23 вересня 2021 р.Справа № 520/9739/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання - Ігнатьєваї К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бідонько А.В., м. Харків) від 22.01.2021 (повний текст рішення складено 22.01.2021 ) по справі №520/9739/2020 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірною не виплату Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, у відповідності до ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в зв'язку з поновленням Ізюмським міськрайонним судом Харківської області рішенням від 14 червня 2018 року у справі №623/2002/16-а, ОСОБА_1 , права на отримання з жовтня 2011 року пенсії за віком, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», право на отримання якої встановлено рішенням від 19 грудня 2019 року Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10729/18;
- стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на мою, ОСОБА_1 , користь одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сім грн. 50 коп.);
- зобов'язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, у встановлений судом термін, подати звіт про виконання прийнятого рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що внаслідок невиконання у грудні 2012 року, постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв'язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання, він позбавлений можливості отримати одноразову грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів. На звернення до відповідача стосовно виплати вказаної допомоги йому було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 адміністративний позов задоволено.
Визнано неправомірною не виплату Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, у відповідності до ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в зв'язку з поновленням Ізюмським міськрайонним судом Харківської області рішенням від 14 червня 2018 року у справі №623/2002/16-а, ОСОБА_1 , права на отримання з жовтня 2011 року пенсії за віком, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», право на отримання якої встановлено рішенням від 19 грудня 2019 року Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10729/18.
Стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сім грн. 50 коп.).
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було невірно встановлено обставини справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у 2015 році, однак у 2015 році норму законодавства стосовно отримання одноразової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію з посади державного службовці зі стажем в органах місцевого самоврядування понад 10 років, виключено. Посилається на висновки викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 р. по справі № 623/1594/17.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що розпорядженням міського голови Ізюмської міської ради Харківської області № 98-К від 04.05.2006 року, позивач - ОСОБА_1 , був призначений на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.
Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року рішення Ізюмської міської ради Харківської області №2551 від 12.09.2008 року «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 » визнано незаконним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.
Після отримання вказаного судового рішення, позивач звернувся до Ізюмського міського голови з відповідною заявою від 26.12.2012 року, про поновлення його на посаді на підставі постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року.
Ізюмський міський голова листом №376 від 21.01.2013 року відмовив у поновленні позивача на посаді першого заступника міського голови та у негайному виконанні вказаного постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду.
Рішенням Ізюмської міської ради Харківської області від 26 червня 2015 року № 3051 «Про виконання рішення Борівського районного суду» позивача поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово - комунального господарства з 31 липня 2008 року.
11 вересня 2015 року рішенням Ізюмської міської ради № 3174 внесено зміни до структури виконавчого комітету Ізюмської міської ради та введено посаду першого заступника міського голови з питань житлово - комунального господарства та визначено, що строк повноважень позивача, як першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово - комунального господарства, закінчується терміном повноважень Ізюмської міської ради 6 скликання.
21 вересня 2015 року на підставі цього рішення за порядковим номером 42 був внесений запис до трудової книжки позивача про недійсність запису № 37 про його звільнення з 31 липня 2008 року.
Ізюмська міська рада 6 скликання припинила свої повноваження 10 листопада 2015 року.
17 листопада 2015 року позивача звільнено з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства у зв'язку із закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 6 скликання.
09.02.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. За результатами розгляду вказаного звернення позивачеві надана відповідь від 16.02.2015 року № Ш-185/106, у якій вказано, що станом на 16.02.2015 року до Борівського районного суду подано заяву про надання роз'яснень щодо виконання рішення суду від 18.12.2012 року, після отримання яких рішення суду першої інстанції буде виконано.
12.11.2018 року позивач знов звернувся з відповідною заявою до відповідача, за результатами розгляду якої листом від 16.11.2018 року № Ш-2065/2242 позивачу з посиланням на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 року у справі № 623/1594/17 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, за результатами розгляду якого адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058806) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до ч. 11 ст. 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі №520/10729/18 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 03.10.2019 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області було задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі №520/10729/18 скасовано.
Адміністративний позов в частині визнання протиправними дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні, у грудні 2012 року, постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення його на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв'язку із закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання і не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів та стягненні з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь позивача одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сім грн. 50 коп.) залишено без розгляду.
Адміністративний позов в частині визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів в справі № 520/10729/18 у частині позовних вимог про визнання протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у не розгляді по суті його звернення від 12.11.2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, в зв'язку з поновленням Ізюмським міськрайонним судом Харківської області рішенням від 14.06.2018 року, яке набрало законної сили на підставі постанови від 24.10.2018 року, його права на отримання пенсії з жовтня 2011 року, у відповідності до вимог Закону України "Про державну службу"; визнання неправомірною, викладену у листі №Ш-2065/2242 від 16 листопада 2018 року, відмову Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області увиплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, в зв'язку з поновленням Ізюмським міськрайонним судом Харківської області рішенням від 14.06.2018 року, яке набрало законної сили на підставі постанови від 24.10.2018 року, його права на отримання пенсії з жовтня 2011 року, у відповідності до вимог Закону України "Про державну службу" направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
За наслідками нового розгляду, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у не розгляді по суті звернення позивача від 12.11.2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Визнано неправомірною, викладену у листі №Ш-2065/2242 від 16.11.2018 року, відмову Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Зобов'язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області повторно розглянути звернення позивача від 12.11.2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.
Рішення суду набрало законної сили.
На виконання вищевказаного судового рішення, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області повторно розглянуто заяву позивача від 12.11.2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, за наслідками якої листом від 28.04.2020 року №764 повідомив про відсутність підстав для її задоволення.
Вважаючи дії відповідача неправомірними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що станом на грудень 2012 року були наявні всі підстави для виплати позивачу передбаченої ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1, 2 статті 1 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба в Україні - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Статтею 1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” 07 червня 2001 року № 2493-III (чинної до 01 квітня 2014 року, далі - Закон № 2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ч. 11 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців" (в редакції чинній до 01 квітня 2014).
Згідно рішення Конституційного суду України від 26 листопада 2013 року №11-рп/2013 грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону №3723 не встановлено.
Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.
Отже, відповідно до законодавства чинного на момент до 01 квітня 2014, державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII чи будь-якими іншими умовами.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006р. №3477-IV, є джерелом права, також свідчить про недопустимість обмеження прав осіб на передбачені законом виплати.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 у справі "Комнацький проти України" вказав, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04.11.1950р. №ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").
Відповідно ж до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України", якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що Рішенням Ізюмського міськрайонного суду від 14.06.2018 року у справі 623/2002/16, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 року, встановлено, що станом на 21 вересня 2015 року стаж роботи позивача в органах місцевого самоврядування складає 15 років 07 місяців 20 днів.
Постановою від 20 січня 2015 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/4287/14-а, яка набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року, встановлено, що час протягом якого позивач не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади) зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу та враховується при призначенні пенсії.
Враховуючи, що при призначенні позивача, в травні 2006 року, на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово- комунального господарства, стаж служби в органах місцевого самоврядування складав 8 років 3 місяці (розпорядження міського голови №98-К від 04.05.2006 року), то з огляду на наведені вимоги законодавства України та судове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2015 року, станом на грудень 2012 року його стаж служби в органах місцевого самоврядування становив 14 років і 10 місяців.
Зокрема, колегія суддів вказує на те, що згідно зазначених судових рішень на час досягнення пенсійного віку (17.10.2011 р . ) позивач перебував у трудових відносинах з виконавчим комітетом Ізюмської міської ради та працював на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, що підтверджується записами № 36 та № 42 у його трудовій книжці.
Проте, оскільки станом на 17.10.2011 року позивач фактично не працював на посаді, що дає право на отримання пенсії державного службовця, внаслідок незаконного звільнення 12 вересня 2008 року, тому не мав можливості звернутися за призначенням пенсії у відповідності до вимог Закону України "Про державну службу".
Так, поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 р., здійснено виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, лише у вересні 2015 р., що унеможливило звернення у грудні 2012 року, до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про призначення пенсії, у відповідності до Закону України "Про державну службу".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що на дату досягнення пенсійного віку позивач мав необхідний стаж для отримання грошової допомоги.
Доводи апелянта про те, що на дату звільнення позивача (17.11.2015 року) редакцію Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» норма закону, яка передбачала виплату вихідної допомоги у розмірі 10 посадових окладів виключена, колегія судів не бере до уваги та зазначає.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04), зазначив, що Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої договірної Сторони дозволяла, щоб ... обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтована тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Як вбачається з матеріалів справи, поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 р., здійснено виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, лише у вересні 2015 р., в зв'язку з чим позивач у грудні 2012 року не мав можливості звернутися Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення пенсії, у відповідності до Закону України «Про державну службу».
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на грудень 2012 року були наявні всі підстави для виплати позивачу передбаченої ч. 11 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в зв'язку з чим відповідач протиправно відмовив у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.
Крім того, колегія судів вважає, що твердження апелянта про те, що спір у справі № 623/1594/17 та у справі № 520/9739/2020 є тотожними є помилковими, оскільки під час розгляду справи № 623/1594/17 судом не надавалась правова оцінка правомірності відмови Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, що викладена у листі від 28.04.2020 № 764.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Колегія суддів, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів вказує про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скаргзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року по справі № 520/9739/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 01.10.2021 року