Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 вересня 2021 р. № 520/12011/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) , про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 однією сумою (із врахуванням раніше виплачених сум).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 однією сумою.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Представником позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Представником позивача зазначено, що при ухваленні рішення по даній справі, судом не вирішено питання щодо деяких позовних вимог.
Згідно з ч.1ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд зазначає, що фактичною підставою звернення позивача до суду є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення остаточного перерахованого розміру пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № N/ А 3795-СБУ за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. включно до максимального розміру, встановленого ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», протиправними, стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати суми доплат до встановленої пенсії за пенсійною справою № N/ А 3795, які підлягають нарахуванню та виплаті за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2020 р. включно, в розмірі 23 956,34 грн.; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 3% річних від суми заборгованості за період з 01.02.2018 р. по 31.07.2021 р. в розмірі 1 578,48 грн. грн. та інфляційні втрати за період з 01.02.2018 р. по 31.07.2021 р. в розмірі 3 459,12 грн., нараховані згідно ст. 625 ЦК України; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в результаті протиправних дій органів Пенсійного фонду в частині виплати доплат до вже виплаченої пенсії Позивачу за період з 05.03.2019 р. по 31.12.2019 р. включно, в розмірі, що складає 75 % від суми підвищення, встановленого станом на 01.01.2018 р., в розмірі 552 232,51 грн., стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в результаті протиправних дій органів Пенсійного фонду в частині зменшення остаточного перерахованого розміру пенсії ОСОБА_1 до максимального розміру, встановленого ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмір 124 355,09 грн.,
Отже фактично є незгодою позивача з діями відповідача під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року по справі № 520/5627/2020, яким, як вже було встановлено судом вище, позивачу було проведено перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року та проведено розрахунок на доплату з січня 2018 по вересень 2020 у розмірі 74231,44 грн. Доплату за період з 07.08.2020 по вересень 2020 року проведено у жовтні 2020 року та роз'яснено, що доплату за період з 01.01.2018 по 06.08.2020 буде виплачено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Так, згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, набрання постановою суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, постанова суду стає загальнообов'язковою, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина 1 статті 382 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-2 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
З аналізу норм статей, вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
З огляду на викладене, суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382, 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Таким чином, проаналізувавши предмет позову, суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на належне виконання іншого судового рішення.
Позивач має право здійснити відповідні дії щодо виконання вказаного рішення шляхом отримання виконавчого документа та звернення його до виконання у порядку Закон України "Про виконавче провадження".
В подальшому, якщо позивач вважатиме, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення по справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 30 вересня 2021 року.
Суддя Сагайдак В.В.