ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/23380/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
визнати незаконним рішення №2600-0314-8/124072 від 04.09.2020 Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, про відмову у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 , пенсії за вислугою років на підставі п. є) ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
скасувати рішення №2600-0314-8/124072 від 04.09.2020 Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ: 42098368, про відмову у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , пенсії за вислугою років на підставі п. є) ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , за вислугою років на підставі п. є) ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.08.2020;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, при призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , за вислугою років на підставі п. є) ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врахувати наявність у позивача станом на 27.08.2020 загального страхового стажу у розмірі 25 років 4 місяці 18 днів;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ: 42098368, при призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , за вислугою років на підставі п. є) ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врахувати наявність у позивача станом на 31.12.2012 спеціального трудового стажу - перебування у складі штатної збірної команди України з боротьби дзюдо у розмірі 18 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що маючи достатній страховий стаж звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «є» ст. 55 закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте відповідач відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу у розмірі 25 років станом на 11.10.2017. Позивач категорично не погоджується з таким рішенням відповідача, та зазначив, що у даному випадку застосуванню при призначенні пенсії за вислугу років підлягає стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІІ, як наслідок, у відповідача відсутні будь-які законні підстави відмовляти позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на момент звернення останній мав стаж більше 25 років та виконав всі вимоги передбачені Законом. На підставі викладеного, позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяв, а також роз'яснено сторонам, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано 06.01.2021 до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та пояснив, що відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри» спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи на дату 11.10.2017 не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. За поданими документами загальний (страховий) стаж позивача на 11.10.2017 становить 16 років 11 місяців 28 днів. Оскільки станом на 11.10.2017 у позивача відсутній необхідний стаж роботи для призначення йому пенсії за вислугу років, тому відповідач позбавлений можливості призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 подано 27.08.2020 заяву про призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «є» ст. 55 закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.09.2020 №2600-0314-8/124072 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
У листі зазначено, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження дитини, архівна довідка про перебування в складі збірних команд України від 06.08.2020 № 785, довідка від 21.07.2020 №1424) загальний страховий стаж складає 17 років 1 місяць 28 днів, в тому числі станом на 10.10.2017 стаж роботи становить 16 років 11 місяців 28 днів. Оскільки відсутній необхідний стаж роботи (25 років) станом на 10.10.2017 у призначенні пенсії за вислугу років згідно заяви від 27.08.2020 № 11335 позивачу відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Статтею 51 Закону №1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Пунктом «є» ст. 55 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015, пункт «є» ст.55 Закону № 1788-XII викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» ст.54, ст.55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Відповідно до ст.51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
З наведеного слідує, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Конституційний Суд України у своєму рішенні виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» ст. 54 Закону № 1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» ст. 55 Закону №1788-XII, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону № 1788-XII щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону № 1788-XII. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону № 1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII.
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788-XII встановлено, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. «а» ст. 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» ст. 55 Закону № 1788-XII, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
З огляду на наведене, вказані норми пункту «а» ст.54, ст.55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «є» ст. 55 Закону № 1788-XII необхідно застосовувати положення ст.55 Закону № 1788-XII у редакції, що діяла до 01.04.2015, а саме: право на пенсію за вислугу років мають: спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
З оскаржуваного рішення від 04.09.2020 №2600-0314-8/124072 вбачається, що на момент звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» загальний страховий стаж позивача становить 17 років 1 місяць 28 днів, в тому числі станом на 10.10.2017 стаж роботи становить 16 років 11 місяців 28 днів.
Тобто, обчислення стажу позивача здійснено відповідачем станом на 11.10.2017, без врахування рішення Конституційного суду України від 04 червня 2019 року.
Однак, враховуючи те, що позивач звернувся із заявою про призначення йому пенсії 27.08.2020, то відповідач повинен був застосовувати положення пункту «є» ст.55 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до 01.04.2015.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 затверджено Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України (далі - Порядок № 583).
Відповідно до п. 1 Порядку № 583 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - з 14.08.2015), пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.
Призначення і виплата зазначених пенсій здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), з урахуванням статей 7, 21, 51, 52 і 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12).
До стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15).
Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.
