Справа № 463/11488/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/903/21 Доповідач: ОСОБА_2
27 вересня 2021 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження,
оскарженою ухвалою у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_6 подав на неї апеляційну скаргу, у якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали, скасувати оскаржену ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 16.06.2020 року до ЄРДР за № 42020000000001099 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 757/18013/20-к внесено відомості за заявою ФГ ОСОБА_6 від 23.04.2020 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, за фактом винесення суддею Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_7 завідомо неправосудного додаткового рішення від 11.04.2017 у справі № 454/1101/16-ц.
Постановою від 05.11.2020 слідчий Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_8 закрив кримінальне провадження № 42020000000001099 від 16.06.2020 за ч. 1 ст. 375 КК України у зв'язку з відсутністю у діянні судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_7 складу відповідного кримінального правопорушення.
Як вбачається із заяви про вчинення кримінального правопорушення від 23.04.2020, на думку заявника, суддя Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 375 КК України, що виразилось у тому, що він 11.04.2017 постановив завідомо неправосудне додаткового рішення у справі № 454/1101/16-ц.
Під час досудового розслідування був проведений допит заявника та судді ОСОБА_7 . Також в ході досудового розслідування слідчим були отримані копії судових рішень зі справи № 454/1101/16-ц, яким за результатами досудового розслідування слідчим була надана правова оцінка в постанові про закриття кримінального провадження.
Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх неодноразових рішеннях послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших.
Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що «недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Разом з тим, відповідно до положення ч. 1 цієї статті Конституції України, недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов'язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України».
Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3).
Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року. За позицією ВСУ як правило, заяви про вчинення суддями злочину у вигляді, на думку заявника, ухвалення суддями відповідного судового рішення, викликані просто незгодою заявника з прийнятим рішенням, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури. Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.
Слідчим вірно констатовано, що незгода зі судовим рішенням не може бути підставою для кримінального переслідування судді, який його ухвалив. В разі незгоди із судовим рішенням особа вправі оскаржити його в порядку та спосіб, передбачений законом, й звернення про вчинення кримінального правопорушення суддею у зв'язку з ухваленням ним судового рішення є втручанням у діяльність суду та способом впливу на суд, що порушує гарантований Конституцією України принцип незалежності суддів.
Таким чином, слідчий суддя належно та повно оцінив і перевірив усі обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Відтак ухвала слідчого судді є законна та обґрунтована, і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405,407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2020 року про відмову у задоволенні скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2020 року про відмову у задоволенні скарги - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4