ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІНЖИНІРІНГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГІЯ"

Дочiрнiх пiдприємств, фiлiй та представництв емiтент не має, змiн в органiзацiйнiй структурi вiдповiдно до попереднiх звiтних перiодiв не було та в подальшому не передбачається.

Протягом звітного періоду середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 122 особи, середня чисельність позаштатних працівників та осіб, які працюють за сумісництвом 7 осіб, працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) - 2 особи. Фонд оплати праці в звітному році становив 14 840,00 тис. грн. І в порівнянні з попереднім роком фонд оплати праці збільшився. Кадрова програма емiтента, спрямована на забезпечення рiвня квалiфiкацiї працiвникiв операцiйним потребам емiтента: Товариство на постiйнiй основi здiйснює навчання працiвникiв з метою пiдвищення рiвня їх квалiфiкацiї вiдносно операцiйних потреб емiтента, проводить соцiально-психологiчнi дослiдження у сферах мотивацiї персоналу, адаптацiї молодих працiвникiв та iнше.

Емiтент не належить до будь - яких об'єднань пiдприємств.

Протягом звiтного перiоду спiльну дiяльнiсть з iншими органiзацiями, пiдприємствами, установами Товариство не проводило.

Будь-яких пропозицiй щодо реорганiзацiї з боку третiх осiб, що мали мiсце протягом звiтного перiоду не було.

