Справа №303/5030/21
2/303/1480/21
ряд. стат. звіту - 69
27 вересня 2021 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретаря судових засідань Славич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що згідно виконавчого листа виданого Мукачівським міськрайонним судом 26.04.2012 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.02.2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак на даний час, зазначених коштів не вистачає, оскільки значно зросли витрати на утримання дитини, а тому просить суд змінити спосіб стягнення, а саме стягувати аліменти із відповідача у розмірі ј частки заробітку, але не менше ніж 50% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ОСОБА_2 , у передбачений законом строк, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Із виконавчого листа виданого 26.04.2012 року Мукачівським міськрайонним судом вбачається стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.02.2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4).
Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.05.2018 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 і ОСОБА_2 (а.с. 5).
З позовної заяви слідує, що позивачу не достатньо коштів для матеріального утримання дитини та належного її розвитку.
Дані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В частині 2 цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 рокуі набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд приходить до висновку про доцільність збільшення розміру аліментів змінивши спосіб їх стягнення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 180, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 2, 19, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.04.2012 року по справі №0707/2464/2012 та стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень на наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Витребувати із Мукачівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) виконавчий лист №0707/2464/2012, 2/0707/1004/2012 виданий Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 26.04.2012 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Мукачівським РВ УМВС України в Закарпатській області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 27.09.2021 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір