Справа № 362/1505/18
Провадження 2/362/664/21
"28" вересня 2021 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участі секретаря судового засідання - Яренко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,-
В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ "АРКА ХАЙТЕК" про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя.
23.09.2021 р. представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Wolkswagen Touareg чорного кольору 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , а також на транспортний засіб AUDI A8 L чорного кольору 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , які належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 та заборонити їх відчуження, передачу у користування іншим особам.
Заява обґрунтована тим, що вказані транспортні засоби придбані за час перебування сторін у шлюбі і є їх спільною сумісною власністю і у разі відчуження вказаних автомобілів ОСОБА_3 буде порушено її право як співвласника майна.
Так, вивчивши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На підтвердження обставин, на які посилається заявник, додано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, а саме на транспортний засіб AUDI A8 L чорного кольору 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 - 11.01.2011 р. та на транспортний засіб Wolkswagen Touareg чорного кольору 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 -09.10.2012 р.
При цьому, заявником не додано доказів, що станом на даний час вказані транспортні засоби перебувають у власності відповідача ОСОБА_3 і не відчужені на користь інших осіб.
За таких обставин, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є такими, що можуть порушити та ущемити права інших осіб.
Крім того, зазначене майно не є предметом заявленого позивачем ОСОБА_1 позову, у зв'язку з чим суд приходить до переконання, що заявником не обґрунтовано доцільність арешту зазначеного майна.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної заяви.
Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.М.Кравченко