Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2021 р. Справа№200/10768/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області Звягільської Меліти Станіславівни, Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання незаконними та протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати незаконною та протиправною дію посадової особи - начальника відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області Звягільської Меліти Станіславівни щодо відмови у реєстрації місця проживання від 13 серпня 2021 року ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача - Торецьку міську військово-цивільну адміністрацію Бахмутського району Донецької області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою в будинку АДРЕСА_1 .
Також просив стягнути з відповідача посадової особи - начальника відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 судові витрати, а саме: сплачений судовій збір, оплату витрат на правову допомогу, витрати сторони позивача та його представника адвоката, що пов'язані з прибуттям до окружного адміністративного суду.
Позов обґрунтовував тим, що 13 серпня 2021 року звернувся до відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області у із заявою про реєстрацію місця свого проживання за адресою: будинок АДРЕСА_1 . До заяви додав відповідні документи.
Між тим, того ж дня відповідачем - посадовою особою начальником відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання з посиланням на ст. 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 11 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Вважав, що правові підстави для відмови в реєстрації місця проживання були відсутні.
Відповідач Торецька міська військово-цивільна адміністрація Бахмутського району Донецької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що до адміністратора відділу з питань надання адміністративних послуг Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області 13 серпня 2021 року біля 13 год. 47 хв. звернулися дві особи, а саме власник житла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мав намір перереєструвати місце проживання свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з адреси: АДРЕСА_2 на адресу: АДРЕСА_1 .
При оформленні заяви на реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання, було з'ясовано, що документи на право власності неповні. Особа надала договір дарування № 3262 на 7/12 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з написом: «У відповідності зі статтею 227 Цивільного кодексу УРСР цей договір підлягає реєстрації за місцем знаходження будинку у Дзержинському бюро технічної інвентаризації» (реєстраційне посвідчення відсутнє).
Було звернуто увагу ОСОБА_3 на відсутність реєстраційного посвідчення, також намагалися з'ясувати про наявність документів, що підтверджують право власності ще на 5/12 частини будинку. При цьому ОСОБА_3 наголошував на те, що він є єдиним власником житла.
Щоб уникнути конфліктної ситуації особі було запропоновано звернутися до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька» Торецької міської ради для отримання довідки, яка містить інформацію про реєстрацію права власності на значене нерухоме майно (така довідка є актуальною тільки у разі відсутності інформації про виникнення, перехід чи припинення права власності на нерухоме майно у реєстрі права власності на нерухоме майно чи у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Після такого звернення надано довідку від 13 серпня 2021 року № 256, з якої встановлено, що ОСОБА_3 дійсно є власником 7/12 частин житлового будинку, але 5/12 частин житлового будинку належить іншому власнику - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Особі було роз'яснено, що відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, необхідно надати документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї. Було запропоновано звернутися до ще одного власника, а саме ОСОБА_5 з метою отримання згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у житловому будинку, власником 5/12 частини якого вона є.
Натомість, ОСОБА_3 продовжував наголошувати, що він є єдиним власником житла. Також було з'ясовано, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ніхто не успадкував її частку у житловому будинку.
ОСОБА_3 було запропоновано вирішити питання з правом власності на нерухоме майно, а потім вже реєструвати в ньому іншу особу.
Проте він продовжував настоювати на тому, що має повне право зареєструвати іншу особу на ту частину, що йому належить.
Позивач ОСОБА_1 для проведення зняття з реєстрації/реєстрації місця проживання надав адміністратору відділу з питань надання адміністративних послуг Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області наступні документи:
- заяви на зняття з реєстрації місця проживання та на реєстрацію місця проживання (заяви були оформлені належним чином, містили персональні данні особи, мали підпис позивача та власноручний підпис власника 7/12 частин житлового будинку);
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, а саме паспорт громадянина України;
- квитанцію про сплату адміністративного збору на суму 13,60 грн. (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
- документи, що підтверджують право власності, а саме: договір дарування від 31 липня 1999 року № 3262 та довідку від 13 серпня 2021 року № 256, надану КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька». Документи на право власності на 5/12 частин на житловий будинок були відсутні; згода осіб, які мали б успадкувати цю частину, також відсутня;
- посвідчення про приписку до призовної дільниці (особа знаходиться на обліку у Торецькому міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Донецької області з 08 серпня 2021 року),
- згоду на обробку персональних даних;
- документ, що підтверджує особу власника, а саме паспорт ОСОБА_3 .
