вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/581/21
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кос Василя Богдановича, АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-МАРКЕТ", вул.Залізнична, 11 м.Ужгород,
про зобов'язання вчинити дії,
cекретар судового засідання - Штундер Д.Л.
За участю представників сторін:
від позивача - Богославець О.М., адвокат, ордер АТ № 1012249 від 05.07.2021;
від відповідача - не з'явився;
Позивач Фізична особа-підприємець Кос В.Б. звернувся до суду з цим позовом з вимогою - зобов'язати ТОВ "ВУД-МАРКЕТ" повернути ФОП Кос В.Б. отриманий та не оплачений товар за договором купівлі-продажу №20-05/19 від 20.05.2019 року, а саме пиломатеріал хвойний необрізний в кількості 22,22 метрів кубічних (загальною вартістю 80000,00 грн.)
Вимога обгрунтовується приписами статті 697 ЦК України, відповідно до яких якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.
Ухвалою суду від 26.07.2021 року заява прийнята до провадження в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 17.08.2021 року. Цією ухвалою суд встановив строки для подачі сторонами заяв по суті справи та з процесуальних питань.
Від відповідача 16.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами надсилання його позивачеві 11.08.2021 року.
Ухвалою суду від 17.08.2021 розгляд справи відкладено. Через наявність у суду сумнівів щодо добросовісності сторін спору, зокрема відповідача, цією ухвалою судом:
- витребувано від позивача фізичної особи-підприємця Кос Василя Богдановича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) докази здійснення відповідачем ТОВ "ВУД-МАРКЕТ" грошових розрахунків за поставлений товар (пиломатеріал) з ФОП Кос В.Б.;
- витребувано від відповідача ТОВ "ВУД-МАРКЕТ" відомості та письмові докази про те, чи мало місце укладання між сторонами договору купівлі-продажу №20-05/19 від 20.05.2019 року про поставку пиломатеріалу хвойного необрізного та чи здійснювалися за цим договором поставки товару та розрахунки за нього (відповідь "так" чи "ні").
На день судового засідання 09.09.2021 ні позивачем ні відповідачем не виконано приписи ухвали суду, що є порушенням процесуальних обов'язків учасниками справи.
Ухвалою від 09.09.2021 судом відкладено розгляд справи, повторно витребувано від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-МАРКЕТ" відомості та письмові докази про обставини, які мають значення для справи.
Не зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про вимоги суду підтвердити або спростувати певні обставини та події у взаємовідносинах сторін, він їх не виконав без поважних причин.
В судовому засіданні 23.09.2021 суд залишив без задоволення клопотання представника позивача про виклик свідка та про витребування доказів з мотивів відсутності сумнівів у суду щодо правдивості свідчень свідка та достатності доказів для розгляду справи по суті і прийняття судового рішення за результатами розгляду.
Розглянувши справу по суті, судом, після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено повністю.
Описова частина рішення.
І. Виклад позиції позивача.
Позивач зазначає, що 20 травня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Кос Василем Богдановичем (надалі за текстом - ФОП Кос В.Б. або Позивач) та Товариством з обмежено відповідальністю «ВУД-МАРКЕТ» (надалі за текстом - ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» або Відповідач) укладено договір купівлі продажу № 20-05/19 (надалі - Договір купівлі-продажу).
Згідно з предметом Договору купівлі-продажу, ФОП Кос В.Б. як продавець продає лісоматеріали хвойних порід кругляк та пиломатеріали обрізні не обрізані хвойних порід ялиця, модрина (надалі - Товар), а ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» як покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору купівлі-продажу, оплата по даному Договору проводиться Покупцем протягом 10 днів після прийомки товару, шляхом банківського перерахунку на банківський рахунок Постачальника.
Позивач стверджує, що в порядку та на виконання Договору купівлі-продажу, Позивачем 10.06.2019 року було передано Відповідачу Товар (пиломатеріал хвойний необрізний) в кількості 43,58 метрів кубічних на загальну вартість 156 888,00 грн., в тому числі ПДВ 26148,00 грн.
Також, 18.06.2019 на виконання цього ж Договору купівлі-продажу, Позивачем було передано Відповідачу Товар (пиломатеріал хвойний необрізний) в кількості 37,11 метрів кубічних на загальну вартість 133 596,00 грн., в тому числі ПДВ 22266,00 гривень.
Факт продажу Товару Позивачем та його отримання Відповідачем 10.06.2019 року підтверджується видатковою накладною № 1 від 10.06.2019 року на суму 156888 гривень, в тому числі ПДВ 26148,00 гривень, яку Позивач передав разом із Товаром Відповідачу, проте останнім підписану накладну зі сторони ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» повернуто Позивачу до цього часу так і не було.
Підтвердженням факту поставки Товару Відповідачу згідно видаткової накладної №1 від 10.06.2019 є Товарно-транспортна накладна №1 від 10.06.2019 року, перевізник Милів В.І., згідно з якою вантажовідправником зазначено ФОП Кос В.Б., a вантажоодержувачем - ТОВ «ВУД-МАРКЕТ». В Товарно-транспортній накладній вказано, що супровідними документами на вантаж були Рахунок-фактура №1 від 10.06.2019, видаткова накладна №1 від 10.06.2019.
Також Позивачем за фактом виконання цього ж Договору купівлі-продажу на користь ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» 10.06.2019 було зареєстровано Податкову накладну № 1 на суму 156888,00 грн. Копію цієї Податкової накладної № 1 від 10.06.2019 Позивачем додано до справи.
Продаж Товару Позивачем та його отримання Відповідачем 18.06.2019 року підтверджується видатковою накладною № 2 від 18.06.2019 року на суму 133596,00 гривень, в тому числі ПДВ 22266,00 гривень, яку Позивач передав разом із Товаром Відповідачу, проте, останнім підписану накладну зі сторони ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» не повернуто Позивачу.
Поставка Товару Відповідачу згідно видаткової накладної №2 від 18.06.2019 здійснювалась за Товарно-транспортною накладною №2 від 18.06.2019 року тим самим перевізником Милів В. І., згідно з якою вантажовідправником є ФОП Кос В.Б., а вантажоодержувачем ТОВ «ВУД-МАРКЕТ». В товарно-транспортній накладній вказано, що супровідними документами на вантаж були Рахунок-фактура №2 від 18.06.2019, видаткова накладна №2 від 18.06.2019, копії яких Позивачем додано до справи.
Також Позивачем на користь ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» 18.06.2019 було зареєстровано Податкову накладну № 2 на суму 133596,00 грн., копія якої додана до справи.
Позивач вказує, що загальна вартість проданих Позивачем товарів Відповідачу становить 290 484,00 грн.
Позивач, доводячи правдивість своїх дій та реальність і достовірність господарських операцій, вказує на те, що Відповідачем було вчинено зустрічні дії щодо вчинення розрахунків з оплати Товару, що ним отримано за Договором купівлі-продажу.
Так, на виконання своїх зобов'язань згідно Договору купівлі-продажу №20-05/19 від 20.05.2019, отримання видаткових накладних та виставлених рахунків на оплату товару, ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» здійснило такі платежі:
1) 14.06.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 56880,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 1 від 10.06.2019;
2) 21.06.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 30000,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 1 від 10.06.2019;
3) 27.06.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 70000,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 1 від 10.06.2019;
4) 05.07.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 13596,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 2 від 18.06.2019;
5) 18.07.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 20000,00 грн., призначення платежу часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 2 від 18.06.2019;
6) 25.09.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 20000,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 2 від 18.06.2019.
Позивач наполягає, що згідно з наведеними доказами проведеної оплати вбачається, що за проданий Товар згідно з видатковою накладною № 1 від 10.06.2019 на суму 156 888,00 грн., в тому числі ПДВ 26148,00 грн., ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» розрахувалося в повному обсязі.
Проте, оплата за проданий Товар згідно з видатковою накладною №2 від 18.06.2019 на суму 133569,00 грн., в тому числі ПДВ 22266,00 грн., було проведено частково, а саме неоплаченою залишилася сума коштів у розмірі 80000,00 грн.
25 березня 2020 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією №25/03 від 25 березня 2020 року щодо сплати заборгованості за договором поставки. Позивач вимагав від Відповідача оплати боргу в розмірі 80000,00 грн., надавши останньому семиденний термін на оплату боргу з дня отримання претензії.
Однак, до цього часу Відповідач жодної відповіді на претензію не надіслав, кошти в сумі 80000,00 грн. не сплатив.
Посилаючись на норму ч. 2 ст. 697 ЦК України, Позивач просить зобов'язати Відповідача повернути товар, що ним отриманий але не оплачений, а саме пиломатеріал хвойний необрізний в кількості 22,22 метрів кубічних (на загальну вартість 80000,00 грн.)
Обґрунтовуючи правові підстави позову Позивач наводить фактичні обставини та докази про них, які додатково опираються на наведені Позивачем правові позиції, що викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
Так, позивач зазначає, що Договір купівлі - продажу № 20-5/19 від 20.05.2019 є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є 5 договором купівлі - продажу. Отже відносини за Договором регулюються нормами статті 655 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора), певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину. і
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Положеннями частин першої, другої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлені й інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 697 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.
Позивач зазначає, що в обох випадках аналогічно після повного розвантаження вантажу працівниками на складі ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» за присутності директора Відповідача - Куберка Івана Рудольфовича, який будь-яких зауважень щодо кількості та якості товару не висловлював, останній отримав від водія-експедитора Миліва В.І. товаросупровідні документи (в тому числі видаткові накладні №1 від 10.06.2019 та №2 від 18.06.2019) та повідомив перевізника, що належним чином оформить дані документи та поштовим відправленням надішле їх ФОП Кос Василю Богдановичу.
Проте, не зважаючи на усні запевнення Відповідач не надіслав підписані дані видаткові накладні, у зв'язку з чим в подальшому не в повному обсязі оплатив поставлений Товар, а в подальшому ухиляється від сплати Товару.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні):
-підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);
-первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг( господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, нe є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, (частина друга статті 9);
-господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).
-первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити факт постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснений постачання товару.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару y господарській діяльності покупця).
Отже, відповідно до правової позиції Верховного Суду, Позивач вважає, що у цій справі за наявними доказами та обставинами можна встановити обставини реального руху товару та активів і захистити право Позивача від дій Відповідача, які завдають шкоди інтересам Позивача.
ІІ. Виклад заперечень відповідача.
На виконання ухвали господарського суду про відкриття цієї справи ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає наступне:
Відповідач заперечує наявність боргу, обгрунтовуючи це наступним.
Відповідач зазначає, що у травні 2020 року ФОП Кос В. Б. вже звертався до господарського суду з позовом, який грунтувався на цих самих відносинах, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВУД-МАРКЕТ 88 334,03 грн., а саме: 80 000,00 грн. основного боргу, 1 528,00 грн. інфляційних втрат та 1 806,03грн. 3% річних. Судова справа № 907/327/20.
Відповідач вважає, що факти та правові оцінки, які зроблені у іншій справі за №907/327/20, зокрема у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2020 , яким відмовлено у позові, а також у постанові Західного апеляційного господарського суду від 25 березня 2021, якою апеляційну скаргу ФОП Кос В.Б. залишено без задоволення, а рішення рішення місцевого суду залишено без змін, мають преюдиціальне значення, просив суд закрити провадження у цій справі з підстав, визначених положеннями п.З ч.І ст. 231 ГПК України, п.2 ч.І ст. 175 ГПК України, оскільки, на його думку, є таке, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалою господарського суду від 17.08.2021 суд залишив без задоволення це клопотання та продовжив розгляд справи по суті, вказавши, зокрема таке.
Відповідно до наданих позивачем обгрунтувань, пояснень та матеріалів ним стверджується про поставку Відповідачеві за договором купівлі-продажу №20-05/19 від 20.05.2019 року партії товару 10.06.2019 року та передачу Відповідачу (пиломатеріал хвойний необрізний) в кількості 43,58 м.куб. на загальну вартість 156 888,00 грн., в тому числі ПДВ 26148,00 грн. Також здійснено наступну поставку товару 18.06.2019 та передано Відповідачу пиломатеріал хвойний необрізний в кількості 37,11 метрів кубічних на загальну вартість 133 596,00 грн., в тому числі ПДВ 22266,00 гривень.
Всього поставлено відповідачеві товару двома партіями на суму 290 484,00грн.
Позивач доводив, що відповідачем прийнято та сплачено за вказаний товар грошову суму у розмірі 210 484,00гривень. Отже, відповідачем проведено оплату за першу поставку в повному обсязі, а за другу поставку лише частково, заборгованість становить 80 00,00 грн., що відповідає кількості товару об'ємом 22,22 метрів кубічних, які позивач вимагає повернути.
Усі ці обставини не були предметом дослідження та правової оцінки господарського суду у справі за № 907/327/20, на судові рішення в якій посилається Відповідач.
Суд зауважив, що відповідач при наведених обставинах має пояснити суду та позивачеві свою позицію щодо наявності (відсутності) часткової оплати поставленого товару за спірними видатковими, транспортними та прибутковими документами. Або пояснити, чи було інше призначення вказаних платежів, якщо такі здійснювалися відповідачем на користь позивача (переплати, помилкового перерахування коштів тощо).
За цих обставин заява Відповідача про закриття справи є необґрунтованою, а ненадання відповідачем суду пояснень (відзиву) по суті спору, зокрема щодо наявності (відсутності платежів між сторонами за поставлений товар), розбіжності у отриманій кількості і вартості товару, про яку стверджує позивач (290 484,00грн.), та фактично сплаченої грошової суми відповідачем на користь позивача (210 484,00грн), яка є неспівмірною з вартістю товару, яку відповідач отримав за його версією подій та обставин, викликало сумніви у суду щодо добросовісності поведінки відповідача щодо обставин справи та щодо доказів.
Суд нагадав Відповідачеві зокрема, що відповідно до приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд двічі витребовував від Відповідача (ухвалою від 17.08.2021 та ухвалою від 09.09.2021) відомості та письмові докази про те, чи мало місце укладання між сторонами договору купівлі-продажу №20-05/19 від 20.05.2019 року про поставку пиломатеріалу хвойного необрізного та чи здійснювалися за цим договором поставки товару та розрахунки за нього (відповісти "так" чи "ні").
Усі наявні у справі матеріали у їх сукупності та, зокрема рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2020 і постанова Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021, підтверджують укладання сторонами Договору поставки №20-05/19 від 20.02.2019, доставки Товару двома партіями за різними супровідними документами до Відповідача автоперевізником Милів В.І., прийняття їх Відповідачем та здійснення Відповідачем часткової оплати: повної оплати першої партії Товару та часткової оплати другої партії Товару, наявність заборгованості за частину неоплаченого Товару, що є предметом спору.
У зв'язку з ненаданням Відповідачем відповіді на вимоги ухвал господарського суду, ненаданням доказів про події поставки (купівлі-продажу) і розрахунків з Позивачем, суд виходить з того, що між сторонами цієї справи мали місце усі події та дії, які доводяться Позивачем як підстава цього позову.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив таке.
Між Позивачем Фізичною особою-підприємцем Кос Василем Богдановичем та Відповідачем Товариством з обмежено відповідальністю «ВУД-МАРКЕТ» 20 травня 2019 року укладено договір купівлі продажу № 20-05/19 (а.с. 15-16).
Предметом Договору купівлі-продажу є продаж лісоматеріалів хвойних порід кругляк та пиломатеріали обрізні не обрізані хвойних порід ялиця, модрина, які Позивач продає, а Відповідач купляє, та як покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.
Ціна і кількість товару вказується у накладних. Загальна сума товару складає суму усіх накладних, на підставі яких посталено товар.
Згідно з п. 2.1. Договору купівлі-продажу, оплата по даному Договору проводиться-Покупцем протягом 10 днів після прийомки товару, шляхом банківського перерахунку на банківський рахунок Постачальника.
Позивачем 10.06.2019 року була здійснена перша поставка та було передано Відповідачу Товар (пиломатеріал хвойний необрізний) в кількості 43,58 метрів кубічних на загальну вартість 156 888,00 грн., в тому числі ПДВ 26 148,00 грн. Факт продажу Товару Позивачем та його отримання Відповідачем 10.06.2019 року підтверджується видатковою накладною № 1 від 10.06.2019 року на суму 156 888 гривень, в тому числі ПДВ 26148,00 гривень (а.с. 17).
Підтвердженням факту поставки Товару Відповідачу згідно видаткової накладної № 1 від 10.06.2019 є Товарно-транспортна накладна №1 від 10.06.2019 року (а.с. 18), згідно якої перевізник Милів В.І., вантажовідправник ФОП Кос В.Б., вантажоодержувач - ТОВ «ВУД-МАРКЕТ». В Товарно-транспортній накладній вказано, що супровідними документами на вантаж були Рахунок-фактура №1 від 10.06.2019 (а.с. 19), та видаткова накладна №1 від 10.06.2019.
Відповідачем прийнято та перераховано вартість товару в кількості 43,58м.куб., що вказана у рахунку-фактурі № 1 від 10.06.2019 трьома платежами на загальну суму 156 880,00грн., а саме:
1)14.06.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 56 880,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 1 від 10.06.2019;
2)21.06.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 30 000,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 1 від 10.06.2019;
3)27.06.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 70 000,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 1 від 10.06.2019;
Друга партія Товару 18.06.2019, також на виконання цього ж Договору купівлі-продажу, Позивачем була передана Відповідачу (пиломатеріал хвойний необрізний) в кількості 37,11 метрів кубічних на загальну вартість 133 596,00 грн., в тому числі ПДВ 22266,00 гривень. Факт продажу Товару Позивачем та його отримання Відповідачем 18.06.2019 року підтверджується видатковою накладною № 2 від 18.06.2019 року на суму 133 596,00 гривень, в тому числі ПДВ 22 266,00 гривень (а.с. 21).
Поставка Товару Відповідачу згідно видаткової накладної №2 від 18.06.2019 здійснювалась за Товарно-транспортною накладною №2 від 18.06.2019 року (а.с. 22) тим самим перевізником Милів В. І., згідно з якою вантажовідправником є ФОП Кос В.Б., а вантажоодержувачем ТОВ «ВУД-МАРКЕТ». В товарно-транспортній накладній вказано, що супровідними документами на вантаж були Рахунок-фактура №2 від 18.06.2019 (24), видаткова накладна №2 від 18.06.2019.
Факт прийняття Відповідачем товару, що вказаний у рахунку-фактурі № 2 від 18.06.2019 підтверджується конклюдентними діями Відповідача по сплаті вартості отриманого товару, а саме:
1)05.07.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 13 596,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 2 від 18.06.2019;
2)18.07.2019 року оплачено ФОП Кос В.Б. 20 000,00 грн., призначення платежу часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 2 від 18.06.2019;
3)25.09.2019 року оплачено ФОП Кос В. Б. 20 000,00 грн., призначення платежу: часткова оплата за пиломатеріал хвойний н/о зг. рах.-факт. № 2 від 18.06.2019.
Отже, Позивачем підтверджено, що загальна вартість проданих Позивачем товарів Відповідачеві становить 290 484,00 грн.
Суд погоджується з доводами Позивача, що згідно наведених доказів поставки та здійсненої Відповідачем оплати вбачається, що за проданий Товар згідно з видатковою накладною № 1 від 10.06.2019 на суму 156 888,00 грн., в тому числі ПДВ 26148,00 грн., ТОВ «ВУД-МАРКЕТ» розрахувався майже у повному обсязі, не доплативши 8,00грн.
Проте, оплата за проданий Товар згідно з видатковою накладною №2 від 18.06.2019 на суму 133 596,00 грн., в тому числі ПДВ 22 266,00 грн., Відповідачем було проведено частково трьома платежами на суму 53596,00грн., тому, як правильно розрахував Позивач, неоплаченою за другу партію Товару залишилася сума коштів у розмірі 80 000,00 грн.
Факти здійснення Відповідачем наведених безготівкових платежів через АТ «Райффайзенбанк АВАЛЬ», як то передбачено Договором купівлі-продажу, підтверджується випискою з поточного рахунку Позивача Кос Василя Богдановича.
Інші докази, зокрема, заява свідка Милів Володимира Івановича про підтвердження фактів здійснення поставки двох партій Товару автотранспортом до бази Відповідача та передачу товарів та супровідних документів керівнику Відповідача (а.с. 34), податкові накладні № 1 на суму 156888,00грн. (а.с. 20) та №2 на суму 133596,00грн. (а.с. 25) підтверджують відображення господарської операції в податковому обліку.
В сукупності наведені докази підтверджують виникнення та здійснення сторонами цивільних відносин з купівлі-продажу товару і спростовують твердження Відповідача про неотримання ним Товару та про відсутність у нього обов'язку платити за договором за поставлений Товар - пиломатеріал хвойний необрізний в кількості 22,22 метрів кубічних, загальною вартістю 80000,00 грн.
Суд погоджується з розрахунками Позивача, що саме така кількість Товару пиломатеріалу хвойного необрізного в кількості 22,22 метрів кубічних на загальну вартість 80 000,00 грн. отриманий Відповідачем але не оплачений ним.
Суд відхиляє заперечення Відповідача, що грунтуються на правових оцінках і висновках судів у іншій справі згідно ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
У цій справі суд зазначає, що у сукупності із дослідженими судом доказів і встановлених фактів, якщо Відповідач не відобразив здійсненні ним господарські операції в бухгалтерському обліку, це є порушенням податкового законодавства, за яке має нести відповідальність сам Відповідач. Ненадання до цієї справи Відповідачем доказів відображення господарських операцій за поставкою товару на підставі видаткових накладних від № 1 від 10.06.2019 та №2 від 18.06.2019 у податковому обліку як покупця, не має юридичного значення при вирішенні цього спору. Факт поставки та інші обставини, які доводяться позивачем, суд вважає встановленими.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як зазначено у частині 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
У цій справі судом встановлено, що між Позивачем і Відповідачем виникла і здійснювалася господарська операція, яка викликала відповідні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі сторін, зокрема підприємства-Відповідача стосовно оплати Товару, отриманого від Позивача. Незавершення оформлення керівником Відповідача переданих йому документів за отриманим ним товаром (непідписання та ненадсилання документів продавцю) не спростовує факту поставки, наявні непідписані документи визнаються судом як такі, що мають значення первинних бухгалтерських документів, оскільки судом встановлено, що господарська операція є реальною і має бути облікована сторонами як платниками податків та включена у податкову звітність відповідно до її сутності.
Ці обставини вказують на обгрунтованість позовних вимог та про фраудаторність дій відповідача, що мають на меті завдати шкоди кредитору, ухилитися від виконання грошового зобов'язання.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально- правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений Позивачем товар та вимогою повернення товару.
Положеннями ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За умовами ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Щодо способу захисту порушеного права.
Спосіб захисту, що обраний Позивачем, прямо передбачений приписами ч. 2 ст. 697 ЦК України - якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця. Отже, суд може захистити право Позивача через зобов'язанням (примус) Відповідача повернути товар, що ним отриманий але не оплачений.
При цьому, суд зазначає таке.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
З огляду на встановлений ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
При цьому наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10.05.2011, пункт 58).
Відповідач у цій справі ухилився від обов'язку довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, не спростував доводів позивача про обставини отримання Товару, який отримано але за нього не сплачено його вартості згідно Договору купівлі-продажу.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Задовольняючи позов у цій справі суд керувався завданнями господарського судочинства, визначеними нормами ГПК України.
ІV. Розподіл судових витрат.
Згідно платіжного доручення №62 від 13.07.2021 року позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Відтак, на відповідача покладається 2270,00 грн. витрат на оплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 129, 236, 238, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУД-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 37082439, вул.Залізнична, 11 м.Ужгород Закарпатської області, 88000) повернути на користь Фізичної особи-підприємця Кос Василя Богдановича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) пиломатеріал хвойний необрізний в кількості 22,22 метрів кубічних, загальною вартістю 80000,00 грн.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 37082439, вул.Залізнична, 11 м.Ужгород Закарпатської області, 88000) на користь Фізичної особи-підприємця Кос Василя Богдановича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Закарпатської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2021 року.
Суддя П.Д. Пригуза