Oпис обраної облікової політики (метод нарахування амортизації, метод оцінки вартості запасів, метод обліку та оцінки вартості фінансових інвестицій тощо) При відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій застосовувались норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку - МСБО, затверджених Міністерством фінансів України. Основнi засоби Визнання, оцінка та облік основних засобів здійснюється відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби», з урахуванням положень ст.146.5 4 Податкового Кодексу України №2755. Основні засоби - це матеріальні об'єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду. в) та вартість якого (без ПДВ) більша 2500 грн. за одиницю до 01.09.2015 року, більша 6000 грн. за одиницю починаючи з 01.09.2015 року, з 23 травня 2020 р. вартісний критерій для основних засобів 20 000,00 грн. Об'єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, під час визнання оцінюється за його собівартістю. Собівартість - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення Після визнання активом, об'єкт основних засобів обліковується за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Нарахування амортизації основних засобiв відбувається вiдповiдно до вимог МСБО 16 «Основнi засоби» прямолінійним методом, на протязі строку корисного використання (експлуатації) об’єкта. Кожна частина об'єкта основних засобів, собівартість якої є суттєвою стосовно загальної собівартості об'єкта, амортизується окремо. Строк корисної експлуатації активу визначається, виходячи з очікуваної корисності активу для Підприємства. Малоцінні та швидкозношувані предмети Предмети, термін використання яких менше од¬ного року, що супроводжують виробничий процес про¬тягом звітного періоду, обліковуються на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». У момент передачі таких активів в експлуатацію списуються з балансу (у розмірі 100% від їх вартості) з одночасною організацією їх оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації і відпові¬дальних особах протягом строку фактичного викорис¬тання таких предметів. Малоцінні необоротні активи. В складі малоцінних необоротних активів обліковуються об'єкти вартістю до 6000 грн. (без ПДВ) та очікуваним терміном використання (експлуатації) більше одного року (або операційного циклу). Амортизація малоцінних необоротних активів нараховується у першому місяці їх використання (в момент введення в експлуатацію) у розмірі 100% їх вартості відповідно до ст. 145.1.6 Податкового Кодексу України №2755 Малоцінні необоротні активи списуються з балансу в місяці введення їх в експлуатацію. Нематеріальні ак¬тиви Визнання, оцінку та облік нематеріальних ак¬тивів здійснюється згідно із положеннями Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 38 (МСБО 38) «Нематеріальні активи» з урахуванням ст.145.1.1 Податкового Кодексу України №2755 відповідно до визначених груп. Одиницею обліку вважати окремий об'єкт не¬матеріальних активів. Нематеріальний актив визнається, якщо і тільки якщо: а) є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до суб'єкта господарювання; та б) собівартість активу можна достовірно оцінити. Після первісного визнання нематеріальний актив відображається за його собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Проводиться оцінка, чи є визначеним або невизначеним строк корисної експлуатації нематеріального активу, та якщо він є визначеним, оцінюється його тривалість. Нематеріальний актив розглядається як такий, що має невизначений строк корисної експлуатації, якщо (виходячи з аналізу всіх відповідних чинників) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде (за очікуванням) генерувати надходження чистих грошових потоків до Підприємства. Нематерiальнi активи, створенi в рамках Підприємства, крiм капiталiзованих витрат на розробку, не капiталiзуються, i витрати вiдображаються у звiтi про прибутки i збитки в тому перiодi, в якому були понесенi вiдповiднi витрати. Нематерiальнi активи мають обмеженi термiни корисної служби та амортизуються протягом термiну експлуатацiї i аналiзуються на предмет зменшення корисностi у разi наявностi ознак можливого зменшення корисностi. Амортизацiя нематерiальних активiв з обмеженими термiнами корисної служби визнається у звiтi про прибутки i збитки в категорiї витрат, що вiдповiдають функцiям нематерiальних активiв. Для розподiлу вартостi активу, яка амортизується на систематичнiй основi протягом строку його корисної служби використовується метод рiвномiрного нарахування. Термiни та порядок амортизацiї нематерiальних активiв з обмеженими термiнами служби переглядаються, як мiнiмум, щорiчно наприкiнцi кожного звiтного року. Змiни очiкуваного термiну корисної служби або очiкуваного характеру отримання майбутнiх економiчних вигод, втiлених в активi, вiдображаються шляхом змiни перiоду або методу нарахування амортизацiї, i розглядаються як змiни в облiкових оцiнках.Нематеріальний актив з невизначеним строком корисної експлуатації - не амортизується. Строк корисної експлуатації нематеріального активу, який походить від договірних чи інших юридичних прав, не повинен перевищувати період чинності договірних або інших юридичних прав. Ліквідаційна вартість нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації приймається за нуль. Запаси Товарно-матеріальні цінності визнаються, оці¬нюються та обліковуються згідно з вимогами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) «Запаси». Запаси - це активи, які: а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг. Запаси включають товари, що були придбані та утримуються для перепродажу, у тому числі, наприклад, товари, придбані підприємством роздрібної торгівлі та утримувані для перепродажу, або земля та інша нерухомість для перепродажу. Запаси включають також готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб'єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва. У випадку виконавця послуг запаси включають витрати на послуги, для яких ще не визнано відповідний дохід. Одиницею запасів вважається кожне наймену¬вання цінностей. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Собівартість одиниць запасів, які, як правило, не є взаємозамінними, та товарів чи послуг, призначених для конкретних проектів, визначається шляхом використання конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості. Собівартість запасів, за винятком наведених вище, визначається за формулою - "перше надходження - перший видаток" (ФІФО). Формула ФІФО припускає, що одиниці запасів, які були придбані або вироблені першими, продаються першими, а отже, одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, є тими, що були придбаними або виробленими останніми. Пiдприємство не проводило переоцiнку товарно-матерiальних цiнностей. Матерiальнi цiнностi, якi не мають реалiзацiйної вартостi, не визнанi активами. Грошовi кошти Грошовi кошти включають суму грошей в касi, на поточних рахунках i депозитах до запитання. Підприємство використовує прямий метод, згідно з яким розкривається інформація про основні класи валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів. Грошові потоки, які виникають від операцій в іноземній валюті, відображаються у функціональній валюті Підприємства, із застосуванням до суми в іноземній валюті такого курсу обміну функціональної валюти на іноземну валюту, який був на дату грошового потоку. Грошові потоки, деноміновані в іноземній валюті, відображаються способом, який відповідає вимогам МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів". Грошовi кошти, що вiдображаються за статтею балансу "Грошовi кошти та їх еквiваленти" завжди доступнi для оплати поточних зобов'язань i не є предметом будь-яких договiрних обмежень щодо їх використання для погашення боргових зобов'язань. Дебiторська заборгованiсть Визнання, оцінка та облік дебіторської заборго¬ваності на підприємстві ведеться у вiдповiдностi до вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Торгова та iнша дебiторська заборгованiсть, що виникла у Підприємства, облiковується за первiсною вартiстю за вирахуванням резерву сумнiвної заборгованостi. Резерв сумнiвної заборгованостi створюється у разi, коли одержання повної суми заборгованостi в подальшому не представляється можливим. Керiвництво визначає ймовiрнiсть вiдшкодування дебiторської заборгованостi, г'рунтуючись на оцiнцi платоспроможностi основних дебiторiв i на аналiзi строкiв непогашення заборгованостi. Фінансові інструменти відображаються в обліку і звітності відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 (МСФЗ 9) «Фінансові інструменти». Підприємство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у своєму звіті про фінансовий стан тоді й лише тоді, коли Підприємство стає стороною договірних положень щодо інструмента. Коли Підприємство вперше визнає фінансовий актив, він класифікує його та оцінює. Підприємство класифікує фінансові активи як такі, що надалі оцінюються за амортизованою собівартістю, справедливою вартістю через інший сукупний дохід або справедливою вартістю через прибуток або збиток, на основі обох таких критеріїв: (а) бізнес-моделі суб'єкта господарювання з управління фінансовими активами; та (б) установленими договором характеристиками грошових потоків за фінансовим активом. Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов: (а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків; і b) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід у разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов: (а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом одержання договірних грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових активів, і b) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Основна сума – це справедлива вартість фінансового активу при первісному визнанні. Додаткове керівництво щодо значення терміну «основна сума» викладено в пункті Б4.1.7Б. Проценти складаються з компенсації за часову вартість грошей, за кредитний ризик, пов'язаний із заборгованістю за основною сумою протягом певного періоду, а також за інші основні ризики кредитування та витрати, а також із маржі прибутку. Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо він не оцінюється за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Однак, можливо прийняти під час первісного визнання певних інвестицій в інструменти власного капіталу, які в іншому випадку оцінювалися б за справедливою вартістю через прибуток або збиток, безвідкличне рішення про відображення подальших змін справедливої вартості в іншому сукупному доході. Можливість призначення фінансового активу як такого, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток Підприємство під час первісного визнання має право безвідклично призначити фінансовий актив як такий, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо таке рішення усуває або значно зменшує невідповідність в оцінці або визнанні, що в іншому випадку виникла б при оцінці активів або зобов'язань, або при визнанні прибутків і збитків за ними на різних основах . Припинення визнання фінансових зобов’язань Підприємство виключає фінансове зобов'язання (або частину фінансового зобов'язання) зі свого звіту про фінансовий стан тоді й лише тоді, коли воно погашається: тобто тоді, коли зобов'язання, передбачене договором, виконано або анульовано, або коли сплив термін його виконання. Списання Підприємство безпосередньо зменшує валову балансову вартість фінансового активу, якщо Підприємство не має обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу в цілому або його частини. Списання являє собою подію припинення визнання ПідприємствоАкцiонерний капiтал Акцiонерний капiтал Підприємства у фiнансовiй звiтностi вiдображається за номiнальною вартiстю акцiй на звiтну дату, перерахованої з використанням вiдповiдних коефiцiєнтiв для врахування впливу гiперiнфляцiї згiдно з МСБО 29 "Фiнансова звiтнiсть в умовах гiперiнфляцiї". Резерви (забезпечення) Резерви (забезпечення) відображаються в обліку і звітності відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 37 (МСБО 37) «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи». Забезпечення визнаються, якщо: а) Підприємство має існуюче зобов'язання (юридичне чи конструктивне) внаслідок минулої події; б) ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов'язання; в) можна достовірно оцінити суму зобов'язання. У разі невиконання зазначених умов забезпечення не визнається. Сума, визнана як забезпечення, визначається за найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення існуючого зобов'язання на кінець звітного періоду. Компенсації Якщо очікується, що деякі або всі видатки, потрібні для погашення забезпечення, компенсуватимуться іншою стороною, компенсацію слід визнавати тоді і тільки тоді, коли існує цілковита впевненість, що компенсація буде отримана, якщо підприємство погасить зобов'язання. Компенсацію слід розглядати як окремий актив. Сума, визнана для компенсації, не повинна перевищувати суму забезпечення. У звіті про прибутки та збитки витрати, пов'язані із забезпеченням, можна наводити за вирахуванням суми, визнаної для компенсації. Існуюче зобов'язання Інколи не ясно, чи є існуюче зобов'язання. У таких випадках минулу подію вважають такою, що спричиняє існуюче зобов'язання, якщо, беручи до уваги всі наявні свідчення, є скоріше можливим, аніж неможливим те, що існуюче зобов'язання є на кінець звітного періоду. Резерви Резерви переоцiнюються щорiчно, а змiни в резервах, обумовленi часом, вiдображаються у звiтi про прибутки i збитки щороку в складi неоперацiйних доходiв i витрат. Якщо очікується, що деякі або всі видатки, потрібні для погашення забезпечення, компенсуватимуться іншою стороною, компенсація визнається тоді і тільки тоді, коли існує цілковита впевненість, що компенсація буде отримана, якщо Підприємство погасить зобов'язання. Компенсація розглядається як окремий актив. Сума, визнана для компенсації, не повинна перевищувати суму забезпечення. Ризики та невизначеності Для отримання найкращої оцінки забезпечення слід враховувати ризики та невизначеності, які неминуче пов'язані з багатьма подіями та обставинами. Умовні активи Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте, коли з'являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов'язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним. Витрати за позиками Витрати на позики ведуться відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 23 (МСБО 23) «Витрати на позики». Витрати на позики, що безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, є частиною собівартості такого активу. Інші витрати на позики визнаються як витрати. Витрати на позики - витрати на сплату відсотків та інші витрати, понесені суб'єктом господарювання у зв'язку із запозиченням коштів. Кваліфікований актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого періоду для підготовки його до використання за призначенням чи для реалізації. Використання прибутку (дивіденди) Дивiденди нараховуються за рахунок прибутку Підприємства за пiдсумками за звiтний рiк. Оголошенi дивiденди вiдображаються у поточних зобов'язаннях. Дивiденди, оголошенi пiсля звiтної дати, описуються в Примiтках як подiя пiсля дати балансу. Розподiл прибутку на формування резервного капiталу здiйснюється на основi бухгалтерської звітності Підприємства, складеної за українськими правилами. За українським законодавством основою розподiлу є нерозподiлений прибуток. Зборами акцiонерiв може прийматися рiшення про новий випуск акцiй у формi капiталiзованих дивiдендiв. Асигнування прибутку у формi капiталiзованих дивiдендiв збiльшують власний капiтал Підприємства. Iнший додатковий капiтал Iнший додатковий капiтал Підприємства збiльшується (зменшується) на суми, пов'язанi з дооцiнкою (уцiнкою) основних засобiв (примiщень та обладнання) i цiнних паперiв, наявних для продажу. Дооцiнка основних засобiв (примiщень та обладнання) проводиться на пiдставi ведення облiкової полiтики iз застосуванням переоцiненою вартiстю основних засобiв згiдно з МСБО 16. Визнання доходу Підприємство визнає дохід у відповідності з нормами Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 (МСФЗ 15) «Дохід від договорів з клієнтами». Підприємство обліковує договір з клієнтом, який належить до сфери застосування цього стандарту, тільки тоді, коли виконуються всі перелічені далі критерії: а) сторони договору схвалили договір (письмово, усно чи у відповідності з іншою звичною практикою ведення бізнесу) і готові виконувати свої зобов'язання; б) суб'єкт господарювання може визначити права кожної сторони відносно товарів або послуг, які будуть передаватися; в) суб'єкт господарювання може визначити умови оплати за товари або послуги, які будуть передаватися; г) договір має комерційну сутність (тобто очікується, що ризик, час або сума майбутніх грошових потоків суб’єкта господарства зміняться внаслідок договору); та ґ) цілком імовірно, що суб’єкт господарювання отримає компенсацію, на яку він матиме право в обмін на товари або послуги, які будуть передані клієнту. Оцінюючи, чи достатньо високою є ймовірність отримання суми компенсації, суб’єкт господарювання повинен розглянути лише здатність клієнта та його намір виплатити таку суму компенсації, коли настане час її сплати. Сума компенсації, на яку суб’єкт господарювання матиме право, може бути меншою, ніж ціна, вказана у договорі, якщо компенсація є змінною величиною через те, що суб’єкт господарювання запропонував клієнтові цінову концесію Договір – це угода між двома або більше сторонами, яке породжує права та обов'язки, які є юридично обов’язковими. Юридична обов’язковість прав і обов'язків у договорі є питанням законодавства. Договори можуть бути письмовими, усними чи прийнятими у звичній практиці ведення бізнесу суб’єкта господарювання. Практика та процеси, що застосовуються для укладення договорів з клієнтами, різна залежно від юрисдикції, галузі та суб’єкта господарювання. Крім того, і суб’єкт господарювання може укладати різні договори (наприклад, це може залежати від типу клієнтів або характеру обіцяних товарів чи послуг). Суб’єкт господарювання має проаналізувати ці практики та процеси, щоб визначити, чи створює договір з клієнтом права та обов’язки, виконання яких є юридично обов’язковим (і якщо створює, то коли). Задоволення зобов’язань щодо виконання Суб’єкт господарювання визнає дохід від звичайної діяльності, коли (або у міру того, як) суб’єкт господарювання задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяний товар або послугу (тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом. Для кожного зобов’язання щодо виконання, Підприємство визначає на момент укладення договору, чи задовольнить він це зобов’язання щодо виконання з плином часом, чи ж він задовольнить це зобов’язання щодо виконання у певний момент часу. Якщо суб’єкт господарювання не задовольнить зобов’язання щодо виконання з плином часу, то це зобов’язання щодо виконання задовольняється у певний момент часу. Товари та послуги є активами, навіть якщо лише на мить, коли вони отримані та використані (як у випадку багатьох послуг). Контроль над активом означає здатність керувати використанням активу та отримувати практично всю решту вигід від нього. Контроль включає в себе спроможність заборонити іншим суб’єктам господарювання керувати використанням активу та отримувати вигоди від нього. Вигоди від активу – це потенційні грошові потоки (надходження грошових коштів або економія грошових коштів, які вибувають), які можуть бути отримані безпосередньо чи опосередковано багатьма способами, наприклад, шляхом: (a) використання активу для виробництва товарів або надання послуг (у тому числі державних послуг); (б) використання активу для підвищення вартості інших активів; (в) використання активу для погашення зобов’язання або зменшення витрат; (г) продажу або обміну активу; (ґ) надання активу у заставу як забезпечення позики; та (д) утримання активу. Оцінюючи, чи отримує клієнт контроль над активом, суб’єкт господарювання бере до уваги всі домовленості щодо викупу активу.. Витрати: Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління товариством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління товариством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення. До інших операційних витрат включаються: собівартість реалізованих виробничих запасів, іноземної валюти та інших, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; інші витрати операційної діяльності. До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, тощо) та інші витрати товариства, пов'язані із залученням позикового капіталу. До складу витрат на збут включаються витрати обігу, за винятком адміністративних, інших операційних і фінансових витрат Податок на прибуток Податок на прибуток відображається в обліку і звітності відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 12 (МСБО 12) «Податки на прибуток». Податкова база Податкова база актива – це сума, яка буде вирахувана для цілей оподаткування із суми оподаткованих економічних вигід, що надходитимуть підприємству, коли воно відшкодує балансову вартість актива. Якщо такі економічні вигоди не підлягатимуть оподаткуванню, тоді податкова база актива дорівнюватиме його балансовій вартості. Визнання поточних податкових зобов’язань та поточних податкових активів Поточний податок за поточний і попередні періоди визнаються, як зобов’язання на суму, що не була сплачена. Якщо вже сплачена сума податків за поточний та попередній періоди перевищує суму, яка підлягає сплаті за ці періоди, то перевищення визнається як актив. Вигоду, пов’язану з податковим збитком, який можна зараховувати для відшкодування поточного податку попереднього періоду, визнаються як актив. Тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню Відстрочене податкове зобов’язання визнаються щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, крім тих випадків, коли такі різниці виникають від: а) первісного визнання гудвілу, або б) первісного визнання актива чи зобов’язання в операції, яка: i)не є об’єднанням бізнесу; та ii)не має під час здійснення жодного впливу ні на обліковий, ні наоподатковуваний прибуток (податковий збиток). Відстрочений податковий актив визнається щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо є ймовірним що буде отримано оподатковуваний прибуток, до якого можна застосовувати тимчасову різницю, яка підлягає вирахуванню, за винятком ситуацій, коли відстрочений податковий актив виникає від первісного визнання актива або зобов’язання в операції, яка: а) не є об’єднанням бізнесу; та б) не впливає під час здійснення операції ні на обліковий прибуток, ні на оподатковуваний прибуток (податковий збиток). Відстрочений податковий актив визнається для перенесення на наступні періоди невикористаних податкових збитків і невикористаних податкових пільг за умови, якщо є ймовірною наявність майбутнього оподаткованого прибутку, за рахунок якого можна використати невикористані податкові збитки та невикористані податкові пільги. Поточні податкові зобов’язання (активи) за поточний і попередній періоди оцінюється за сумою, яку передбачається сплатити податковим органам (відшкодувати у податкових органів) із застосуванням ставок оподаткування та податкового законодавства, що діють або превалюють до кінця звітного періоду. Відстрочені податкові активи та зобов’язання оцінюються за ставками оподаткування, які передбачається використовувати в період реалізації актива чи погашення зобов’язання, на основі ставок оподаткування та податкового законодавства, що діють або превалюють до кінця звітного періоду. Оцінка відстрочених податкових зобов’язань і відстрочених податкових активів відображає податкові наслідки, які відповідали б способу, яким підприємство передбачає на кінець звітного періоду відшкодувати або погасити балансову вартість своїх активів і зобов’язань. Балансову вартість відстроченого податкового актива переглядається в кінці кожного звітного періоду. Підприємство зменшує балансову вартість відстроченого податкового актива в тих межах, у яких більшене буде ймовірною наявність оподаткованого прибутку, достатнього, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового актива повністю або частково. Будь-яке таке зменшення сторнується за умови, якщо стає ймовірною наявність достатнього оподаткованого прибутку. Поточні та відстрочені податки визнаються як дохід або витрати і включати до прибутку або збитку за період, окрім випадків, коли податки виникають від: а) операції або події, яка визнається, в тому самому або в іншому періоді поза прибутком або збитком чи в іншому сукупному прибутку або безпосередньо у власному капіталі; або б) об’єднання бізнесу. Поточні та відстрочені податки визнаються поза прибутком або збитком, якщо податок відноситься до статей, що визнаються в тому самому або іншому періоді поза прибутком або збитком. Отже, поточні та відстрочені податки, які відносяться до статей, що визнаються в тому самому або в іншому періоді: а) в іншому сукупному прибутку, слід визнавати в іншому сукупному прибутку; б) безпосередньо у власному капіталі, слід визнавати безпосередньо у власному капіталі. Згортання Підприємство згортає поточні податкові активи та поточні податкові зобов’язання тоді і тільки тоді, коли: а) Підприємство має юридично забезпечене право згортати визнані суми; та б) Підприємство має намір погасити зобов’язання на нетто-основі або продати актив і одночасно погасити зобов’язання. Податкові витрати (дохід), що відносяться до прибутку або збитку від звичайної діяльності. Податкові витрати (дохід), що відносяться до прибутку або збитку від звичайної діяльності, подаються як частина прибутку або збитку у звіті (звітах) про прибутки та збитки та інший сукупний дохід. Події після звітного періоду Події після звітного періоду відображаються в обліку і звітності відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 10 (МСБО 10) «Події після звітного періоду». Події після звітного періоду - це сприятливі та несприятливі події, які відбуваються з кінця звітного періоду до дати затвердження фінансової звітності до випуску. Можна визначити два типи подій: а) події, які свідчать про умови, що існували на кінець звітного періоду (події, які вимагають коригування після звітного періоду); та б) події, які свідчать про умови, що виникли після звітного періоду (події, які не вимагають коригування після звітного періоду). Визнання та оцінка 1) Коригуються суми, визнані в його фінансовій звітності, для відображення подій, які вимагають коригування після звітного періоду. 2) Не коригуються суми, визнані в його фінансовій звітності для відображення подій, які не вимагають коригування після звітного періоду. Події, які не вимагають коригування після звітного періоду Якщо події, які не вимагають коригування після звітного періоду, є суттєвими, нерозкриття інформації може впливати на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансової звітності. Відповідно Підприємство розкриває таку інформацію про кожну суттєву категорію подій, які не вимагають коригування після звітного періоду: а) характер подій; та б) попередня оцінка їх фінансового впливу або констатація, що така оцінка неможлива. Підприємство не складає свою фінансову звітність на основі припущення безперервності, якщо управлінський персонал визначає після звітного періоду, що він має намір ліквідувати суб’єкт господарювання чи припинити операції або не має ніякої реалістичної альтернативи цьому.

Основними видами дiяльностi Товариства є: дослiдження й експерементальнi розробки у сферi iнших природничих i технiчних наук; виробництво двигунiв i турбiн, крiм авiацiйних, автотранспортних i мотоциклетних двигунiв; ремонт i технiчне обслуговування машин i устатковання промислового призначення. Основним видом дiяльностi Товариства, за рахунок якого було отримано бiльше 93% доходу у звiтному роцi є надання послуг у сферi виробництва комплектуючіх до газотурбiнних генераторiв ГТГ-100К. Чистий дохід від реалізації продукції в звітному році становив 82 524 тис грн. Перспективнiсть надання послуг полягає в якiсному та кiлькiсному розширеннi обслуговування юридичних осiб. Залежнiсть вiд сезонних змiн незначна. Основнi клiєнти Товариства - юридичнi особи - нерезиденти та резиденти України. Основними ризиками в дiяльностi емiтента є змiни у податковому законодавствi та порушення термiнiв розрахункiв з боку контрагентiв. Також негативно впливають на дiяльнiсть Товариства загальнодержавнi особливостi, а саме: постiйнi фiнансово-економiчнi змiни, полiтична ситуацiя, податкова полiтика. Всi цi фактори можуть призвести до зменьшення обсягiв виконуваних робiт та надаваних послуг та призвести до зменшення прибутку Товариства. Заходи емiтента щодо зменшення ризикiв, захисту своєї дiяльностi та розширення ринкiв збуту полягають в оперативному реагуваннi на змiни у податковому законодавствi, розширеннi номенклатури та якостi послуг. Основними каналами збуту є укладання разових та довгострокових договорiв на надання послуг, основними методами продажу є адресна та загальна реклама. Галузь, у якiй здiйснює свою дiяльнiсть Товариство характеризується середнiм рiвнем конкуренцiї та передбачає можливiсть збiльшення частки емiтента у цiй галузi. Положення емiтента на ринкухарактеризується як стабiльне. Емiтент передбачає у перспективi суттєве розширення дiяльностi як у кiлькiсному обчисленнi, так i територiальному. Емітент має постачальників за основними видами сировини та матеріалів, що займають більше 10 відсотків в загальному об'ємі постачання: ТОВ «НДІАЧОРМЕТ» (код 34498156) – 5 490,7 тис. грн. ДП «ФЕД ХМЗ» (код 14310052) – 5 606,5 тис. грн. ДП «Дніпровські енергетичні послуги» (код 42082379) – 1 647,4 тис. грн.

Товариство не здійснювало суттєвих придбань або відчужень активів за останні п'ять років та не планує будь-яких значних інвестицій або придбань, пов'язаних з його господарською діяльністю.

До основних засобiв емiтента належать рухомi та нерухомi основнi фонди, у тому числi будiвлi та споруди, машини та обладнання, прилади, меблi, транспортнi засоби, устаткування, обчислювальна технiка тощо. У звiтному перiодi значних правочинiв щодо основних засобiв емiтент не укладав. Виробнича потужнiсть Товариства визначається в тих самих одиницях вимiру, в яких здiйснюється облiк продукцiї, що виготовляється та послуг, що надаються. Емiтент здiйснює визначення виробничої потужностi вартiсним показником усього обсягу продукцiї та послуг. Поточна(фактично досягнута) виробнича потужнiсть Товариства визначається перiлдично у зв'язку зi змiною умов виробництва або перевищенням проектних показникiв. Аналiз використання всього виробничого потенцiалу пiдприємства здiйснюється Товариством по даним планового i звiтного балансу виробничих потужностей на основi таких показникiв, як загальний, iнтенсивний та екстенсивний коефiцiєнти використання виробничих потужностей. Емiтент також здiйснює розрахунок резервiв збiльшення випуску продукцiї, звертаючи при цьому основну увагу на введення в дiю невстановленого обладнання, замiну i модернiзацiю обладнання, скорочення цiлоденних та внутрiшньо змiнних простоїв, пiдвищення коефiцiєнта змiнностi та iнтенсивностi використання обладнання, тощо. У звiтному перiодi, ступiнь використання основних засобiв, в т.ч. машин та обладнання емiтентом складає близько 92%. Способи утримання активiв Товариства: активи пiдприємства щорiчно iнвентаризуються, їх вартiсть вiдображається в балансi пiдприємства. При цьому витрати на ремонт i обслуговування основних засобiв здiйснюються для вiдновлення або пiдтримання очикуваних вiд них майбутнiх економiчних вигод та списуються на витрати в момент їх виникнення. Витрати, пов'язанi з полiпшенням стану основних засобiв, що приводять до збiльшення очiкуваних майбутнiх економiчних вигод, включаються до балансової вартостi основних засобiв. Всi основнi засоби є власнiстю Товариства i розташованi на виробничому майданчику ПАТ"IВП"Енергiя" за адресою: 50045, м. Кривий Рiг, вул. Окружна, 127. На думку емiтента екологiчнi питання не позначаються на використаннi активiв пiдприємства. На даний час Товариство не визначилося щодо планiв капiтального будiвництва, розширення або удосконалення основних засобiв у зв'язку з значними грошовими вкладеннями та залученнями кредитних ресурсiв, вартiсть яких є високою. В результатi за звiтний перiод суттєвих змiн у складi основних засобiв не вiдбувалося, планiв капiтального будiвництва, розширення або удосконалення основних засобiв Товариством не складалося.

ПАТ"IВП Енергiя" є експортно-орiєнтованим пiдприємством; крiм того специфiка виготовлення продукцiї Товариства (газотурбiнна технiка та розробки нової технiки) передбачає укладання довгострокових договорiв - строком виконання вiд 9 мiсяцiв. В таких умовах залежнiсть вiд стану валютного ринку та валютної полiтики Уряду та НБУ є суттєвою. На дiяльнiсть емiтента впливає нестабiльнiсть цiнової економiчної полiтики держави, зростання iндексу iнфляцiї, що приводить до зростання цiн на матерiали та сировину, а також на послуги, що обумовлює сплатоспроможнiсть замовникiв; недостатнiсть власних обiгових коштiв, а також значний податковий тиск на результати дiяльностi пiдприємства та фонд оплати працi; нестабiльнiсть законодавства України, а також негативний вплив макроекономiчних процесiв на загальний стан в країнi, i як наслiдок, зниження обсягiв промислового виробництва в цiлому i зниження дiлової активностi емiтента. Викладенi проблеми свiдчать про високий ступiнь залежностi вiд законодавчих та економiчних обмежень. Вирiшення цих проблем можливо лише у разi змiн в економiцi та податковiй полiтицi держави, а звiдси полiтичнi та макроекономiчнi ризики емiтента тобто: полiтична нестабiльнiсть, зниження темпiв економiчного розвитку, зростання iнфляцiї, податкове навантаження.

