Фарби

Пунктом 12.9. вказано, що Постачальник гарантує, що не є - юридичною особою, утвореною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником далі за текстом….. Сторони договору є рівними та мають підтверджувати дотримання Постанови КМ України №187 від 03.03.2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" належним чином, незалежно від форми власності. Побудова ділових відносин здійснюється виключно на дотримані законодавства усіма сторонами договору. Постачальник також має бути впевнений у дотримані Постанови №187 від 03.03.2022 року Замовником. Враховуючи вище викладене, прошу вказати дзеркальник пункт для Замовника щодо дотримання норм Постанови №187 від 03.03.2022 року. Пропоную додати пункт 12.10 у наступній редакції або редакція на розсуд Замовника : 12.9. Замовник гарантує, що не є - юридичною особою, утвореною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків (далі - активи), якої є Російська Федерація/Республіка Білорусь/Ісламська Республіка Іран, громадянин Російської Федерації/Республіки Білорусь/Ісламської Республіки Іран (крім того, що проживає на території України на законних підставах), або юридичною особою, утвореною та зареєстрованою відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь/Ісламської Республіки Іран, крім випадків, коли активи в установленому законодавством порядку передані в управління АРМА.

Пунктом 5.6 Розрахунок за поставлені товари здійснюється по мірі надходження коштів з бюджету, з відтермінуванням платежу до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту фактичного отримання фінансування видатків на дану закупівлю із бюджету. Редакція пункту 5.6 передбачає строк оплати більший ніж 60 б.д. у разі затримки фінансування, навіть з можливістю оплати до кінця бюджетного року. Сторони договору є рівними та мають виконувати свою зобов’язання у чітко встановлені строки. Замовник розраховує отримати свій товар у встановленні строки. Постачальник також має отримати фінансування у визначений термін, що обмежується 60 б.д з дати поставки товару. Оплата товару у визначених межах критично важлива для Постачальника, адже у період нестабільного економічного становища в країні інфляційні витрати та маржиналість значно змінюються протягом року. Постачальник не може закладати такі ризики у вартість товару з метою збереження ринково-конкурентної ціни. Враховуючи вище викладене, прошу вказати у пункті 5.6 строк оплати з дати поставки товару. Прошу викласти пункт договору у наступній редакцїі: 5.6 Розрахунок за поставлені товари здійснюється по мірі надходження коштів з бюджету, з відтермінуванням платежу до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту фактичного отримання товару Замовником.

Пунктом 8.3. вказано, що Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин саме торгово-промислові палати уповноваженні на засвідчення настання обставин непереборної сили. ТПП не є єдиним уповноваженим органом, що може підтверджувати настання обставин форс-мажору. Відповідно до ч.1. ст.14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини. Отже, Закон визначає не лише право ТПП видавати подібні документи. При цьому, жоден нормативно-правовий акт України не встановлює, що документи ТПП (регіональних ТПП) є єдиними та виключними документами, що можуть засвідчувати такі обставини, такі обставини можуть засвідчуватися будь-якими доказами. Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі колегій судів Касаційного господарського суду від 21 липня 2021 року, справа N 912/3323/20. Окрім того довідки коштую значних грошей для підтвердження наявності форс мажорних обставин, що стали перешкодою у виконанні зобов’язань за договором. Учасник не може закладати вартість цих документів у собівартість товару. Законодавством дозволено отримання аналогічних документів, від профільних органів, за видом таких обставин непереборної сили. Враховуючи вище викладене, прошу внести зміни у пункт 8.3. та викласти у наступній редакції: 8.3. Підтвердженням обставин непереборної сили є документи видані Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами або іншим компетентним органом.

Пунктом 6.3.4. вказано, обов’язок Постачальника На вимогу Покупця надати документи, що підтверджують всі складові ціни Товару. Лакофарбові матеріали не відносяться до категорії товарів щодо підтвердженні ступеня локалізації відповідно до законодавства. Вказана інформація становить комерційну таємницю Постачальника та не може бути розголошена за вимогою Покупця. Постачальник має право надати таку інформацію виключно за письмовим запитом уповноважених органів в межах обсягів та порядку визначеному законодавством. Враховуючи вище викладене, вимога Покупця щодо надання документів про підтвердження складових ціи товару є неправомірною. Прошу виключити пункт 6.3.4 з проєкту договору.

Пунктом 7.9. вказано, що У разі порушення термінів реєстрування Постачальником Податку на додану вартість в ЄPПН, в результаті чого Покупець втратить право на Податковий кредит, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, та компенсує збитки понесені Покупцем, а саме суми податку на додану вартість у таких податкових накладних, та відповідні штрафні санкції, в разі їх накладання на Покупця контролюючими податковими органами. Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) – ч. 4 ст. 231 ГК України. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Своєю чергою, оформлення, реєстрація ПН / РК є податковим обов’язком. Відповідно до п.36.1. ст.36. ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно п. 37.1. ст.37 підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Таким чином, до невиконання податкового обов’язку не може застосовуватися господарсько-правова відповідальність, виконання податкового обов’язку не є предметом регулювання в межах договірних правовідносин. Аналогічна правова позиція наведена у Поставові Верховного Суду 13 квітня 2018 року по справі № 902/380/17, якою Верховний Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій визначив: «Враховуючи викладене, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що зобов'язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит, не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки зерна майбутнього врожаю від 10.06.2015 № ВИН011К-Ф, а є за своєю правовою природою податковими зобов'язаннями, які регулюються нормами ПК України та контролюються ДФС.» Враховуючи вище викладене, Замовник не має право стягувати штраф вказаний у пункті 7.9. Прошу внести зміни у пункт договору та викласти у наступній редакції: 7.9. У разі порушення термінів реєстрування Постачальником Податку на додану вартість в ЄPПН, в результаті чого Покупець втратить право на Податковий кредит, Постачальник компенсує Покупцю збитки понесені Покупцем, а саме суми податку на додану вартість у таких податкових накладних, та відповідні штрафні санкції, в разі їх накладання на Покупця контролюючими податковими органами.

В Україні продовжує діяти довідка ТПП України, яка визначає воєнний стан, введений через військову агресію рф проти України з 24.02.2022 форс-мажором до припинення воєнного стану. Через наведене, пропонуємо деталізувати умови форс-мажору (підтвердити таку можливість при укладанні договору з переможцем) в контексті триваючої військової агресії рф проти України як такі, що визнаються сторонами форс-мажором виключно за умов, що: такі обставини настали після укладання договору, прямо (безпосередньо) впливають на можливість сторони виконувати зобов'язання за договором та підтверджені відповідними доказами.

Пунктом 2.1. вказано, що Постачальник повинен передати (поставити) Покупцю товар, якість якого відповідає: умовам Державних стандартів та сертифікації, вимогам чинних нормативних документів, за якими здійснено виробництво товару (технічних регламентів, стандартів, технічних умов на продукцію тощо), і відповідні документи, якими засвідчується якість поставленого товару (паспортом якості чи його копією та копією сертифікату відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності) у випадку вимог обов’язкової сертифікації продукції. В Україні існують різні ДСТУ щодо ЛФМ, проте жодний з них не визначає конкретні якісні показники фарби. До прикладу, ДСТУ ISO 4618:2014 Фарби та лаки. Терміни та визначення понять визначають основні дефініції у сфері, ДСТУ EN 13300:2012 Фарби та лаки. Водно-дисперсійні лакофарбові матеріали та системи покриттів для внутрішніх стін і стель. Класифікація. установлює загальну систему класифікації водно-дисперсійних матеріалів та систем покриттів, призначених для декорування та захисту нових і старих, раніше пофарбованих і нефарбованих поверхонь внутрішніх стін і стель, тощо. Тобто, діючі ДСТУ визначають дефініції, класифікації, методи дослідження, тощо. ТУ розробляється та затверджується виробниками з урахуванням ДСТУ. Кожен виробник має власне ТУ. Саме ТУ, крім іншого, містить конкретні переліки фізико-хімічних показників конкретного продукту виробника. Відповідно, виробники після виготовлення фарби перевіряють та підтверджують відповідність продукції вимогам ТУ, за результатами чого вони (після лабораторних досліджень) видають відповідні документи, що, як правило, містять. серед іншого, фізико-хімічні (якісні) показники за нормою (ТУ) та фактичні показники конкретної партії, що має бути в межах норми, визначеної ТУ. При цьому, назва таких документів у виробників різна: паспорт якості або сертифікат якості або посвідчення якості або інший аналогічний документ. Виробник, що посвідчує якість продукції документом, наприклад "сертифікат якості", як правило, не може видати документ з назвою, до прикладу, "паспорт якості", хоча за змістом це ідентичні документи; як і видати одночасно декілька ідентичних документів з різними назвами. Обов’язкова сертифікація на лакофарбові продукти скасована, Замовник не може вимагати наявність такого документу як обов’язковий. Відсутність такого обов’язку підтверджено уповноваженим органом із сертифікації. Враховуючи вище викладене прошу виключити вимогу надання сертифікату відповідності із тексту договору та викласти пункт 2.1. у наступній редакції: 2.1. Постачальник повинен передати (поставити) Покупцю товар, якість якого відповідає: технічним умовам, вимогам чинних нормативних документів, за якими здійснено виробництво товару (технічних регламентів, стандартів, технічних умов на продукцію тощо), і відповідні документи, якими засвідчується якість поставленого товару (паспортом якості чи його копією або копією сертифікату якості )