79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.09.2021 справа № 914/2336/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів
до відповідача: Львівської обласної прокуратури, м. Львів
про стягнення 2 921, 78 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: Стернюк В.А. - представник;
від відповідача: Панькевич Р.В. - прокурор.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Львівської обласної прокуратури про стягнення 2 921, 78 грн заборгованості.
Ухвалою суду від 06.08.2021 відкрито провадження у справі № 914/2336/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.08.2021. Ухвалою суду від 30.08.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.09.2021. Ухвалою суду від 13.09.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.09.2021.
В судове засідання, яке відбулося 27.09.2021, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
В судове засідання, яке відбулося 27.09.2021, представник відповідача з'явився, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.
У запереченнях на відповідь на відзив, що подані представником відповідача через канцелярію суду 10.09.2021, прокурор просить залучити до участі у справі Акціонерне товариство «Укртрансгаз» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Частиною 1 ст. 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Оскільки, відповідне клопотання прокурором не було заявлено до початку першого судового засідання (до 30.08.2021), тому суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаного клопотання прокурора.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 27.09.2021 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Львівської обласної прокуратури (надалі відповідач) про стягнення 2 921, 78 грн заборгованості.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що у жовтні 2019 року ним, на підставі договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 19.03.2018 № 41АВLvz1283-18, здійснено поставку природного газу відповідачу у розмірі 267,32 м. куб., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2019 року.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо підтвердження поданого у жовтні 2019 обсягу номінації та обсягу остаточної алокації природного газу по відповідачу, АТ «Укртрансгаз» надано інформацію (скріншоти з Інформаційної платформи) щодо закріплення відповідача за постачальником ТОВ «Львівгаз збут» у жовтні 2019 року. Згідно з даними інформаційної платформи, Оператором ГТС (АТ «Укртрансгаз») підтверджено обсяги остаточної алокації у жовтні 2019 року у розмірі 267,32 м. куб., що відповідає обсягам, зазначених в акті приймання-передачі природного газу за жовтень 2019 року.
Львівська обласна прокуратура не здійснила оплату за поставку природного газу після його прийняття у жовтні 2019 року у розмірі 267,32 м. куб. на суму 2 502,12 грн, що спричинило виникнення заборгованості.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь 3 % річних в розмірі 130, 59 грн та інфляційні втрати в розмірі 289, 07 грн.
Позиція відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги прокурор зазначав, що за наслідками проведеної закупівлі за процедурою відкритих торгів, 28.02.2019 між Прокуратурою Львівської області та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» укладено договір № 01/2019 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів терміном дії з 01.03.2019 по 31.12.2019 включно. Отже, єдиним постачальником природного газу Прокуратурі Львівської області з 01.03.2019 було ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», про що Прокуратура Львівської області листами від 25.02.2019 № 13/2-29вих-19 та від 30.09.2019 № 13/2-102вих-19 повідомляла керівника АТ «Укртрансгаз», а відповідно інших постачальників природного газу для потреб прокуратури області у вказаний період бути не могло.
ТзОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» надано прокуратурі області в жовтні 2019 року послуги з постачання природного газу у кількості 0, 803030 тис. куб. м. на суму 6 967, 40 грн. Платіжним дорученням від 20.11.2019 № 2348 прокуратурою області проведено розрахунки з ТзОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» за поставлений природний газ в жовтні 2019 року згідно з актом від 14.11.2019 № УГР00001291 та рахунком на оплату від 14.11.2019 № 1355 у кількості 0,803030 тис. куб. м. на суму 6 967,40 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, в обласної прокуратури заборгованість перед ТОВ «Львівгаз збут» відсутня.
Впродовж 2019-2021 років жодних підтверджень щодо фактичної поставки природного газу в кількості 267,32 куб. м. на суму 2 502,12 грн. за жовтень 2019 року від позивача до відповідача не надходило. Аналогічно, акти звірок щодо заборгованості за фактично отриманий природний газ за жовтень 2019 року до прокуратури області не надходили, а відповідно не підписувалися та не завірялися.
Водночас, платіжним дорученням від 20.11.2019 № 2347 прокуратурою області було оплачено АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за жовтень 2019 року згідно з актом від 14.11.2019 № ЛВЯ89093513 та рахунком на оплату від 14.11.2019 № 69136260 за розподіл природного газу обсягом 1 070,35 тис. куб. м. суму в розмірі 909, 49 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Як встановлено судом, між сторонами у справі був укладений договір від 19.03.2018 № 41АВLvz1283-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (для забезпечення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання), згідно до умов (п.1.1.) якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач (відповідач) зобов'язується прийняти газ та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно до п. 10.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Між сторонами у справі було укладено додаткові угоди № 1 від 21.06.2018, № 2 від 12.09.2018, № 3 від 17.09.2018, № 4 від 27.09.2018, № 5 від 09.10.2018, № 6 від 29.12.2018, № 7 від 29.01.2019, № 8 від 27.12.2019, відповідно до яких п. п. 3.2., 3.7. договору від 19.03.2018 № 41АВLvz1283-18 були викладені у новій редакції, зокрема було змінено ціну за 1 000 куб. м. газу та граничну ціну договору згідно укладених угод.