При отриманні заяв начальник відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області Меліта Звягільська, керуючись п. 19 Правил реєстрації місця проживання, перевірила належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації /реєстрацію місця проживання та перевірила документи на право власності житла, документи, що підтверджують особу власника, а саме паспорт ОСОБА_3 .
Пункт 11 Правил реєстрації місця проживання та ст. 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зобов'язує перевіряти не тільки особисті документи заявника, а ще й інші документи, які надаються до відділу реєстрації місця проживання при проведенні реєстрації місця проживання, а саме документи на право власності, до яких і були висловлені претензії. Так, була надана згода власника тільки 7/12 частин житлового будинку, а документи на право власності на 5/12 частини житлового будинку не були надані та не було згоди ще одного власника на реєстрацію місця проживання позивача, а з врахуванням того, що особа - власник 5/12 частини житлового будинку померла, то відповідно не було надано згоди спадкоємців 5/12 частини житлового будинку. На підставі цього керуючись п. 11 цих Правил та ст. 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» було прийняте рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання у зв'язку з тим, що у поданих документах є недостовірні відомості або подані документи є недійсними (відсутні документи на право власності на 5/12 частин житлового будинку, а з врахуванням того, що особа - власник 5/12 частини житлового будинку померла, не надано згоди її спадкоємців - власників 5/12 частини житлового будинку).
При цьому суб'єктом владних повноважень також дотримані вимоги законодавства, згідно з якими рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови; зазначена заява повертається особі або її представнику.
ОСОБА_1 були повернуті заяви та подані документи. В розпорядженні відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області залишилися лише: копії заяв на зняття з реєстрації місця проживання та на реєстрацію місця проживання; копія згоди на обробку персональних даних; копія квитанції про сплату адміністративного збору.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Також зазначав, що, на його думку, відзив не містить правового обґрунтування та детального пояснення щодо прийнятого рішення про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання.
В тексті оскарженої відмови зазначено, що право власності на 1/6 будинку не зареєстроване, проте не наведено звідки взято цей факт, чим він підтверджується та яке відношення має до реєстрації місця проживання.
Крім того, всупереч відомостям, які містяться в довідці КП «БТІ м. Торецька» від 13 серпня 2021 року № 256, відповідачем зроблено висновок, який суперечить юридичним фактам - відомості про власників майна невідомі.
У відмові зазначені дві підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, що передбачені ст. 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», проте вважав застосування одночасно цих двох підстав неможливим внаслідок різного правового змісту та наслідків їх застосування.
Позивачем було подано заяву про реєстрацію місця проживання з необхідним додатком та переліком документів, які для такого випадку надаються заявником. Про такий факт свідчить факт прийняття заяви та її реєстрація. Конструкція законодавства, яке регулює спірні правовідносини, виглядає так, що у разі коли особа не подала передбачені законом документи або інформацію, заяву не приймають взагалі, про що роз'яснюють заявнику, або у разі прийняття заяви з'ясовують та встановлюють факт відсутності передбаченого (обов'язкового для надання подачі) документа і зазначають це у відмові. Перелік документів, визначений законодавством, позивачем було скеровано разом із заявою, і відповідач такого факту не заперечував. Відмова не містить назви документа, який не було подано. Вважав рішення про відмову таким, що прийнято нашвидкуруч та непослідовно.
Відзив на позовну заяву також не містить посилань на недостовірні відомості в наданих документах; у відзиві відсутні відомості та факти визнання або встановлення поданих документів недійсними.
Щодо власників житлового будинку АДРЕСА_1 , то згідно з реєстраційною довідкою КП «БТІ м. Торецька» від 13 серпня 2021 року № 256 власників цього будинку 2 (двоє): ОСОБА_3 (батько позивача) та ОСОБА_5 (бабця позивача, її прізвище при народженні та до одруження - ОСОБА_6 ). ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла (довідка про підтверджений факт смерті нотаріальної контори відповідачу надавалася). Інших власників цього будинку в довідці не зазначено. Вважав, що інших співвласників окрім ОСОБА_3 не має, тому будь-які вимоги про згоду померлої щодо реєстрації місця проживання позивача вважав безпідставними. Крім цього, ОСОБА_3 зареєстрований в цьому будинку, є спадкоємцем померлої ОСОБА_5 .
Законодавство, яке регулює спірні правовідносини, оперує юридичними термінами стосовно надання згоди власника або співвласник житла. Згоди інших осіб (спадкоємця, кредитора, третьої особи) не вимагається.
У спірному випадку власник житлового будинку ОСОБА_3 особисто прибув до адміністративного центру надання послуг в м. Торецьку і надав свою згоду щодо реєстрації його місця проживання у його ж будинку.
Вважав, що відзив на позовну заяву, не узгоджується з фактами та немає нічого спільного із аспектами, які зазначені в оскарженому рішенні.
Відповідачем - начальником відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 відзив на позовну заяву подано не було.
Судом встановлено, що 13 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області із заявою про зняття з реєстрації місця проживання та заявою про реєстрацію місця проживання, в якій просив зареєструвати його місце проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяв додав:
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, а саме паспорт громадянина України;
- посвідчення про приписку до призовної дільниці,
- документи, що підтверджують право власності його батька ОСОБА_3 на 7/12 частин вказаного житлового будинку, - договір дарування від 31 липня 1999 року № 3262, в якому міститься напис: «У відповідності зі статтею 227 Цивільного кодексу УРСР цей договір підлягає реєстрації за місцем знаходження будинку у Дзержинському бюро технічної інвентаризації» (натепер - м. Торецьк);
- довідку від 13 серпня 2021 року № 256, що видана КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька» про власників будинку;
- згоду власника 7/12 житлового будинку - батька позивача ОСОБА_3 (який особисто прибув до органу реєстрації та розписався в поданій позивачем заяві);
- документ, що підтверджує особу власника, а саме паспорт ОСОБА_3 ;
- згоду на обробку персональних даних;
- квитанцію про сплату адміністративного збору на суму 13,60 грн.
Вказані обставини не є спірними.
В той же день - 13 серпня 2021 року органом реєстрації прийнято рішення про відмову в реєстрації місця проживання. Підставою зазначено порушення ст. 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 11 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, в частині того, що особа не подала необхідних документів або інформації, та у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (не зареєстровано право власності на нерухоме майно - на 1/6 частину будинку та відсутні документи на право власності на 5/12 частину будинку (власник будинку ОСОБА_5 померла).
Вказане рішення відображено в поданій заявником заяві.
Рішення підписано начальником відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 як посадовою особою органу реєстрації.
В оскарженому рішенні допущено описку: помилково зазначено, що не зареєстровано право власності на нерухоме майно - на 1/6 частину будинку.
Судом також встановлено, що згідно з інформацією, яка відображена в довідці комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька» (далі - КП «БТІ м. Торецька») від 13 серпня 2021 року № 256, що видана ОСОБА_3 , за даними КП «БТІ м. Торецька» станом на 31 грудня 2012 року індивідуальний житловий будинок на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , теперішня адреса: АДРЕСА_1 , належить:
7/12 частки житлового будинку - ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого Дзержинською державною нотаріальною конторою 31 липня 1990 року, реєстраційний № 3262. Інформація про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно міститься у реєстраційній книзі № 31, стор. 14, під № 2506 від 31 липня 1990 року;
5/12 частин житлового будинку - ОСОБА_5 на підставі рішення Микитівского нарсуду м. Горлівка Донецької області від 15 травня 1989 року. Інформація про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно міститься у реєстраційній книзі № 29, стор. 159, під № 2506 від 13 вересня 1989 року.
В довідці відображено, що ця довідка є актуальною тільки у разі відсутності інформації про виникнення, перехід чи припинення права власності на нерухоме майно у реєстрі прав власності на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується листом Торецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області від 08 вересня 2021 року № 20.16-14/1284/30.
Судом також встановлено, що указом Президента України від 19 лютого 2021 року
№ 61/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Донецькій області» на виконання Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» утворено, зокрема Торецьку міську військово-цивільну адміністрацію Бахмутського району Донецької області (п. 1 Указу).
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Спірні правовідносини стосуються правомірності відмови позивачу в реєстрації місця його проживання.
Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).
Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначений перелік документів, які особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) для подальшої реєстрації місця проживання.
Орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради (ст. 3 Закону).
Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 10 Закону правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правила реєстрації місця проживання затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Згідно з п. 3 Правил реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1 вказаного Закону військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України.
Згідно з ч. 2 ст. 3 вказаного Закону військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюються на території територіальних громад, сільські, селищні, міські ради яких та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження.
Отже, відповідно до наведених вимог законодавства після утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту - з дня внесення запису про її державну реєстрацію як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вона стала органом реєстрації замість виконавчого органу міської ради, тобто органом реєстрації, який передбачений п. 3 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, визначений перелік документів, які подає особа або її представник до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг (п. 8 Правил) для реєстрації місця проживання.
Так, згідно з цим пунктом Правил, зокрема подаються документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників) (пп. 4 п. 18).
Працівник органу реєстрації також з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності чи належності власнику/співвласникам, що надали згоду особі для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності, а також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (п. 19 Правил).
Відповідно до п. 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
особа не подала необхідних документів або інформації;
у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Аналогічні положення містяться в ст. 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Отже, рішення про відмову в реєстрації місця проживання приймає орган реєстрації, посадова особа якого його підписує.
Підставою для прийняття щодо позивача рішення про відмову в реєстрації місця проживання позивача стали наступні підстави, що передбачені п. 11 Правил:
- особа не подала необхідних документів або інформації;
- у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними.
Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 вказаного Кодексу права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Суд погоджується з позивачем, що подані ним документи станом на зазначену в них дату наявної інформації та за дотримання умов актуальності недостовірних відомостей не містили.
Так, зокрема в довідці КП «БТІ м. Торецька» від 13 серпня 2021 року чітко зазначено, що інформація щодо житлового будинку (його співвласників) надана за наявною у них інформацією станом на 31 грудня 2012 року. При цьому в довідці зазначено, що вона є актуальною тільки у разі відсутності інформації про виникнення, перехід чи припинення права власності на нерухоме майно у реєстрі прав власності на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Житловий будинок, в якому позивач мав намір зареєструвати місце свого проживання, належав співвласникам на праві спільної часткової власності. При цьому позивач не був його співвласником.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 355 вказаного Кодексу майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною 1 ст. 356 Кодексу визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 Кодексу право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Отже, розпорядження житлом (як складова права власності), зокрема вирішення питання про реєстрацію місця проживання в ньому іншої особи, здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Позивач не був власником (співвласником) житлового будинку, в якому він мав намір зареєструвати місце свого проживання, з огляду на що він повинен був надати органу реєстрації згоду всіх співвласників житлового будинку на реєстрацію його місця проживання в такому будинку.
Інформація про згоду всіх співвласників житлового будинку на реєстрацію в ньому місця проживання позивача позивачем до органу реєстрації подана не була (надана згода лише одного з двох співвласників житлового будинку, право власності якого у встановленому порядку зареєстровано, що підтверджено довідкою КП «БТІ м. Торецька» від 13 серпня 2021 року № 256).
При цьому відповідачем враховано факт смерті іншого співвласника житлового будинку ОСОБА_5 та не подання (відсутність) документа про перехід права власності на її частку в будинку до інших осіб.
Також позивачем на надано документа, який би підтверджував перехід права власності на частку померлого співвласника до іншого співвласника - ОСОБА_3 , що за наявності поданої ним згоди про реєстрацію місця проживання позивача, дозволяло би відповідачу зареєструвати місце проживання позивача в житловому будинку.
За таких обставин орган реєстрації правомірно прийняв рішення про відмову в реєстрації місця проживання позивача в житловому будинку.
За встановлених судом обставин описки в прийнятому рішенні (щодо 1/6 частини будинку) не впливають на висновки суду про правомірність прийнятого рішення.
Суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.
З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову відсутні.
Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень не підлягають.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до начальника відділу реєстрації місця проживання Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області Звягільської Меліти Станіславівни (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Маяковського, 24а), Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Маяковського, 24а, код ЄДРПОУ 44272449) про визнання незаконними та протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 30 вересня 2021 року.
Суддя Т.В. Логойда