ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09.09.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/503/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Тузін Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
про стягнення 39057466,73 грн,
за участю:
від позивача: Єгоров Валерій Сергійович;
від відповідача: Біян Богдан Романович.
Встановив: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 39057466,73 грн, з яких: 34069001,85 грн сума основного боргу, 844234,48 грн - пеня, 1136851,54 грн - 3% річних, 3007378,86 грн - інфляційні втрати.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Суд прийняв позовну заяву АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 29.06.2021, встановив сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення (ухвала про відкриття провадження від 03.06.2021).
25.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 9743/21), який суд прийняв до розгляду.
Протокольною ухвалою від 29.06.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 18.08.2021.
07.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10471/21), яку суд прийняв до розгляду.
06.08.2021 від відповідача надійшло заперечення (вх. № 12335/21), яке суд прийняв до розгляду.
Протокольною ухвалою від 18.08.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2021.
09.09.21 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 30.09.2021 ( у зв'язку із перебуванням судді у відпустці).
Позиція позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 27.09.2019 № 4165/1920-БО-15 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природній газ.
За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 7.2. договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню в сумі 844234,48 грн, 3% річних в сумі 1136851,54 грн. та 3007378,86 грн. інфляційних втрат.
Матеріально-правовою підставою позову визначені ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, факт несвоєчасного виконання зобов'язання визнав, проте зазначив, що вини ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в порушенні договірних зобов'язань немає через низький рівень розрахунків за надані послуги з теплопостачання населення та бюджетних установ і організацій. Просив зменшити розмір пені на 95%.
Також відповідач просить суд відмовити в частині позову про стягнення основного боргу в сумі 2433788,19 грн. з посиланням на погашення останньої до подання позову.
Відповідач стверджує, що на момент звернення до суду основний борг ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" становить 31635213,66 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
27.09.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі-постачальник) та Державне міське підприємство "Івано-Франківськ теплокомуненерго" (споживач) уклали договір постачання природного газу № 4165/1920-БО-15 (далі - договір). Сторони договору у цих правовідносинах керуються Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187 (далі - Положення) Правилами постачання природного газу, Кодексом газорозподільних систем, Кодексом газотранспортної системи. Зазначений вище договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб, сторони погодили всі умови договору та досягли згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями (п.1.2 договору.)
Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 7300,0 тис. куб. метрів (п. 2.1 договору).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній у Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (п. 3.8 договору).
Споживач згідно з п. 3.9 договору зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зокрема, копію акта про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ, підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.11).
Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту (п. 4.2 договору).
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.4 договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1).
Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1).
Сторони вносили зміни до вказаного договору шляхом підписання додаткових угод.
Згідно з додатковими угодами від 22.10.2019 № 1, від 12.11.2019 № 2, від 09.12.2019 № 3, від 26.12.2019 №4, від 28.01.2020 №5, від 24.02.2020 №6, від 23.03.2020 №7, від 30.04.2020 №8, від 22.05.2020 №9, від 22.06.2020 №10, від 22.07.2020 №11, від 31.07.2020 №12, від 25.08.2020 №13, від 22.09.2020 №14 сторони змінювали, зокрема, порядок та умови передачі природного газу, ціну природного газу та відповідальність сторін.
На виконання умов договору позивач за період жовтень 2019 - вересень 2020 передав відповідачу природний газ на загальну суму 34069001,85 грн. що підтверджується актами приймання-передачі, які складені відповідно до договору від 27.09.2019 № 4165/1920-БО-15, підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками.
Відповідач в порушення умов договору за переданий природний газ розраховувався з порушенням строків, передбачених п.5.1. договору, що підтверджується актом звіряння розрахунків за період 01.01.2021-30.06.2021 та визнається відповідачем.
За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 844234,48 грн, згідно з п.7.2. договору, а також керуючись ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1136851,54 грн, інфляційні втрати в сумі 3007378,86 грн та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач погасив борг в сумі 2433788,19 грн. до подання позову АТ "НАК "Нафтогаз України"; решту вартості поставленого позивачем природного газу в сумі 31635213,66 грн. відповідач не сплатив.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача вартості поставленого позивачем за договором природного газу та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Відповідно до наведеного договір постачання природного газу від 27.09.2019 № 4165/1920-БО-15 є договором поставки.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України).
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання щодо поставки природного газу відповідачу.
Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого природного газу, при цьому з порушенням визначених у договорі строків.
Станом на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 31635213,66 грн, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та визнається відповідачем, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 31635213,66 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.
В частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 2433788,19 грн суд відмовляє, оскільки остання погашена до подання позову АТ "НАК "Нафтогаз України".
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом з'ясовано обставини, пов'язані з правильністю нарахування позивачем пені та здійснено оцінку доказів, на яких ґрунтується розрахунок.
При цьому судом встановлено, що позивачем, на підставі п. 7.2 договору правомірно нараховано пеню за прострочення оплати за поставлений газ, розрахунок здійснено арифметично та методологічно вірно.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи, суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат і дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1136851,54 грн. та інфляційних втрат в сумі 3007378,86 грн. обґрунтована та належить до задоволення.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95 % від заявленої суми.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.
При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 по справі № 916/4692/15.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В цій справі позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, суд врахував наступне. Природний газ, що постачався за цим договором, використовувався споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями (п.1.2 договору), відповідач є неприбутковою організацією, не є кінцевим споживачем товару, здійснення оплати поставленого позивачем природного газу залежить в тому числі й від розрахунків споживачів з відповідачем. Суд також враховує здійснення часткової сплати відповідачем основного боргу, збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 %.
За таких обставин, позов належить до часткового задоволення та стягнення з відповідача 31635213,66 грн. основного боргу, 422117,24 грн. пені, 1136851,54 грн. 3% річних та 3007378,86 грн. інфляційних втрат.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 585862,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов у цій справі суд задоволив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 31635213,66 грн, 422117,24 грн. пені, 1136851,54 грн. 3% річних та 3007378,86 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 422117,24 грн. пені та заборгованості в сумі 2433788,19 грн. суд відмовив.
Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача без урахування зменшення такого розміру (Постанова пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14).
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, не враховуючи зменшення розміру пені (зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд скористався правом зменшити розмір пені), що складає 549362,79 грн.
Керуючись статтями 13, 76, 78, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, 76009 (ідентифікаційний код 03346058) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код 20077720) - 31635213(тридцять один мільйон шістсот тридцять п'ять тисяч двісті тринадцять) грн 66 коп. основного боргу, 422117(чотириста двадцять дві тисячі сто сімнадцять) грн 24 коп. пені, три проценти річних в сумі 1136851(один мільйон сто тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн 54 коп, інфляційні втрати в сумі 3007378 (три мільйони сім тисяч триста сімдесят вісім) грн 86 коп. та судовий збір в сумі 549362(п'ятсот сорок дев'ять тисяч триста шістдесят дві) грн 79 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.09.2021.
Суддя Л.М. Неверовська