Відповідно до п. 1. додаткової угоди № 7 від 29.01.2019, з метою проведення процедури закупівлі природного газу на 2019 рік, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», продовжено дію договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (для забезпечення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання) від 19.03.2018 № 41АВLvz1283-18 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2019 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в даному договорі.
За наслідками проведеної закупівлі за процедурою відкритих торгів, 28.02.2019 між Прокуратурою Львівської області та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» укладено договір № 01/2019 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів терміном дії з 01.03.2019 по 31.12.2019 включно.
Як вбачається з матеріалів долучених відповідачем до справи, ТзОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” в жовтні 2019 року надало відповідачу послуги з постачання природного газу на суму 6 967,40 грн. Платіжним дорученням від 20.11.2019 № 2348 відповідачем проведено розрахунки з ТзОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” за поставлений природний газ в жовтні 2019 року згідно з актом від 14.11.2019 № УГР00001291 в обсязі 0, 803030 тис. куб. м. на суму 6 967, 40 грн.
В той же час, платіжним дорученням від 20.11.2019 № 2347 відповідачем оплачено АТ “Львівгаз” за розподіл природного газу за жовтень 2019 року згідно з актом від 14.11.2019 № ЛВЯ89093513 за 1 070, 35 куб. м. на суму 909, 49 грн.
Таким чином, для відповідача у жовтні 2019 року АТ “Львівгаз” надало послуги з розподілу природного газу на 267.32 куб. м. більше ніж ТзОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” надало послуг з постачання природного газу (1 070, 35 куб. м. - 803, 03 куб, м. = 267, 32 куб. м.).
Позивачем підписано акт від 31.10.2019 № ЗЛВ89066913 приймання-передачі природного газу за жовтень 2019 року по відповідачу - природний газ, обсягом 267, 32 куб. м., на суму 2 502, 12 грн. Акт підписаний лише зі сторони постачальника. Докази його надіслання чи вручення відповідачу у матеріалах справи відсутні.
Права та обов'язки постачальників і споживачів природного газу визначаються Законом України "Про ринок природного газу", Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та на умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
Відповідно до абзацу 44 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 року № 2494, об'єм природного газу - це кількість газу (м куб.), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 1 абзацу 3 пункту 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити розрахунок втрат і витрат природного газу (за необхідності щодо споживачів, які не є побутовими).
28.05.2021 позивач звертався до АТ «Укртрансгаз» з адвокатським запитом про надання інформації щодо закріплення відповідача за постачальником ТОВ «Львівгаз збут» у жовтні 2019 року. У відповідь на адвокатський запит АТ «Укртрансгаз» повідомило, що з інформаційної платформи Оператора ГТС (АТ «Укртрансгаз») підтверджено обсяги остаточної алокації у жовтні 2019 року у розмірі 267,32 м. куб. (EIC код 56XS00002PA0V00Z), що відповідає обсягам, зазначених в акті приймання-передачі природного газу за жовтень 2019 року та щодо закріплення споживача - Львівської обласної прокуратури (EIC код 56XS00002PA0V00Z) за постачальником ТзОВ «Львівгаз збут» (EIC код 56X9300000001607) у жовтні 2019 року.
Відповідно до п.6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єми та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
В матеріалах справи відсутні докази які б спростовували дані Оператора ГТС (АТ «Укртрансгаз») щодо підтвердження факту поставки позивачем природного газу відповідачу в обсязі 267, 32 м. куб.
За умовами ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст. 599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.2.1 договору від 19.03.2018 № 41АВLvz1283-18 на постачання природного газу, що був укладений між позивачем та відповідачем та був чинний до 01.03.2019 передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на підставі актів приймання-передачі природнього газу, які надаються постачальником.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу акту приймання-передачі природного газу за жовтень 2019, односторонньо підписаного позивачем, його узгодження з відповідачем, у зв'язку з чим відповідача не можна вважати таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, відтак і підстави для нарахування інфляційних втрат в розмірі 289, 07 грн та 3% річних в розмірі 130, 59 грн відсутні.
Враховуючи наведене, зважаючи на наявність у відповідача у спірний період договору на постачання природного газу з іншим постачальником, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
При поданні позову представником позивача було заявлено до стягнення з відповідача 5 000, 00 грн очікуваних витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки до закінчення розгляду справи представником позивача зроблено відповідну заяву, суд встановлює йому п'ятиденний строк, після ухвалення рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 111А, код ЄДРПОУ 39594527) суму в розмірі 4 446, 08 грн, з яких:
- 2 502, 12 грн - основна заборгованість;
- 1 943, 96 грн - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Встановити позивачу п'ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат пов'язаних із розглядом справи.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 30 вересня 2021 року.
Суддя П.Т. Манюк