 579,35 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 53 287,02 грн. без ПДВ.;
- п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 237 581,71 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 101 277,00 грн. та за 2018 рік в сумі 136 304,71 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки.
За результатами розгляду вказаних заперечень Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення від 03.12.2019 №10297/ФОП/10-36-33-04, яким акт перевірки від 04.11.2019 №189/10-36-33-04/ НОМЕР_1 залишено без змін.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 №0004753304, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 362 995,67 грн., з яких: 1 090 396,53 грн. - податкове зобов'язання та 272 599,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 №004783304, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 113 582,97 грн., з яких: 90 866,37 грн. - податкове зобов'язання та 22 716,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 №Ф-0004763304, яким позивачу встановлено до сплати заборгованість з єдиного соціального внеску на суму 237 581,71 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019 №0004773304, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 33 885,87 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернулася зі скаргою до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду такої скарги, Державна податкова служба України прийняла рішення від 22.01.2020 №2695/6/99-00-00-08-06-01-06, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 №Ф-0004763304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019 №0004773304 залишено без змін, а скаргу позивача в цій частині - без задоволення.
20.02.2020 Державною податковою службою України прийнято рішення №6454/6/99-00-08-05-04-06, яким скасовано:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.12.2019 №0004753304 в частині визначення 68 114,16 грн. податку на доходи фізичних осіб та 17 028,54 грн. застосованої штрафної санкції;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.12.2019 №0004783304 в частині визначення військового збору у розмірі 5 676,18 грн. та 1 419,4 грн. застосованої штрафної санкції; в іншій частині повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача у цій частині задоволено частково.
На підставі вказаних висновків державної податкової служби України, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 02.03.2020:
- №000163304, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 277 852,97 грн., з яких: 1 022 282,37 грн. - податкове зобов'язання та 255 570,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- №0001653304, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 106 487,39 грн., з яких: 85 190,19 грн. - податкове зобов'язання та 21 297,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями ГУ ДПС у Київській області, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, використав висновок експерта, згідно якого висновки ГУ ДПС у Київській області, викладені в акті перевірки документально не підтверджені.
Також, суд першої інстанції вказав, що відсутність Книги обліку доходів і витрат не свідчить про неправомірність формування платником податків витрат, оскільки такі витрати формуються на підставі первинних документів та підтверджуються ними, у той час як Книга обліку доходів і витрат є виключно обліковим документом та не відноситься до первинних документів. Відсутність у платника податків Книги обліку доходів та витрат, порушення порядку її ведення чи ненадання її контролюючому органу тягне за собою певну відповідальність, передбачену податковим законодавством, однак не може свідчити про неправомірність формування витрат. Водночас, матеріали справи свідчать про наявність у позивача первинних документів, необхідних для ведення податкового обліку, які були наявні у нього як на час проведення перевірки, так і на момент проведення експертного дослідження.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки матеріалами справи не підтверджується заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 у розмірі 6 057 758,47 грн., то контролюючий орган необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №000163304. Як наслідок, нарахування ГУ ДПС Київській області щодо позивача грошового зобов'язання з військового збору на підставі податкового повідомлення-рішення від 02.03.2020 №0001653304 є необґрунтованим та безпідставним. Рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача та покази свідків, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо недоцільності взяття до уваги висновку експерта у даній справі з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 призначено у даній справі експертизу та поставлено на вирішення експерту питання чи підтверджуються документально висновки Головного управління ДПС у Київській області, викладені в акті перевірки від 04.11.2019 №189/10-36-33-04/2556210882 (з урахуванням рішення ДПС України від 20.02.2020 №6545/6/99-00-08-05-04-06), внаслідок чого винесено податкові повідомлення-рішення від 02.03.2020 №000163304 та №0001653304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019 №0004773304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 №Ф-004763304?
Як встановлено колегією суддів експертом досліджені акти списання за 2017-2018 роки, податкові декларації, видаткові накладні, товарні чеки, акти виконаних робіт. Втім, Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці так і не було надано позивачем ні суду першої інстанції, ні експерту.
Експертом зроблений висновок, що використання бензопил, мотокос тощо, відповідно до первинних документів, використовувались ФОП ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності. Щодо використання пального, зазначено, що не все воно було використано безпосередньо під час виконання робіт з лісозаготівлі., втім, усі розбіжності експерт пояснив можливим допущенням контролюючим органом арифметичних помилок.
Керуючись ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно оцінив висновок експерта, оскільки ним прямо зазначено, що використання деяких витрат не підтверджено первинними документами.
Також, колегія суддів приходить до переконання, що даний висновок має бути відхилений, оскільки експерт дослідив не всі документи, які можуть підтвердити витрати позивача, зокрема позивачем не було надано експерту Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, які він витребував з власної ініціативи, маршрутні листи тощо. Крім того, експертом вірно зазначено щодо нормативного регулювання форми актів списання товарно-матеріальних цінностей, втім висновок не містить жодного зауваження до таких актів ФОП ОСОБА_1 .
Щодо відповідності оспорюваних рішень контролюючого органу вимогам ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ) (далі - ПК України) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, які включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата в грошовій або натуральній формі, установлена за домовленістю сторін (окрім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми ЄСВ у розмірах і порядку, установлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, до котрих належать: витрати на відрядження найманих працівників; на послуги зв'язку та реклами; плата за розрахунково-касове обслуговування; на оплату оренди, ремонт й експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності; на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні й інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів); вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Для віднесення витрат до складу валових, необхідно дотримання наступних умов, а саме: вони повинні бути документально підтверджені, пов'язані із господарською діяльністю підприємця, повинні бути безпосередньо пов'язані із отриманням доходів, включатися до витрат операційної діяльності та повинні бути фактично оплачені.
Відповідно до п.п, 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
В Акті відповідач вказав, що в ході проведення перевірки неможливо встановити, які витрати включені ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 та 2018.
Отже, ГУ ДПС у Київській області, врахувавши відомості, відображені в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 та 2018, банківські виписки про рух коштів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, Єдиний реєстр податкових накладних (податкові накладні), прийшов до висновку, що позивачем за вказаний період понесено витрати всього на суму 9 316 872,00 грн., без ПДВ, в т.ч. у 2017 на суму 3 983 911,60 грн., без ПДВ та у 2018 на суму 5 332 960,40 грн., без ПДВ.
Зокрема, перевіркою встановлено, що позивач здійснювала оплату по наступних операціях: придбавання бензопил, мотокос, газонокосарок, електропил, повітродувки для розчищення територій від листя, тримери для трави, пристрої для подрібнення листя та гілок, аератор, садовий електроподрібнювач, оприскувач, станок обжимний.
Відповідач неодноразово наголошував у суді першої та апеляційної інстанції, що у ході проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці та акти списання товарно-матеріальних цінностей (у тому числі бензопил, мотокос, електропил тощо) та інших документів, щоб підтверджували їх використання у господарській діяльності позивача. Отже, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 не має права включати до складу витрат понесені нею витрати на придбання основних засобів (бензопил, мотокос, електропил та ін.) в сумі 3 179 933,84 грн., в т.ч. за: 2017 в сумі 1 277 983,65 грн. без ПДВ та 2018 в сумі 1 901 950,19 грн. без ПДВ.
Щодо ненадання Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Не виконання п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Таким чином для забезпечення належного обліку фізичними особами- підприємцями доходів і витрат від здійснення підприємницької діяльності ПК України встановлює обов'язок таких осіб ведення книги обліку доходів і витрат.
Станом на 2017-2018 роки дів наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі - Порядок №481)
Порядок №481 визначає, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.
У разі ведення такої книги у паперовому вигляді, до неї вносяться відомості в такому порядку:
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);
3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;
4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);
5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;
6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня;
7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;
8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо;
9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
За приписами п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Відповідно до п. 179.1. ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно із пп. 178.7 ст. 178 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.
Наказ Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», відповідно до пункту 179.9 статті 179 розділу IV Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, затверджено такі, що додаються: форму податкової декларації про майновий стан і доходи; Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Згідно із п. 3 розділу IV Порядок заповнення додатків до декларації вказаного Наказу у додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» до декларації у розділі 1 «Доходи від провадження господарської діяльності», який заповнюється фізичними особами - підприємцями, зазначаються у графах 5-7 - сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, амортизаційні відрахування) (вказані норми кореспондуються із п. 177.4 ПК України).
Значення граф 5-8 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Кодексу.
Отже, саме дані, які занесені платником у відповідні графи Книги обліку доходів і витрат формують дані податкової декларації про майновий стан і доходи, і тому для дослідження, в якій саме частині та на підставі яких первинних документів позивачем було заявлено витрати у податковій декларації про майновий стан і доходи у відповідний період відповідач мав дослідити відомості такої книги.
Відповідач вказує в апеляційній скарзі, що під час перевірки позивач не надала акти списання. Сторонами у справі не заперечується, що такі були надані до суду першої інстанції та наявні у матеріалах справи. У вказаних актах зокрема зазначено про списання: бензопил, мотокос, газонокосарок, електропил, повітродувки для розчищення територій від листя, тримери для трави, пристрої для подрібнення листя та гілок, аератор, садовий електроподрібнювач, оприскувач, станок обжимний, бензину, дизельного пального, мастильних матеріалів, запчастин. Також зазначені витрати на ремонт вказаного устаткування, витрати на ремонт тракторів та приміщень.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи податкові накладні, колегія суддів зокрема встановила, що позивачем в 2017 році придбано 49 бензопил та списано відповідно до наявних в матеріалах актів списання 98 бензопил; в 2018 році придбано 129 бензопил, а списано - 132.
Колегія суддів вважає, що такі акти не відповідають встановленій формі та не можуть підтверджувати будь-які факти з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (абз. 8 п. 4 ПСБО 7 «Основні засоби», затверджені Наказом міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92) (далі - ПСБО 7).
Відповідно до п. 33 ПСБО 7 «Основні засоби» об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.
Положеннями п. 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 189.9 ст. 189 ПК України встановлено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Наведені приписи пункту 189.9 ст. 189 ПК України свідчать про те, що для можливості застосування саме положень ч. 2 п. 189.9 ст. 189 ПК України, платником податку повинен подаватися документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. За відсутності факту подання такого документу, основні виробничі або невиробничі засоби вважаються такими, що ліквідовані за самостійним рішенням платника податку.
У бухобліку списання об'єкта основних засобів крім ПСБО 7 «Основні засоби» врегульовано ще Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 (далі - Методичні рекомендації №561).
Згідно п. 3 розділу 1 Методичних рекомендацій №561 бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:
своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо);
відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання;
визначення витрат, пов'язаних з підтриманням основних засобів у робочому стані (технічні огляди, поточне обслуговування), їх ремонтом і поліпшенням;
визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів;
інформацією для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.
За приписами п. 5 розділу 1 Методичних рекомендацій №561 господарські операції з будівництва, виготовлення, придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами, які розкривають інформацію про:
назву первинного документу, яка характеризує оформлену господарську операцію;
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст, кількісні та вартісні показники обсягу господарської операції;
назву об'єкта основних засобів, його інвентарний номер, дату початку і місце експлуатації, термін корисного використання;
технічну характеристику (площа, обсяг, місткість, потужність тощо) та вартість об'єкта основних засобів, його переоцінку, ремонт, поліпшення та амортизацію;
посади осіб, які здійснювали господарську операцію та оформлення первинних документів з їх підписами;
перелік технічної документації, що передається (приймається) разом з об'єктом основних засобів, вид і кількість дорогоцінних металів, що містяться в об'єкті основних засобів;
походження коштів (власні, цільові), використаних для придбання, будівництва і поліпшення основних засобів, та про безоплатно одержані основні засоби;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 28 розділу 6 Методичних рекомендацій №561 приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.
Згідно із пунктом 40 Методичних рекомендацій №561, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.
За приписами пунктів 41-46 Методичних рекомендацій №561 для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.
Постійна діюча комісія:
здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;
встановлює причини невідповідності критеріям активу;
визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;
визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;
складає і підписує акти на списання основних засобів.
В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.
У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акту додається копія акта аварії і зазначаються обставини стихійного лиха.
Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.
Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.
Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажу основних засобів, що ліквідуються, оприбутковуються з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності і деталі з вмістом матеріалів, які приймаються (збираються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.
Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.
У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта, а пропорційна ліквідованій частині сума сальдо з дооцінки (індексації) відображається зменшенням додаткового капіталу і збільшенням нерозподіленого прибутку.
Підприємство припиняє визнавати частину об'єкта основних засобів, якщо цю частину замінено, а витрати на її заміну включено до первісної (переоціненої) вартості об'єкта. Якщо підприємство не може визначити первісну вартість заміненої частини, воно може її оцінити у сумі витрат на заміну.
Приймаючи до уваги вказані норми, колегія суддів зауважує, що надані позивачем копії актів на списання основних засобів містять лише переліки списаних об'єктів. Будь-яких доказів непридатності таких об'єктів матеріали справи не містять. Крім того, колегія суддів зауважує, що техніка, яку придбавала позивач зазвичай має термін гарантійного обслуговування, доказів же звернення за гарантійним ремонтом матеріали справи не містять, акти списання містять лише графи «ремонт» без деталізації.
Також є незрозумілим включення до таких актів списання паливно-мастильних матеріалів, дизельного пального та бензину.
Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» визначено, що норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
З аналізу вказаного Наказу, вбачається, що ним унормовуються витрати паливно-мастильних матеріалів для кожного виду автомобільного транспорту.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять ні подорожніх листів, ні затверджених власним наказом норм використання палива тракторами позивача, ФОП ОСОБА_1 лише вносила в акти списання кожного місяця кількість літрів, які начебто використано кожного місяця. Так, дійсно матеріали справи містять фіскальні чеки автозаправних станцій щодо придбання палива, втім зважаючи на неможливість встановлення норм використання палива тракторами позивача, кількості наїзду кожним на підставі подорожніх листі тощо, колегія суддів не може вважати, що таке паливо використано позивачем для власної господарської діяльності. Також неможливо встановити з наявних матеріалів у якій кількості паливо споживали трактори, у якій кількості - бензопили, мотокоси тощо.
Також, колегія суддів зазначає, що у позивача, згідно відомостей з Акту перевірки, працювало у 2017 та у 2018 роках по 20 осіб. Колегія вважає, що вбачається невідповідність об'ємів виконаної роботи, придбаних основних засобів та списання таких кількості працюючих осіб.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що витрати позивача не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки не підтверджені документально.
Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
За приписами п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.
Фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права віднести до складу витрат витрати, які прямо не пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Матеріалами справи підтверджено, що в ході проведення перевірки встановлено що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 понесено витрати на підставі п. 177.4 ст. 177 ПК України безпосередньо пов'язані з отриманням доходів в сумі 4 168 959,15 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017 в сумі 1 954 575,91 грн. без ПДВ та за 2018 в сумі 2 214 383,24 грн. без ПДВ
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 та за 2018, встановленими в ході перевірки, встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 6 057 758,47 грн. без ПДВ, в тому числі за 2017 в сумі 2 505 290,16 грн. без ПДВ та за 2018 в сумі 3 552 468,31 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно підпунктів 1.1. - 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 90 866,37 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017 в сумі 37 579,35 грн. без ПДВ та за 2018 в сумі 53 287,02 грн. без ПДВ, чим порушено п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI, виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 2 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Керуючись ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2465, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до Акту перевірки, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 6 057 758,47 грн. без ПДВ, в тому числі за 2017 в сумі 2 505 290,16 грн. без ПДВ та за 2018 в сумі 3 552 468,31 грн. без ПДВ (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 1 079 916,87 грн., в тому числі за 2017 - 460 350,00 грн. та за 2018 - 619 566,87 грн.)
Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено ЄСВ на загальну суму 237 581,71 грн., в т.ч. за 2017 в сумі - 101 277,00 грн. та за 2018 в сумі 136 304,71 грн., за рахунок заниження суми чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI та в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 237 581,71 гривень.
Зважаючи на вказані норми, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що витрати позивача не підтверджені належними первинними документами, акти списання основних засобів не відповідають визначеним нормативам та не відображають реального стану ведення господарської діяльності, відсутність Книги обліку доходів і витрат свідчать про те, що податкові повідомлення-рішення від 02.03.2020 №000163304 та №0001653304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019 №0004773304, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 №Ф-004763304 прийняті ГУ ДПС у Київській області у відповідності до приписів ст. 2 КАС України, а відтак підстав для задоволення позовних вимог та їх скасування не має.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
А.Б. Парінов