Овочі,фрукти та горіхи: лот№1 Буряк,лот №2 Цибуля, лот №3 Морква,лот №4 Капуста пізня, лот №5 Капуста рання, лот №6 Огірки свіжі,лот №7 Помідори свіжі

Слід зазначити, що в договорі найму складу №1 від 05.05.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт Гарант" та ФОП Чепій В.А., який надав Учасник, не пепедбачено передавання майна згідно акту, тому його і не було надано в складі пропозиції. Таким чином вважаемо, що не має підстав для перегляду тендерної пророзиції.

Тендерний комітет розглянув вимогу ФОП Литвинчук, та не погоджується з тим, що основним документом, що підтверджує факт передачі майна в оренду і початок строку оренди, є акт приймання-передачі майна в оренду, так як є судова практика. Верховний Суд визнав, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов’язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно документу під назвою «акт приймання-передачі», передбаченого ч. 1 ст. 795 ЦК, що підтверджує прийняття майна в оренду. 20 лютого 2018 р. Верховний Суд своєю постановою № 925/1596/16 скасував ухвалу апеляційного суду, якою було відмовлено у стягненні боргу за використання нежитлового приміщення за договором оренди. Позивач у справі мотивував свої вимоги тим, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором оренди нежитлового приміщення та несвоєчасної оплати за користування відповідним приміщенням, виник борг та пеня. Господарський суд позов задовольнив, окрім суми нарахованої пені. Ухвалою апеляційного суду рішення скасовано. У своєму рішенні Верховний Суд виходив з того, що враховуючи норми ч. 2 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов’язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність належного доказу на підтвердження цих обставини, а не виключно документу, яким ці обставини підтверджуються. Відповідна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 р. у справі № 3/639. За вказаних обставин Верховний Суд не погодився з доводами та висновками суду апеляційної інстанції, що акт приймання-передачі нежитлового приміщення від позивача відповідачу за договором (який не був складений та підписаний сторонами) є єдиним доказом, передбаченим нормами законодавства, який може підтвердити початок перебігу строку оренди та користування відповідачем орендованим майном. Доказом початку користування орендованим майном було визнання відповідачем, у тому числі у листі “Письмове звернення про дострокове розірвання договору” та у відзиві на позовну заяву, фактів користування ним нежитловим приміщенням за укладеним з позивачем договором з дати його укладення та до моменту повернення за актом здачі-приймання. Цим спростовується висновок апеляційного суду про те, що за відсутності акта приймання-передачі майна від позивача відповідачу за укладеним між ними договором оренди не підтверджується факт початку перебігу строку оренди та користування орендованим майном, а позивачем не надані інші докази користування відповідачем спірним приміщенням. Натомість висновок суду першої інстанції щодо нарахування орендної плати та обов’язку орендаря сплачувати орендну плату за договором до моменту фактичного повернення орендованого майна, підтвердженого належним чином – актом «здачі-приймання», відповідає вимогам ч. 2 ст. 795 ЦК України. Аналогічні висновки наведені й у постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі № 927/1215/13. Виходячи з цього, Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду залишити в силі. Рішення в ЄДРСР Таким чином вважаємо, що не має підстав для перегляду прийнятого тендерним комітетом рішення.

Слід зазначити : щодо першого питання у зверненні стосовно аналогічного договору, договір Радомишльського психоневрологічного інтернату від 18.07.2019 року був розглянутий та взятий до уваги . Підстав для відхилення щодо аналогічних договорів не має, але є факт що договір від 23.06.2016 року № 33/16 перша сторінка від 2016 року, а остання сторінка з підписами та печатками про те, що договір діє до 31.12.2012 року. Тобто наданий Вами договір не є дійсним. А як договір недостовірний навіщо його було надавати в складі Вашої пропозиції. Щодо другого питання договору оренди приміщення від 15.01.2019 року №3 , він був відсканований Вами не в повному обсязі та приєднаний на веб-портал, відповідно до розділу ІІІ Тендерної документації п.1.2. забороняється обмежувати перегляду файлів шляхом встановлення на них паролів або у будь-який інший спосіб. Відповідно до п.4 ч.1 ст.30 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

Тендерний комітет розглянув вимогу ФОП Литвинчук, та не погоджується з тим, що основним документом, що підтверджує факт передачі майна в оренду і початок строку оренди, є акт приймання-передачі майна в оренду, так як є судова практика. Верховний Суд визнав, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов’язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно документу під назвою «акт приймання-передачі», передбаченого ч. 1 ст. 795 ЦК, що підтверджує прийняття майна в оренду. 20 лютого 2018 р. Верховний Суд своєю постановою № 925/1596/16 скасував ухвалу апеляційного суду, якою було відмовлено у стягненні боргу за використання нежитлового приміщення за договором оренди. Позивач у справі мотивував свої вимоги тим, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором оренди нежитлового приміщення та несвоєчасної оплати за користування відповідним приміщенням, виник борг та пеня. Господарський суд позов задовольнив, окрім суми нарахованої пені. Ухвалою апеляційного суду рішення скасовано. У своєму рішенні Верховний Суд виходив з того, що враховуючи норми ч. 2 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов’язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність належного доказу на підтвердження цих обставини, а не виключно документу, яким ці обставини підтверджуються. Відповідна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 р. у справі № 3/639. За вказаних обставин Верховний Суд не погодився з доводами та висновками суду апеляційної інстанції, що акт приймання-передачі нежитлового приміщення від позивача відповідачу за договором (який не був складений та підписаний сторонами) є єдиним доказом, передбаченим нормами законодавства, який може підтвердити початок перебігу строку оренди та користування відповідачем орендованим майном. Доказом початку користування орендованим майном було визнання відповідачем, у тому числі у листі “Письмове звернення про дострокове розірвання договору” та у відзиві на позовну заяву, фактів користування ним нежитловим приміщенням за укладеним з позивачем договором з дати його укладення та до моменту повернення за актом здачі-приймання. Цим спростовується висновок апеляційного суду про те, що за відсутності акта приймання-передачі майна від позивача відповідачу за укладеним між ними договором оренди не підтверджується факт початку перебігу строку оренди та користування орендованим майном, а позивачем не надані інші докази користування відповідачем спірним приміщенням. Натомість висновок суду першої інстанції щодо нарахування орендної плати та обов’язку орендаря сплачувати орендну плату за договором до моменту фактичного повернення орендованого майна, підтвердженого належним чином – актом «здачі-приймання», відповідає вимогам ч. 2 ст. 795 ЦК України. Аналогічні висновки наведені й у постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі № 927/1215/13. Виходячи з цього, Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду залишити в силі. Рішення в ЄДРСР Таким чином вважаємо, що не має підстав для перегляду прийнятого тендерним комітетом рішення.

Слід зазначити, що в договорі найму складу №1 від 05.05.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт Гарант" та ФОП Чепій В.А., який надав Учасник, не пепедбачено передавання майна згідно акту, тому його і не було надано в складі пропозиції. Таким чином вважаемо, що не має підстав для перегляду тендерної пророзиції.

Слід зазначити : щодо першого питання у зверненні стосовно аналогічного договору, договір Радомишльського психоневрологічного інтернату від 18.07.2019 року був розглянутий та взятий до уваги . Підстав для відхилення щодо аналогічних договорів не має, але є факт що договір від 23.06.2016 року № 33/16 перша сторінка від 2016 року, а остання сторінка з підписами та печатками про те, що договір діє до 31.12.2012 року. Тобто наданий Вами договір не є дійсним. А як договір недостовірний навіщо його було надавати в складі Вашої пропозиції. Щодо другого питання договору оренди приміщення від 15.01.2019 року №3 , він був відсканований Вами не в повному обсязі та приєднаний на веб-портал, відповідно до розділу ІІІ Тендерної документації п.1.2. забороняється обмежувати перегляду файлів шляхом встановлення на них паролів або у будь-який інший спосіб. Відповідно до п.4 ч.1 ст.30 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.