При цьому, суд зазначає, що до 14.08.2015, тобто до набрання законної сили постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 529 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою було внесено зміни до Порядку № 583, а саме: в абзаці першому пункту 1 цього Порядку, слова і цифри «не менше 20 років» замінено словами і цифрами «станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років».
Тобто, з урахуванням того, що на момент виникнення спірних відносин при призначенні пенсії позивачу повинні застосовуватись норми пункту «є» ст. 55 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до 01.04.2015, суд вважає, що таким же чином повинні застосовуватись і положення п. 1 Порядку № 583, щодо загального стажу роботи - не менше 20 років.
Відтак безпідставними є твердження відповідача, що стаж позивача повинен обчислюватись станом на 11.10.2017 та те, що такий повинен становити не менше 25 років.
Положенням статті 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 01.01.1995 прийнята на роботу по контракту в штатну збірну команду України з боротьби дзюдо на посаду спортсмена-інструктора, де перебувала до 31.12.2012.
Вказані періоди спеціального трудового стажу - перебування в складі збірних команд України підтверджується записами №1-16 у трудовій книжці НОМЕР_2 , довідкою ОК-5 від 27.08.2020, копією наказу Міністерства України у справах молоді і спорту №61-е від 20.01.1995, копією наказу Державного комітету України з фізичної культури і спорту №338-е від 30.12.1997, копією наказу Державного комітету України з фізичної культури і спорту №257-с від 20.12.1999, копією наказу Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України №195-с від грудня 2000, копією наказу Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту №56-с від 21.02.2002, копією наказу Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту №330-с від 25.12.2003, копією наказу Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту №419-е від 31.12.2004, копіями наказів Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту №370-с від 30.12.2005, №76-с від 07.02.2008, №542-с від 31.12.2008, №443-с від 30.12.2009, №244-т від грудня 2010, №17-т від 15.02.2011, №33-т від березня 2011, №56-т від 18.04.2011, №101-т від 30.06.2011, №133-т від 31.08.2011, копією наказу Державної служби молоді та спорту №383-с від 30.12.2011, копією наказу Державної служби молоді та спорту №359-с від 31.12.2012, довідкою Центрального Державного архіву вищих органів влади та управлінь України №785 від 06.08.2020.
З досліджених вищеперелічених документів вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у складі штатної збірної команди України з боротьби дзюдо 18 років.
Відповідно до копії посвідчення № НОМЕР_3 , виданого Державним комітетом України з фізичної культури 10.06.1997, ОСОБА_1 присвоєно звання майстра спорту міжнародного класу з боротьби дзюдо.
Загальний страховий стаж ОСОБА_1 на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (27.08.2020) складає більше 25 років, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 , трудовою книжкою НОМЕР_4 , довідкою ОК-5 від 27.08.2020, довідкою Центрального Державного архіву вищих органів влади та управлінь України №785 від 06.08.2020, вищезазначеними наказами, довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії №065-8170 від 16.09.2016, довідкою Управління Державної охорони України №1424 від 21.07.2020, довідкою Київського міського центру зайнятості №263.1-4335/20 від 18.08.2016.
Суд зазначає, що ані в оскаржуваному рішенні відповідача, ані у відзиві на позовну заяву відповідач не вказує про невідповідність даних, зазначених у трудовій книжці, або помилок у їх оформленні.
За таких обставин, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи наявні у справі докази, cуд вважає, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону №1788-XII, у зв'язку з чим відмова відповідача у призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, пропорційності, добросовісності та розсудливості, які встановлені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві №2600-0314-8/124072 від 04.09.2020 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону №1788-XII.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивач, за захистом яких він звернувся до суду.
Зважаючи на те, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення №2600-0314-8/124072 від 04.09.2020 про відмову в призначенні пенсії, беручи до уваги те, що Пенсійний фонд є єдиним органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати, тобто вирішення питання призначення та виплату пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до п. «є» ст. 55 Закону №1788-XII, в редакції, чинній до 01.04.2015, з урахуванням висновків суду.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та прийняття рішення, з приводу яких подано позов.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Беручи до уваги положення частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.09.2020 №2600-0314-8/124072 про відмову у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 27.02.2020 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, чинній до 01.04.2015, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко