01 жовтня 2021 р. Справа № 440/8044/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 (головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова) по справі № 440/8044/20
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світязь"
до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання вчинити певні дії,
Селянське (Фермерське) господарство "Світязь" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.09.2020 №1945445/23555657, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 12.09.2020 СФГ «Світязь» на суму 95 760,94 грн, у тому числі ПДВ на суму 15 960,16 грн;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 12.09.2020 на суму 95 760,94 грн, у тому числі ПДВ на суму 15 960,16 грн датою її фактичного надходження, якою є 14.09.2020;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, яке буде ухвалено за наслідками розгляду позову, зобов'язавши ДПС України подати звіт про виконання рішення суду протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили;
- вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути солідарно з ДПС України та ГУ ДПС у Полтавській області на користь СФГ «Світязь» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 позов задоволено.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.09.2020 №1945445/23555657.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подану на реєстрацію Селянським (фермерським) господарством СВІТЯЗЬ" податкову накладну від 12.09.2020 №3 датою її подання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь СФГ "Світязь" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн.
Клопотання позивача про встановлення судового контролю залишено без задоволення.
Головне управління ДПС в Полтавській області (далі відповідач 1), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача щодо не надання позивачем до податкового органу первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, а саме документів, які підтверджують транспортування продукції, а отже рішення комісії ГУ ДПС у Полтавській області про відмову в реєстрації податкової накладної є правомірним.
Крім того, вказує, що питання щодо реєстрації чи відмови у реєстрації податкових накладних належить до дискреційних повноважень ДПС України, а тому суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача 2 зареєструвати податкову накладну СФГ «Світязь» від 12.09.2020.
СФГ «Світязь» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, понесені витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 4 250,00 грн.
Державна податкова служба України (далі - відповідач 2) не надала відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що в вересні 2020 р. на підставі договору поставки від 23.07.2020 № 2811/2020 укладеному з ТОВ СП «Нібулон», СФГ «Світязь» продало пшеницю другого класу кількістю 14,640 т. (а.с. 26-30).
Внаслідок вчинення господарської операції СФГ «Світязь» складено податкову накладну № 3 від 12.09.2020 на загальну суму 95 760,94 грн. (у т.ч. ПДВ 15 960,156 грн.) (а.с.47).
Зазначена податкова накладна була подана платником податків для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр) та прийнята до Реєстру 14.09.2020, але із зупиненням процедури реєстрації (а.с. 46).
Підставою для складання податкової накладної за № 3 від 12.09.2020 стало оформлення позивачем видаткової накладної № 3 від 12.09.2020 на суму 79 800,78 грн. (у т.ч. ПДВ 15 960,16 грн.) (а.с. 32), яка складена на виконання укладеного договору поставки.
14.09.2020 ГУ ДПС складено квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с. 46).
16.09.2020 позивач подав до контролюючого органу повідомлення по податковій накладній № 3 від 16.09.2020 з додатком до договору поставки №КР 1 від 23.07.2020, який податковою не прийнято (а.с. 48-49).
30.09.2020 позивачем повторно подано повідомлення по податковій накладній № 4 від 30.09.2020 про надання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, які податковою також не враховані (а.с. 51-55).
18.09.2020 ГУ ДПС у Полтавській області (в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) прийнято рішення № 1945445/23555657, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 12.09.2020 (а.с. 56-57).
Підставою відмови зазначено: ненадання платником податків копій документів, договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додатково зазначено, що відсутній договір поставки та товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування продукції.
Позивач оскаржив вказане рішення відповідача 1 в адміністративному порядку (а.с. 58).
За результатами розгляду скарги комісія з питань розгляду скарг, прийняла рішення від 07.10.2020 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної без змін (а.с. 60).
Не погодившись з рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної, надання позивачем належних документів в підтвердження реальності господарської операції та не наведення відповідачем мотивів неврахування поданих позивачем документів.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі-Порядок № 1246) визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимогЗаконів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
З 01.02.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі Порядок № 1165), яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.
Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. «а» або «б» п. 185.1 ст. 185, пп. «а» або «б» п.187.1ст.187, абзацу 1 п.201.1,201.7,201.10ст.201 Податкового кодексу України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Відповідно до п. 3 Порядку № 1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):
1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;
2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;
3) одночасно виконуються такі умови:
- загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;
- значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою: D= S/T, де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;
- значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою: P = Pм х 1,4, де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.
Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;
4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.
Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до п.7 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток №3 до Порядку №1165), підставою для зупинення реєстрації податкових накладних є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Судовим розглядом встановлено, що у квитанції відповідачем зазначено, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001 відсутні в таблиці даних платника ПДВ, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення та запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на відсутність кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001 в таблиці платника податку та те, що обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбаного товару/послуги та обсягу його постачання, є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.12 Порядку № 1165, подання такої таблиці є правом платника податків.
Відповідно до УКТЗЕД/ДКПП код 1206 - це пшениця i сумiш пшеницi та жита (меслин).
Кодами діяльності позивача, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є у тому числі: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Наведене підтверджує, що за спірною податковою накладною позивач продав контрагенту пшеницю, що відповідає його зареєстрованим видам економічної діяльності. Зазначена інформація міститься в ЄДРПОУ, є у розпорядженні податкового органу та додатково надавалась у повідомленні під час зупинення реєстрації податкових накладних до податкового органу.
Крім того, відповідачем у квитанції не зазначено конкретного переліку документів, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникає можливість прояву нічим необмеженої дискреції.
Таким чином, вказані обставини, призводять до прояву суб'єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не має змоги належним чином виконати свої обов'язки, мета яких - реєстрація податкової накладної.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18, від 03.06.2021 по справі № 2040/7098/18..
Колегія суддів зауважує, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.
Під час вирішення справи суд перевіряє відповідність прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, дії на відповідність критеріям, визначеним ст.2 КАС України.
З огляду на викладене, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 рокузатверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту201.16статті201 ПК зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2. Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Пунктом 3 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Згідно п.4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі
Відповідно до п.5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Відповідно до п. 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіна від 12.12.2019 № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.
Колегія суддів зазначає, що ДПС у квитанції не конкретизувала, саме які документи позивач мав надати, а після отримання наданих позивачем документів не зазначила про їх недоліки, додаткових документів від позивача не вимагала.
Як вбачається з рішення № 1945445/23555657 від 18.09.2020 підставою для відмови у реєстрації податкової накладної слугувало не надання позивачем копій документів, договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додатково зазначено, що відсутній договір поставки та товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування продукції.
Оскаржуване рішення не містять зазначення конкретної інформації щодо причин та підстав відмови в реєстрації.
У той же час, головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Суд також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18.
Колегія суддів зазначає, що у спірних рішеннях податковий орган мав чітко зазначити, шляхом відповідного підкреслювання, яких документів не надано платником податків та відсутність яких позбавляє можливості здійснити відповідну реєстрацію. Так, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Посилання відповідачів у рішенні як на підставу відмови у реєстрації податкової накладної - ненадання позивачем договору поставки та товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкових накладних.
Так, позивачем до податкового органу надавались: договір поставки від 23.07.2020 з додатком до нього, рахунок на оплату, видаткова накладна.
В даному випадку, відповідачами обґрунтованих недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не зазначено у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної.
Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 29.01.2021 по справі № 821/621/17, від 15.04.2021 у справі № 520/12379/19, від 24.09.2019 у справі № 808/6309/13-а колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними правовідносинам у справі, що розглядається.
Предметом спору у зазначених вище справах були податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, складені за наслідками проведення перевірки додержання вимог податкового законодавства платником податку, натомість у справі № 440/8044/20 предметом спору є рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних.
Колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов'язків.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2020 по справі № 819/330/18.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо помилкового дослідження та надання оцінки судом першої інстанції витягу з протоколу Комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних від 18.09.2020 № 182, оскільки реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав встановлення ризиковості здійснення операцій, а не через встановлення ризиковості платника податку.
Разом з тим, вказані обставини не призвели до неправильного вирішення спору судом.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що податковий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість здійснення операції та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, а тому оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Щодо доводів апелянта про наявність дискреційних повноважень ДПС України в частині вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Відтак, відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.
Законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов'язання ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, а саме: зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 12.09.2020.
Щодо доводів апеляційної скарги про витрати на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат СФГ «Світязь» надано до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 23.12.2020, укладеного з Адвокатським бюро «Олени Панченко», детальний опис робіт, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.12.2020, рахунок 372/20 від 23.12.2020, платіжне доручення від 24.12.2020 на суму 8500,00 грн (а.с. 96-101).
Відповідно до п. 1.2. Договору Бюро надає клієнту професійну допомогу щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі про визнання протиправним та скасування рішення № 2117948/41594780 від 09.11.2020.
Згідно з п.п. 1.1 Договору від 23.12.2020 клієнт надає, а Адвокатське бюро приймає на себе обов'язки щодо: 1) попереднього опрацювання матеріалів наданих Клієнтом, підготовки правової позиції по справі в суді першої інстанції; підготовка позовної заяви до ДПС України, ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування Рішення комісії ГУ ДПС у Полтавській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної від 18.09.2020року № 1945445/23555657, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 12.09.2020 року Селянському (Фермерському ) господарству «Світязь» (код ЄДПРОУ 23555657 ) на суму 95760.94 грн. в тому числі ПДВ на суму 15960.16 грн.; зобов'язати ДПС УКРАЇНИ (ідентифікаційний код 43005393, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 3 від 12.09.2020 року на суму на суму 95760.94 грн. в тому числі ПДВ на суму 15960.16 грн. подану на реєстрацію Селянським (Фермерським ) господарством «Світязь» (код ЄДПРОУ 23555657 ) датою її фактичного надходження, якою є 14.09.2020 року; обговорення позову з Клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням Клієнта; 3) підготовка до ведення справи в суді першої інстанції; 4) пошук та вивчення законодавчих та нормативних - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ; 5) усних консультацій, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з Клієнтом в суді першої інстанції; 6) складання запитів, заяв, пояснень, клопотань в процесі підготовки та ведення справи в суді першої інстанції; 7) представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції.
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, за годину роботу складає 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, але не більше 8 500,00 грн, за виконання робіт визначених в п. 1.1. даного договору. Оплата гонорару проводиться на підставі рахунку фактури. Сторони домовились, що Адвокатське бюро при визначені розміру гонорару має право враховувати норми часу виконаних робіт на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004 року № 108, яким затверджено Міжгалузеві норми чисельності працівників юридичної служби (п. 2.1. Договору).
Адвокатом в межах вказаного договору надавались наступні послуги позивачу:
- попереднє опрацювання матеріалів надані Клієнтом, підготовка правової позиції по справі 1 година;
- підготовлення позовної заяви, обговорення її з Клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням Клієнта -10 годин;
- пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ 2 годин;
- усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з Клієнтом 2 години.
Всього витрачено часу на надання правничої допомоги 15 годин.
Розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до умов Договору становить 8 500,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 29.12.2020, детальним описом робіт від 29.12.2021.
Позивачем сплачено адвокату кошти в сумі 8 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2020.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх документального підтвердження.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом , їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною .
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.03.2020 по справі № 820/3308/17, від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16.
Враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суму заявлених позовних вимог, значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн підтверджена належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зауважує, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не скористався своїми правами, передбаченими статтею 134 КАС України, та не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
У апеляційній скарзі, ГУ ДПС у Полтавській області заперечувало проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, посилаючись на відсутність документального підтвердження наданих адвокатом послуг.
Разом з тим, зазначені доводи апелянта спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, наданим позивачем в підтвердження понесених витрат.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що частина 4 статті 134 КАС України, запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі справа №826/841/17, постанові від 30 листопада 2020 року у справі № Н/806/1943/18.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Щодо заяви позивача про стягнення судових витрат за правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в сумі 4 250,00 грн.
В підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 25.08.2021, акт приймання-передачі від 30.08.2021, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 30.08.2021, рахунок на оплату, платіжне доручення від 27.08.2021.
Згідно з п.п. 1.1 Договору від 25.08.2021 клієнт надає, а Адвокатське бюро приймає на себе обов'язки щодо: 1) попереднього опрацювання матеріалів апеляційної скарги наданих Клієнтом, підготовки правової позиції по справі в суді апеляційної інстанції; 2) підготовка відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області у справі № 440/8044/20; обговорення відзиву з Клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням Клієнта; 3) підготовка до ведення справи в суді апеляційної інстанції; 4) пошук та вивчення законодавчих та нормативних - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ; 5) усних консультацій, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з Клієнтом в суді апеляційної інстанції; 6) складання запитів, заяв, пояснень, клопотань в процесі підготовки та ведення справи в суді апеляційної інстанції; 7) представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції.
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, за годину роботу складає 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, але не більше 4 250,00 гри, за виконання робіт визначених в п. 1.1. даного договору. Оплата гонорару проводиться на підставі рахунку - фактури. Сторони домовились, що Адвокатське бюро при визначені розміру гонорару має право враховувати норми часу виконаних робіт на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004 року № 108, яким затверджено Міжгалузеві норми чисельності працівників юридичної служби (п. 2.1. Договору).
Адвокатом в межах вказаного договору надавались наступні послуги позивачу:
- попереднє опрацювання матеріалів апеляційної скарги, підготовка правової позиції по справі - 1 година;
- складання відзиву на апеляційну скаргу, обговорення апеляційної скарги з клієнтом, внесення виправлень та доповнень за бажанням клієнта - 5 години;
- пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ - 1 година;
- усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом - 1 година.
Всього витрачено часу на надання правничої допомоги - 8 годин.
Розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до умов Договору становить 4 250,00 грн, що підтверджується актом приймання - передачі наданої правової допомоги від 30.08.2021, детальним описом робіт від 30.08.2021.
Позивачем сплачено адвокату кошти в сумі 4 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.08.2021.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.
Відповідачем надано заперечення на заяву позивача, в яких зазначено про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову та складністю справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що понесені витрати в сумі 4 250,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що послуги з попереднього опрацювання матеріалів апеляційної скарги, підготовки правової позиції по справі, обговорення апеляційної скарги з клієнтом, пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ, усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі не є окремим видом правової допомоги, а є складовою процесу написання відзиву на апеляційну скаргу.
Послуга зі складання відзиву на апеляційну скаргу не потребувала затрат значного часу, оскільки фактично його зміст дублює зміст позову, з даного предмету спору та мотивів, що приведені у відзиві, наявна судова практика, що спрощувало роботу адвоката при його підготовці, окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України типові справи відносяться до справ незначної складності.
Крім того, беручи до уваги, що дана справа є справою незначної складності, обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини, не є надто значним, заперечення відповідача, колегія суддів вважає, що час, зазначений у акті наданих послуг як витрачений адвокатом на надання правничої допомоги у цій справі 8 годин, вочевидь не відповідає складності спору, а заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 4 250, 00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідачів, в розмірі 1 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 по справі № 440/8044/20 - залишити без змін.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) на користь Селянського (фермерського) господарства "Світязь" (ЄДРПОУ 23555657, вул. Леніна, 6, с. Пришиб, Кременчуцький район, Полтавська область, 39750) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова