ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/1959/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 №011089411 та №011084411.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом порушено спеціальне законодавство при проведенні камеральної перевірки, а отже податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідком такої перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, згідно правильно встановлених обставин, які викладені в акті перевірки, а саме: порушення граничних строків сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Отже, за вказані порушення у відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України нарахована штрафна санкція.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого пунктом 76.3 статі 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 34477817), за результатами якої складено акт від 12.09.2019 №1816/26-15-04-11-13.
Проведеною перевіркою встановлення порушення Комплексом відпочинку «Пуща-Водиця» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №011089411 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених підпунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України та згідно статті 126 Податкового кодексу України до Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» за затримку на 81, 77, 67, 63, 60, 51, 49, 37, 34, 33 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 824 605,75 грн. застосовано штраф у розмірі 20% на суму 164 921,15 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №011084411 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених підпунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України та згідно статті 126 Податкового кодексу України до Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» за затримку на 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 14 018,60 грн. застосовано штраф у розмірі 10% на суму 1 401,86 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
Посилання позивача на те, що приписами пункту 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачена перевірка тільки своєчасність подання податкових декларацій та накладних, а саме дослідження податкової звітності позивача та не передбачено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання є необґрунтованими, оскільки вказаними вище приписами податкового законодавства чітко передбачено також і перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Слід зазначити, що позивач помилково трактує норми вказаних приписів, які були чинні до 01.01.2017.
Як вбачається з акта від 12.09.2019 №1816/26-15-04-11-13, предметом перевірки було дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, що і було досліджено контролюючим органом в рамках даної перевірки згідно з даними, що зберігаються в інформаційних базах.
Отже і посилання на порушення 30-денного строку проведення перевірки на підставі пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України є також необґрунтованими, оскільки відповідачем проводилась перевірка не даних податкової звітності, а саме своєчасність сплати грошових коштів за узгодженими сумами додаткових зобов'язань. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Аналізуючи зміст вказаного вище акта перевірки суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів, складених за результатами податкових перевірок, як актів правозастосування (передумова для прийняття податкових повідомлень-рішень), є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто викладення податковим органом чітких та конкретних обставин встановлених за наслідками перевірки, а також переконливих і зрозумілих мотивів зроблених висновків.
Суд зауважує, що акт перевірки містить достатній обсяг доказової інформації та є зрозумілим, в акті відображені відомості досліджених та встановлених порушень.
Зокрема, в акті перевірки відображено таблицю з переліком документів з відображенням кількості днів порушення строку сплати коштів за узгодженими зобов'язаннями згідно з такими документами з урахуванням вказаних дат операцій по сплатах. Слід зауважити, що дати зарахування коштів за відповідні періоди були визначені з урахуванням послідовного погашенням першочергового наявного податкового боргу, що підтверджується роздруківкою облікової картки платнику податку в розрізі податку на додану вартість.
Крім цього, в акті перевірки чітко вказано порушені норми податкового законодавства та наслідки установлених порушень.
Вказані дані також детально відображені у розрахунку штрафної санкції спірного податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу, суд звертає увагу, що посилання позивача у позовній заяві на недоліки в акті перевірки не породжують наслідків порушення прав позивача, оскільки останній зазначає про сам факт не зазначення таких відомостей та не заперечує щодо суті процедури проведення перевірки.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України).
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 по справі № 810/700/17 сформовано з цього приводу правову позицію та зазначено, що на платника податків покладено обов'язок здійснити встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Не сплачене у встановлений строк грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Відповідно до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Таким чином, податковим законодавством встановлено обов'язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Нормою пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.
Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.
При цьому, санкція норми статті 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України стаття 126 цього Кодексу не містить.
Аналогічну позицію щодо застосування положень статті 87 та статті 126 Податкового кодексу України викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №808/2290/17, від 11.09.2018 у справі №813/3722/17, від 05.06.2018 у справі №821/1750/17.
Таким чином, податковим органом правомірно нараховано штрафні санкції, оскільки в акті перевірки установлено, а позивачем не спростовано, що зарахування коштів відбулось з урахуванням наявності податкового боргу і, як наслідок, призвело до несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень.
Натомість, позивачем не доведено та не надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» (вул. Вишгородська, 150, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 34477817) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко