вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"28" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/759/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод"
про: стягнення в сумі 23 635,00 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача: Яковчук Олена Дмитрівна;
від відповідача: не з'явився;
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" про стягнення штрафу в сумі 23 635,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані наступним.
15 червня 2021 року згідно із залізничною накладною Приватним акціонерним товариством "Томашгородський щебеневий завод" зі станції Томашгород на адресу ПП "РОМА" станція призначення Жовква Львівської залізниці, було відправлено вагон №60791605 з вантажем. На станції Здолбунів на підставі показників тензометричної ваги вагон №60791605 було відчеплено для контрольного комісійного зважування.
Результати комісійного зважування зафіксовано у комерційному акті №350002/27 від 19 червня 2021 року, в якому зазначено, що у вагоні №60791605 відправлено вантаж щебінь гранітний не пойменований в алфавіті, маса нетто 70000 кг., тара 23300 кг., вантажопідйомність вагону - 70000 кг., а в дійсності натомість виявилося: маса нетто 71150 кг., маса брутто - 94450 кг., що більше проти документа та вантажопідйомності на 1150 кг.
Для усунення перевантаження у вагоні понад вантажопідйомність, лишок вантажу у кількості 1150 кг. забрано зі станції Здолбунів представником відповідача на підставі розпорядження та доручення. За таких умов уповноважений представник Приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" надав позивачу розписку про відсутність претензій до залізниці.
У зв'язку з наведеними обставинами та відповідно до положень Статуту залізниць України позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 23 635,00 грн.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що не визнає позовних вимог. Зокрема зазначає, що у складі позовних матеріалів, що надійшли на адресу відповідача відсутній акт загальної форми № 4868, на який посилається позивач у тексті своєї позовної заяви. Зауважує, що факт складання акту залізницею не було відмічено у графі "49" (відмітки залізниці) накладної № 36376093. Про складання комерційного акту №350002/27 від 19 червня 2021 року немає жодної відмітки у залізничній накладній. Водночас у графі 49 "Відмітки залізниці" накладної № 36376093, яку надав позивач, вказано лише - "АЗФ №4862 від 18 червня 2021 року ст. Здолбунів відчеплено по ком. Браку" та підпис комерційного агента, що не може бути підставою для накладення на відповідача штрафних санкцій.
При цьому, актом загальної форми №4862 передбачено, що по прибуттю поїзда та одночасному зважуванні на електронно - тензометричній вазі було виявлено перенавантаження у вагоні №60791605 у розмірі 5000 кг., а не 1150 кг. Пояснення щодо настільки великого розходження у масі нібито надлишкового вантажу представниками станції Здолбунів Львівської залізниці та позивачем надано не було.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представників сторін, судове засідання призначено на 28 вересня 2021 року.
21 вересня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Згідно із залізничною накладною №36376093 від 15 червня 2021 року Приватним акціонерним товариством "Томашгородський щебеневий завод" зі станції Томашгород Львівської залізниці на адресу Приватного підприємства "РОМА", до станції призначення Жовква Львівської залізниці, відправлено залізничний вагон №60791605 з вантажем (щебінь гранітний).
У пункті 49 зазначеної накладної зроблено відмітку: "АЗФ №4862 від 18 червня 2021 року ст. Здолбунів відчеплено по ком. браку".
Отже з вказаного акту слідує, що потяг №3602 прибув на станцію Здолбунів 18 червня 2021 року. Щодо вагону №60791605 (супроводжувався накладною №36376093 від 15 червня 2021 року) за даними ТДВВ виявлено підозру на завантаження вагону понад його вантажопідйомність. По прибуттю поїзда та одночасному зважуванні на електро - тензометричній вазі було виявлено: брутто 98300 кг., згідно з документом нетто 70 000 кг., тара 23 300 кг., вантажопідйомність 70 000 кг., що більше проти документа та вантажопідйомності на 5 000 кг. Вагон відчеплено на статичну вагу для контрольного переважування.
19 червня 2021 року на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників тензометричної ваги та акту загальної форми №4862 щодо вагону №60791605 було проведено контрольну комісійну зважування.
Згідно із актом №8215 від 19 червня 2021 року, вагон №60791605 (накладна №36376093 від 15 червня 2021 року) затримано на основі акту №4862 від 18 червня 2021 року станція Здолбунів. При контрольному переважуванні вагону на 150-т. трьохплатформенній електронній тензометричній вазі було виявлено: брутто 94 450 кг., тара вагона з Пд 23 300 кг, нетто 71 150 кг., нетто згідно з документом 70 000 кг. Тобто вагон завантажено більше документа на 1 150 кг., що є порушенням п. 4.1. глави 1 додатку 3 до СМГ та загрожує безпеці руху згідно ПТЕ розділ 15 п. 15.27. Вагон затримано на станції відправлення та надано оперативне повідомлення. Комерційну несправність не усунуто.
Крім того, як видно з матеріалів справи, для усунення перевантаження у вагоні понад вантажопідйомність, представник відповідача забрав лишок вантажу у кількості 1 150 кг. зі станції Здолбунів. Під час отримання надлишку вантажу представник відповідача пред'явив позивачу розпорядження та доручення на отримання щебеню гранітного у кількості 1 150 кг., а також надав розписку згідно з якою претензії у відповідача до залізниці відсутні.
Враховуючи встановлені порушення, позивач на підставі приписів статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відправнику штраф у розмірі 23 635,00 грн., що становить п'ятикратну величину провізної плати за даний вагон: 4727,00 грн. (провізна плата) х 5 = 23 635,00 грн.
Позивач також долучив до матеріалів позову докази повірки залізничної тензометричної ваги модифікації ВТБ -25 ДР, що має номер в реєстрі У-1311-04, заводський номер 27 присвоєний залізницею 51-Е2. Дата прийняття ЗВВТ 27 квітня 2006 року. Вказана вага пройшла останню повірку 11 травня 2021 року регіональним експертно-технічним центром львівської залізниці, та на основі обстеження дозволено подальшу експлуатацію ваги на 5 років, до 11 травня 2026 року.
Окрім цього позивач долучив до матеріалів позову докази повірки залізничної тензометричної ваги модифікації ТВВ-150-50-20,5(12), що має номер в реєстрі У 1921-15, заводський номер 29880, а номер присвоєний залізницею 052-Е. Дата прийняття ЗВВТ 01 лютого 2018 року. Вказана вага пройшла останню повірку 10 червня 2021 року.
Вказані ваги використовувалися позивачем для зважування та контрольного переважування вагона №60791605 (накладна №36376093 від 15 червня 2021 року) із вантажем відповідача.
Надалі, позивач направ відповідачу претензію від 05 липня 2021 року з пропозицією сплатити штраф у добровільному порядку.
У відповіді на претензію відповідач запросив додаткові матеріали для розгляду претензії. Докази оплати штрафу в матеріалах справи відсутні.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, та стосуються стягнення штрафу за порушення умов перевезення вантажу залізничним транспортом. Позивач вказує, що відповідачем відправлено вантаж у вантажному вагоні. На одній зі станцій на шляху до пункту призначення перевізником виявлено підозру на перевантаження вагону з товаром. Надалі за наслідком переважування вагону встановлено факт перевантаження вагону, що є порушенням Статуту залізниць України та загрожує безпеці залізничного руху. За таких обставин позивач нарахував відповідачу штраф. В свою чергу відповідач позов не визнав та зазначив про розбіжності в документах, що були складені за фактом встановлення перенавантаження залізничного вагону.
Згідно з частинами 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною 2 статті 307 ГК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 вказаної статті).
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06 квітня 1998 року, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з вимогами пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються, а у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що за виключенням випадків, коли вагони завантажуються залізницею, графа 19 заповнюється відправником.
Відповідно до пункту 2.1. Технології проведення робіт зважування вантажів при прийманні до перевезення проводиться агентом комерційним станції в присутності вантажовласника та при необхідності стрілка ВОХО. Агент комерційний несе відповідальність за точність зважування вантажу. Вантажовласник, отримавши вагу вантажу у вагоні, вказує її у відповідних графах електронного перевізного документу (ЕПД), та через систему АС Клієнт надсилає ЕПД на АРМ ТВК не пізніше встановленого договором часу.
Із графи 28 накладної "ким завантажено вантаж у вагон" №60791605 за накладною №36376093 видно, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. За таких умов відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач нарахував та пред'явив відповідачу штраф у сумі: 4727,00 (провізна плата) х 5 = 23 635,00 грн.
Отже, в процесі розгляду справи суд встановив, що відповідач відправив вантаж у вантажному вагоні №60791605. На станції Здолбунів на шляху до пункту призначення перевізником виявлено підозру на перевантаження вагону з товаром відповідача. За наслідками переважування встановлено факт перевантаження вагону на 1 150 кг., що є порушенням Статуту залізниць України та загрожує безпеці залізничного руху. А тому позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 23 635,00 грн., що відповідає приписам статей 118, 122 Статуту залізниць України.
З'ясовуючи наведені обставини суд дослідив та перевірив надані позивачем докази та зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог.
Щодо заперечень по суті позовних вимог суд зазначає наступне.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що у складі позовних матеріалів, що надійшли на адресу відповідача відсутній акт загальної форми № 4868, на який посилається позивач у тексті своєї позовної заяви.
Щодо вказаної обставини суд зазначає, що в тексті позовної заяви дійсно згадано позивачем акт №4868. Разом з тим, з наданих доказів слідує, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається зокрема на акт №4862, про який зазначено у накладній яка супроводжувала вантаж та копію якої долучено до матеріалів справи. На вказаний акт №4862 позивач також посилається в акті №8215 та комерційному акті №350002/27. Відповідно зазначення у позовній заяві № 4868 очевидно є опискою. Такі ж пояснення надані представником позивача в судовому засіданні.
Відповідач також зазначає, що залізницею у графі "49" (відмітки залізниці) накладної №36376093 не було відмічено про факт складання акту №350002/27 від 19.06.2021 року.
В даному випадку суд звертає увагу відповідача на наступне.
Згідно з положеннями пункту 1.3. Правил оформлення перевізних документів, зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно з вимогами пункту 8 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.
Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.
Щодо вказаної обставини суд зазначає, що, як видно з накладної №36376093, за вказаним перевізним документом було здійснено направлення декількох вагонів (в т.ч. вагон №60791605). 18 червня 2021 року вказаний вагон було затримано на станції Здолбунів, про що вказано у пункті 49 накладної. Станом на 18 червня 2021 року не існувало комерційного акту №350002/27, оскільки такий акт було складено 19 червня 2021 року за наслідками контрольного переважування вагону.
Згідно з приписами пункту 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Таким чином, на виконання пункту 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), позивачем складено акт про відчеплення вагону по комерційному браку, відповідно про вказані обставини працівником залізниці зроблено відмітку у перевізному документі (пункт 49 накладної), а вагон який відчеплено викреслено з перевізного документу, оскільки такий вагон затримано для переважування.
У самому комерційному акті вказано, що вказаний вагон відчеплено від основного перевізного документа та оформлено досильний перевізний документ №36436277 на шляху перевезення Здолбунів - Жовква.
Згідно з вимогами пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
На виконання пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів, за результатом переважування на статичній вазі вагону №60791605 працівниками залізниці виявлено завантаження вагону понад вантажопідйомність, у зв'язку з чим і було складено комерційний акт №350002/27 від 19 червня 2021 року.
Таким чином посилання відповідача на неналежність доказу (комерційного акту №350002/27) з огляду на невнесення залізницею відомостей щодо такого акту до накладної №36376093 є хибними.
Що ж до посилань на різницю у вазі, яка зазначена залізницею при контрольному зважуванні, суд зазначає, що як слідує з пояснень позивача наведених в позовній заяві, по прибуттю поїзда здійснено одночасне зважування на електро - тензометричних вагах (зважування в русі), і як наслідок виявлено підозру на перенавантаження вагону. За таких обставин вагон відчеплено для перезважування на статичних вагах (ваги, на яких під час зважування вантаж не переміщується на вантажоприймачі і його маса лишається незмінною протягом терміну зважування) для контрольного переважування.
За результатами перевірки на статичних вагах складено акт №8215 від 19 червня 2021 року в якому зафіксовано наслідки переважування вагону. У зв'язку з виявленням факту перенавантаження вагону уповноваженими працівниками позивача складено комерційний акт №350002/27. З огляду на таке суд критично оцінює твердження відповідача покладені в основу його заперечень проти позову.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності підстав для висновків про обґрунтованість вимог позивача, суд звертає увагу сторін на положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України (Вірогідність доказів). Так, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що відповідач не спростував тверджень позивача якими обґрунтовано позов. Суд вважає доведеною наявність обставин, які дають підстави вважати, що відповідач допустив порушення правил перевезення вантажів залізницею. А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 23 635,00 грн. є обґрунтованими.
Висновки суду
За висновком суду були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 23 635,00 грн., а відтак позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" мають бути задоволені.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, суд вважає, що судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в розмірі 2 270,00 грн. необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" (34240, Рівненська область, Сарненський район, смт. Томашгород, вул. Поліська 7, код ЄДРПОУ 01003414) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Греройця 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79009, м. Львів, вул. Гоголя 1, код ЄДРПОУ ВП 40081195) 23 635 (двадцять три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. штрафу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Позивач (Стягувач): Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Греройця 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79009, м. Львів, вул. Гоголя 1, код ЄДРПОУ ВП 40081195).
Відповідач (Боржник): Приватне акціонерне товариство "Томашгородський щебеневий завод" (34240, Рівненська область, Сарненський район, смт. Томашгород, вул. Поліська 7, код ЄДРПОУ 01003414).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено та підписано 30 вересня 2021 року.
Суддя Качур А.М.