Щодо умов проєкту договору
Шановний Замовник, триває військова агресія рф проти України. Крім активних бойових дій у ряді областей України, країна-агресорка здійснює регулярні масовані ракетні та інші обстріли всієї території нашої держави. Місце влучання чергової російської ракети чи снаряду є непередбачуваним, як і території активних бойових дій, що можуть такими стати після укладання договору. А отже, жодна із сторін не убезпечена від обставин, що може спричинити військова агресія рф проти України після підписання відповідного Договору та унеможливити виконання зобов'язань, що покладені на сторони. Водночас, занадто широке тлумачення та можливість застосування цієї обставини як форс-мажору, можуть створювати ризики для кожної із сторін. Задля уникнення наведеного пропонуємо врегулювати умову, що корелюється із законодавством України Пропонуємо додати нову правку: Сторони погоджуються, що військова агресія рф проти України та (або) її наслідки, а саме: ведення активних бойових дій за місцезнаходженням Сторін, на шляху слідування товару, сировини при інших обставинах: ракетні, артилерійські, інші обстріли; тощо вважається обставиною непереборної сили (форс-мажором) для цілей виконання цього Договору якщо вони: - не залежать від волі Сторін та безпосередньо впливають на можливість Сторони виконувати зобов'язання за договором; - настали після укладання цього Договору; - підтверджені відповідними доказами. Дякуємо!
В порядку реагування на ваше звернення, повідомляємо наступне.
Згідно припису ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За правилами ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За визначенням ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно норми ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписом ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно правил ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно припису ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладених обставин і приписів наведених нормативно-правових актів видно, що Додаток 4 «Проект Договору» до тендерної документації повністю відповідає нормам Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» та іншим нормативно-правовим актам, що регламентують данні правовідносини, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав для внесення змін до умов цього договору.
Щодо умов проєкту договору
Шановний Замовник! В Україні діє Постанови КМ України №187 від 03.03.2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - Постанова). Недотримання Постанови КМ України №187 від 03.03.2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - Постанова) будь-якою із Сторін має наслідок: нікчемність договору. Просимо доповнити проєкт договору пунктом: Сторони підтверджують та гарантують, що на них не розповсюджується дія мораторію, визначеного Постановою КМ України №187 від 03.03.2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації", а у випадку змін наведених гарантій, зобов'язані невідкладно, але не пізніше 3 днів інформувати письмово іншу сторону про такі зміни, що дає право для розірвання договору іншою стороною в односторонньому порядку без застосування будь-яких санкцій за це.
В порядку реагування на ваше звернення, повідомляємо наступне.
Згідно припису ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За правилами ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За визначенням ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно норми ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписом ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно правил ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно припису ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладених обставин і приписів наведених нормативно-правових актів видно, що Додаток 4 «Проект Договору» до тендерної документації повністю відповідає нормам Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» та іншим нормативно-правовим актам, що регламентують данні правовідносини, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав для внесення змін до умов цього договору.
Щодо умов проєкту договору
У пунктах 6.4 та 6.5 зазначено наступне: «6.4.У разі порушення Постачальником підпунктів 5.3.3 та 5.3.4 пункту 5.3 цього Договору та вимог Податкового кодексу України в частині порядку реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних (надалі – «ПН/РК»), внаслідок чого Покупець втратив право на віднесення сум, вказаних в таких ПН/РК до податкового кредиту, Постачальник на першу вимогу зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 20% від сум, вказаних в таких податкових накладних або розрахунках коригування до податкових накладних, протягом 5 (п’яти) робочих днів на розрахунковий рахунок Покупця, вказаний ним у вимозі. 6.5.У разі зупинки реєстрації ПН/РК Постачальник зобов'язаний оплатити штраф в розмірі 20% від вартості послуг вказаних в таких ПН/РК протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання вимоги Замовника. Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) – ч. 4 ст. 231 ГК України. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Своєю чергою, оформлення, реєстрація ПН / РК є податковим обов'язком. Відповідно до п.36.1. ст.36. ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно п. 37.1. ст.37 підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Таким чином, до невиконання податкового обов'язку не може застосовуватися господарсько-правова відповідальність, виконання податкового обов'язку не є предметом регулювання в межах договірних правовідносин. Аналогічна правова позиція наведена у Поставові Верховного Суду 13 квітня 2018 року по справі № 902/380/17, якою Верховний Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій визначив: «Враховуючи викладене, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що зобов'язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит, не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки зерна майбутнього врожаю від 10.06.2015 № ВИН011К-Ф, а є за своєю правовою природою податковими зобов'язаннями, які регулюються нормами ПК України та контролюються ДФС.» Відповідно, Замовник не має права застосовувати оперативно-господарську санкцію вказану у пункті 9 проєкту договору. Постачальник у випадку порушення порядку реєстрації чи оформлення податкової накладної, що призвели до втрати податкового кредиту Замовнику зобов’язаний сплатити компенсацію вартості податкового кредиту, що мав бути нарахований за такою податковою накладною. Враховуючи вище викладене, прошу внести зміни до пункту 9 договору та викласти абзац у наступній редакції або підтвердити можливість внесення таких змін на етапі укладання договору із переможцем торгів: Зупинення реєстрації податкових накладних платникам ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних відбувається у випадку, коли підприємство включено в Журнал ризикових платників або по відображеній в поданій на реєстрацію податковій накладній операції спрацьовують критерії ризиковості господарської операції. У першому випадку включення в перелік ризикових платників податків здійснюється Комісією регіонального органу ДПС шляхом прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості. Дане рішення виноситься на підставі розгляду Комісією відповідних матеріалів, які свідчать про здійснення суб’єктом господарювання ризикових операцій, шляхом поіменного голосування членами Комісії. У другому випадку призупинення реєстрації податкової накладної відбувається в автоматизованому порядку системою моніторингу ризикових операцій, яка представляє собою програмне забезпечення із відповідним алгоритмом визначення операції як ризикової за критеріями, зазначеними у Постанові Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019. Отже, зупинення реєстрації ПН/РК може статися не лише з вини Постачальника. Просимо внести наступні зміни : «6.4.У разі порушення Постачальником підпунктів 5.3.3 та 5.3.4 пункту 5.3 цього Договору та вимог Податкового кодексу України в частині порядку реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних (надалі – «ПН/РК»), внаслідок чого Покупець втратив право на віднесення сум, вказаних в таких ПН/РК до податкового кредиту, Постачальник на першу вимогу зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 20% ПДВ, вказаних в таких податкових накладних або розрахунках коригування до податкових накладних, протягом 5 (п’яти) робочих днів на розрахунковий рахунок Покупця, вказаний ним у вимозі. 6.5.У разі зупинки реєстрації ПН/РК за вини Постачальник зобов'язаний оплатити штраф в розмірі 20% від вартості послуг вказаних в таких ПН/РК протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання вимоги Замовника.
В порядку реагування на ваше звернення, повідомляємо наступне.
Згідно припису ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За правилами ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За визначенням ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно норми ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписом ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно правил ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно припису ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладених обставин і приписів наведених нормативно-правових актів видно, що Додаток 4 «Проект Договору» до тендерної документації повністю відповідає нормам Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» та іншим нормативно-правовим актам, що регламентують данні правовідносини, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав для внесення змін до умов цього договору.