Фiнансування дiяльностi пiдприємства ведеться з власних обiгових коштiв. Для забезпечення безперервного функцiонування пiдприємства, як суб'єкта господарювання, Товариство придiляло значну увагу ефективнiй маркетинговiй полiтицi, пошуку резервiв зниження накладних витрат та погашення поточних забов'язань. Можливими шляхами покращення лiквiдностi за оцiнками фахiвцiв емiтента є зменшення собiвартостi послуг, що надаються та розширення ринку збуту.

Фiнансування дiяльностi пiдприємства ведеться з власних обiгових коштiв. Для забезпечення безперервного функцiонування пiдприємства, як суб'єкта господарювання, Товариство придiляло значну увагу ефективнiй маркетинговiй полiтицi, пошуку резервiв зниження накладних витрат та погашення поточних забов'язань. Можливими шляхами покращення лiквiдностi за оцiнками фахiвцiв емiтента є зменшення собiвартостi послуг, що надаються та розширення ринку збуту.

В найближчi роки Товариство планує збiльшення обсягiв виробництва та реалiзацiї продукцiї, поширення спектру надаваних послуг, проведення рекламних компанiй з метою залучення нових клiєнтiв, ефективне i рацiональне використання майна, коштiв i iнших ресурсiв з метою отримання прибутку. Iстотними факторами, якi можуть вплинути на дiяльнiсть емiтентав майбутньому є поглиблення iнфляцiї та загальноекономiчнi негативнi тенденцiї в країнi.

Емiтент у звiтному роцi не здiйснював дослiджень та розробок, витрат на дослiдження та розробки за звiтний рiк не мав.

За останнi три роки емiтент здiйснює дiї, спрямованi на розширення своєї дiяльностi як у грошовому так i в якiсному виразi. Iншої iнформацiї, яка може бути iстотною для оцiнки iнвестором фiнансового стану та результатiв дiяльностi емiтента немає, аналiзу господарювання за останнi три роки емiтент не проводив.