30 вересня 2021 року справа № 580/4352/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи ОСОБА_1 з 19.07.1996 до 26.04.2005, з 01.06.2005 до 06.09.2005, з 22.05.2005 до 26.03.2019, з 15.04.2019 до 06.11.2020 та за період з 24.10.1990 до 29.03.1991;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, починаючи з 14.01.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити на користь ОСОБА_1 не отриману суму пенсії на пільгових умовах, починаючи з 14.01.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про періоди роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Позивач зазначає, що наявні у її трудовій книжці записи підтверджують її право на пенсію на пільгових умовах, а тому відмова Головного управління у призначенні пенсії за віком є протиправною.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12 липня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що інформація відображена в довідці Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 1 КП “Київпастранс” від 06.11.2020 №79 не правильно зазначено посилання на норми законодавства, згідно з якими заявниця має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема пункту “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за яким пенсії за віком на пільгових умовах призначалися до 01.01.2018.
Також, до страхового стажу позивача не зараховано період з 24.10.1990 по 29.03.1991, оскільки дата наказу на звільнення внесена - 04.10.1991.
Окрім того, у трудовій книжці позивача запис “№ 8” дата звільнення зазначена 29.03.1991 - звільнення по переводу по статті 36 пункт 5 КЗпП України, а підстава звільнення - наказ № 6 від 04.10.1991, тому наявна розбіжність понад шість місяців між датами звільнення і внесення записів у трудову книжку, що не відповідає вимогам Інструкції № 162, тому до страхового стажу позивача не зараховано період - 24.10.1990 по 29.03.1991.
Страховий стаж позивача складає 31 рік 7 місяців 15 днів.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач звернулася до Головного управління із заявою від 14.01.2021 щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах як особі, яка працювала на роботі водія міського пасажирського транспорту.
Рішенням № 232850001501 від 29.01.2021 Головне управління відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із тим, що позивачеві не зараховано періоди роботи із 19.07.1996 по 26.04.2005, із 01.06.2005 до 06.09.2005, із 22.09.2005 до 26.03.2019, із 15.04.2019 до 06.11.2020 та період із 24.10.1990 до 29.03.1991.
Таке рішення позивач вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду.
Під час вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 26 років.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Як зазначає позивач та не заперечується Головним управлінням ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 14.01.2021 та відповідними документами щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно записів у трудовій книжці від 14.09.1988 ОСОБА_1 із 24.10.1990 по 29.03.1991 працювала в Корпоративі “Енергетик”, з 019.07.1996 по 26.04.2005 в Тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо №1 КП “Київелектротранс”, із 01.06.2005 по 09.09.2005 в Тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо №1 КП “Київелектротранс”, що було реорганізоване в філію КП “Київпастранс” “Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 1”; з 22.09.2005 по 26.03.2019 та з 15.04.2019 по 06.11.2020 філію КП “Київпастранс” “Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №1”.
Головне управління, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , дійшло висновку, що вказані періоди не зараховані Головним управлінням до страхового стажу позивача, оскільки у довідці від 06.11.2020 № 79 не правильно зазначено посилання на норми законодавства, згідно з якими заявниця має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема пункт “з” статті 13 закону України “Про пенсійне забезпечення”, за яким пенсія за віком на пільгових умовах призначалися до 01.01.2018.
Окрім того, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період із 24.10.1990 до 29.03.1991, оскільки дата наказу на звільнення - 04.10.1991.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Як свідчить інформація у трудовій книжці позивача, у вказані незараховані періоди позивач працювала в Корпоративі “Енергетик” та в Тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо № 1 КП “Київелектротранс”, в тому числі і його реорганізованих філіях.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Спірні записи містять інформацію про роботу позивача в Корпоративі “Енергетик” та в Тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо № 1 КП “Київелектротранс” у незараховані Головним управлінням період, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у послідовності та відповідності дати, завірено підписом та печаткою роботодавця. Отже, вказані записи трудової книжки є розбірливими для сприйняття.
Твердження відповідача про те, що до трудового стажу не зараховано позивачу період із 24.10.1990 до 29.03.1991, оскільки дата наказу про звільнення - 04.10.1991, суд до уваги не приймає, оскільки дата запису № 9 у трудовій книжці дублює дату наказу про прийом на роботу. Водночас, дата запису № 8 про звільнення позивача саме 29.03.1991 відповідає запису № 9, відповідно до якого 01.04.1991 позивача прийнято на посаду в дослідно конструктивне технологічне бюро Ордена Леніна і ордена Трудового Червоного Прапора інституту електрозварювання АН УРСР.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27 квітня 1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Суд звертає увагу, що відтиск печаток цілком відповідає назві зазначених підприємство, на яких працювала позивач у спільні незараховані періоди, є чіткими та розбірними для сприйняття.
Наведене, на переконання суду, виключає сумніви щодо наявності у позивача страхового стажу за періоди: із 24.10.1990 по 29.03.1991, з 019.07.1996 по 26.04.2005, із 01.06.2005 по 09.09.2005, з 22.09.2005 по 26.03.2019 та з 15.04.2019 по 06.11.2020.
Положеннями статті 24 Закону України № 1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Суд звертає увагу, що судом не обчислюється трудовий стаж позивача, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2021 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 139 вказаного Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29 січня 2021 року № 232850001501 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2021 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.09.2021.
Суддя В.О. Гаврилюк