ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/2429/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт (рішення) Пенсійного фонду України про перерахунок ОСОБА_1 з 01.03.2018 раніше призначеної пенсії за вислугу років в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», як такий (таке) що суперечить чинним актам цивільного законодавства України і порушує його особисті цивільні права і інтереси, а саме: порушує право приватної власності, визначене розділами 1 і 2 книги 3 ЦК України, статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції і статтею 41 Конституції України;
визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо реалізації заяви ОСОБА_1 від 18.12.2019 про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до чинного законодавства України, спрямованої на ім'я відповідача;
зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2019 перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на умовах, в розмірі і порядку обчислення, визначених статтями 13, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини 2 розділу 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за документами, що знаходились в пенсійній справі ЖГЗ-49430 до 01.03.2018, з урахуванням додаткових щомісячних видів грошового забезпечення військовослужбовця, визначених в довідці Міністерства оборони України від 25.05.2012 №ТЗ-49430 про грошове забезпечення ОСОБА_1 , яка зберігається в пенсійній справі №ТЗ-49430 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області;
стягнути з Пенсійного фонду України, за рахунок держави Україна, на користь ОСОБА_1 матеріальну і моральну шкоду в сумі 5 568 813 гривень 31 коп., завдану протиправним рішенням і бездіяльністю відповідача, в тому числі: матеріальну шкоду в сумі 568 813 гривень 31 коп., заподіяну майну; моральну шкоду в сумі 5 000 000 гривень 00 коп., завдану здоров'ю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення. Однак, позивач стверджує з 01.03.2018 пенсія йому виплачується в обмеженому розмірі та без урахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були враховані при призначенні пенсії. Також позивач зазначив, що незаконними діями відповідача, який порушив його право приватної власності на отримання пенсії на умовах, в розмірах і порядку обчислення, визначених законами України йому заподіяна значна матеріальна і моральна шкода.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у разі невизнання позову подати відзив на позовну заяву.
Представником Пенсійного фонду України подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсії, оскільки такі функції є виключною компетенцією територіальних органів Фонду. Позивач не надав доказів, які свідчили б про порушення його прав на пенсійне забезпечення саме Пенсійним фондом України. Вимогу про відшкодування шкоди відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України та з 1995 року отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до розрахунку пенсії від 25.05.2019 позивачу проведено перерахунок пенсії, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення та пенсія обчислена із наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 5360,00, оклад за військове звання - 1410,00, процентна надбавка за вислугу років 50% - 3385,00.
Позивач 19.08.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою щодо пенсійного забезпечення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.09.2019 №2002/В-9 повідомлено позивача про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2018 проведено перерахунок його пенсії. Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», після дати набрання рішенням суду у справі № 826/3858/18 законної сили не приймалося. Також роз'яснено про право на оскарження вказаної відповіді до суду.
В подальшому, 18.12.2019 позивач звернувся із заявою до Пенсійного фонду України щодо проведення перерахунку його пенсії за вислугу років згідно з чинним законодавством
Листом від 22.01.2020 №1659-33175/В-03/8-2800/20 Пенсійним фондом України надано відповідь позивачу, в якій останнім зазначено про порядок обчислення та перерахунку його пенсії та повідомлено, що з 01.01.2020 виплата пенсії проводиться з урахуванням 100 відсотків різниці між розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до Постанови № 103, та місячним розміром отриманої пенсії.
Не погоджуючись із такими рішеннями та бездіяльністю відповідача стосовно перерахунку його пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно статті 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08 липня 2011 року прийнято Закон України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
У подальшому, 27 березня 2014 року прийнято Закон України №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри «80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Таким чином, Законами №3668-VI та №1166-VII внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яким змінено відсоток грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова Кабінету Міністрів України №704 набрала чинності з 1 березня 2018 року.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови №704.
Пунктом 2 Постанови №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою №103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 1 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 1 січня 2018 року.
Стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок перерахунку пенсій.
При цьому, зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова №45 і Постанова №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Таким чином, наведені положення законодавства свідчать про те, що внесені зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються саме порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Законів №3668-VІ та №1166-VII.
З урахуванням викладеного, при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного суду від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Водночас, у позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України про перерахунок ОСОБА_1 з 01.03.2018 раніше призначеної пенсії за вислугу років та визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.12.2019 про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до чинного законодавства України.
З приводу цього суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом (п. 3 Положення).
Згідно з пунктом 7 Положення №280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, лише організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо, зокрема, призначення (перерахунку) і виплати пенсій (підпункт 6 пункту 4 Положення № 280). Спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають (перераховують) та виплачують пенсії в Пенсійному фонді України не створено.
Згідно підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій саме управління Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що нарахування (перерахунок) та виплата пенсій військовослужбовцям покладається саме на відповідний територіальний орган ПФУ.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується позивачем, останній перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
З огляду на вищевикладене суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного фонду України про перерахунок ОСОБА_1 з 01.03.2018 раніше призначеної пенсії за вислугу років, є неналежним способом захисту своїх прав, оскільки Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади не наділений такими повноваженнями, а тому вимоги позивача заявлені до неналежного суб'єкта владних повноважень.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутись із відповідною заявою про перерахунок пенсії, якщо він вважає, що йому безпідставно зменшено відсоткове значення розміру його пенсії та/або здійснено перерахунок пенсії без урахування додаткових видів грошового забезпечення, до територіального органу Пенсійного фонду України, в якому перебуває на обліку. У разі незгоди з рішенням такого територіального органу Пенсійного фонду України, позивач вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність останнього в судовому порядку.
Суд також звертає увагу позивача на те, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсій Пенсійним фондом проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію на підставі повідомлення відповідними органами (п.1 Порядку №45) та надання вказаними органами відповідних довідок про розмір грошового забезпечення кожної особи. Тобто, перерахунок пенсій у визначеному вище порядку здійснюється виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. При цьому, без отримання належної довідки, виданої відповідним уповноваженим органом, у територіального органу Пенсійного фонду України відсутні підстави та повноваження для проведення перерахунку пенсії.
Щодо доводів позивача про протиправну бездіяльність Пенсійного фонду України стосовно розгляду його заяви від 18.12.2019 суд зазначає наступне.
Відповідно до статі 18 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393-96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, на заяву позивача від 18.12.2019 відповідь відповідачем надана листом від 22.01.2020 №1659-33175/В-03/8-2800/20, в якому роз'яснено порядок проведення перерахунку пенсії.
Таким чином, відповідь позивачу надана відповідачем з межах строку, встановленого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та надіслано засобами поштового зв'язку, про що свідчать копії реєстру відправлених листів та відомості.
Вищенаведене спростовує доводи позивача про неотримання відповіді Пенсійного фонду України на його заяву.
Отже, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.12.2019 про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до чинного законодавства України є безпідставною та необґрунтованою.
Щодо вимоги про стягнення з Пенсійного фонду України, за рахунок держави Україна, на користь ОСОБА_1 матеріальної і моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В пункті 9 зазначеної постанови Верховний Суд України зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Тобто, для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення матеріальної і моральної шкоди позивач зазначив, що протиправними діями та бездіяльністю, які виразились у невиплаті пенсії, відповідач порушив його право як військовослужбовця на пенсійне забезпечення та призвело до душевних страждань.
Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження завдання матеріальної та моральної шкоди та причинного зв'язку між завданою шкодою та протиправними діями відповідача.
Суд зазначає, що лише сам факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Як встановлено судом та зазначено вище, твердження позивача щодо допущення відповідачем бездіяльності з розгляду його заяви не підтвердились в ході розгляду справи.
Стосовно протиправності рішення про перерахунок ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, суд звернув увагу, що саме територіальні управління Фонду наділені повноваженнями приймати рішення щодо призначення/перерахунку/виплати пенсії.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 72-77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко