Номер провадження 22-ц/821/1527/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №692/379/21 Категорія: 302090000 Чепурний О. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
28 вересня 2021 року м. Черкаси:
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретар Попова М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач (скаржник) - ОСОБА_2 ,
третя особа - Великохутірська сільська рада Золотоніського району,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01.07.2021 (повний текст складено 01.07.2021, суддя в суді першої інстанції Чепурний О.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Великохутірська сільська рада Золотоніського району, про розірвання договорів суборенди землі,
ОСОБА_1 у квітні 2020 року звернулася до суду з позовом, яким просив розірвати два договори суборенди землі від 18.11.2014, укладені між сторонами щодо земельної ділянки, площею 110,1355 га, з кадастровим №7120682600:01:002:0131, та площею 14,7929 га, з кадастровим №7120682600:01:002:0130, що розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського (нині Золотоніського) району Черкаської області, які перебувають в оренді у відповідача згідно з договором оренди землі б/н від 26.09.2014.
В обґрунтування вказано на те, що за умовами договору суборенди землі від 18.11.2014 ОСОБА_1 надав у строкове платне користування ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 110,1355 га, з кадастровим №7120682600:01:002:0131, що розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського (нині Золотоніського) району, яка перебуває у комунальній власності та в оренді у ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі б/н від 26.09.2014. Цього ж дня між сторонами укладено договір щодо використання на умовах суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим №7120682600:01:002:0130, площею 14,7929 га, що розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського (нині Золотоніського) району. Право оренди на земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 , а право суборенди за ОСОБА_2 . Згідно п.9 договорів суборенди орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 131643,86 грн. та 17681,81 грн. на рік, що становить 4,5% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок. За 2020 рік ПП «Росток» 22.09.2020 одним платежем перераховано суборендну плату на рахунок місцевого бюджету. Таким чином суборендар не виконує вимоги договорів суборенди, оскільки суб'єктом, яким здійснено оплату за використання земельної ділянки є не сам суборендар та на даний час існує заборгованість зі сплати суборенди за три місяці 2021 року, що є підставою для розірвання договору оренди земельних ділянок. Позивач вважає, що наведені обставини свідчать про порушення відповідачем вимог законодавства про платне використання землі та порушення вимог діючих договорів суборенди. Також відповідач не створив фермерського господарства для використання земельних ділянок за цільовим призначенням, що також свідчить про порушення умов договорів та необхідність їх розірвання.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 01.07.2021 позовні вимоги у справі задоволено. При цьому суд погодився з доводами позивача про наявність підстав для розірвання спірних договорів, а саме систематичної несплати орендної плати.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав у липні 2021 року апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Скаржник наголошує на тому, що земельні ділянки використовував за цільовим призначенням, створивши ФГ «Росток 1», та самостійно обробляючи землі. Суд не врахував наявність квитанцій про сплату орендної плати в 2021 році, які спростовують висновки про неналежну сплату орендарем орендної плати, як підставу для розірвання відповідних договорів оренди землі. Суд допустив суперечність вказавши, що згідно даних сільської ради платником орендної плати в 2020 році був позивач, а згідно платіжного доручення - ПП «Росток», яке на виконання договорів про спільну діяльність по результатам досягнутої зі скаржником згоди частину його прибутку перераховувало в якості орендної плати. Отже право позивача на отримання орендної плати порушене не було. Суд помилково вказав на правові висновки ВС у справах №183/262/17 від 06.03.2019 та №475/793/17 від 25.05.2020, адже предмет і підстави позову різні. За вимогами податкового законодавства платником орендної плати є орендар, а не суборендар (скаржник). Відповідач здійснив державну реєстрацію свого права за спірними договорами суборенди землі, отже розриваючи відповідні договори, суд мав вирішити питання про припинення зареєстрованих речових прав, що виникли на їх підставі. Суд помилково залишив без задоволення заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Суд проігнорував заяву представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечив проти її вимог, зазначивши про правильність висновків суду в цій справі та про необґрунтованість доводів скаржника.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 26.09.2014 між ГУ Держземагенства у Черкаській області, як орендодавцем, та ОСОБА_1 (позивач), як орендарем, укладено договір оренди землі, яким останньому передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, кадастровий №7120682600:01:002:0131, площею 110,1355 га. Договір укладено до 26.09.2035.
Цього ж дня аналогічний договір оренди був укладений і щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, кадастровий №7120682600:01:002:0130, площею 14,7929 га.
18.11.2014 між ОСОБА_1 , як орендарем, та ОСОБА_2 (суборендар) були укладені договори суборенди землі, згідно яких орендар надав суборендарю в строкове платне користування вищевказані земельні ділянки, площами 110,1355 га та 14,7929 га, кадастрові №№ 7120682600:01:002:0131 та 7120682600:01:002:0130.
Згідно п.п.10, 11 договорів суборендна плата за користування об'єктом суборенди сплачується суборендарем шляхом перерахування коштів до відповідного бюджету, щомісячно рівними частинами пропорційно річній суборендній платі не пізніше 30 числа наступного місяця.
Відповідно до актів приймання-передачі об'єкта суборенди позивач у справі, як орендар, передав, а відповідач, як суборендар, прийняв у своє користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площами 110,1355 га та 14,7929 га, які знаходяться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району, кадастрові №№ 7120682600:01:002:0131 та 7120682600:01:002:0130.
Також 23.04.2020 між ПП «Росток» та ОСОБА_2 було укладено два договори про спільне вирощування сільгосппродукції №01/2020 02/2020, згідно яких сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль та майна співпрацювати задля досягнення спільної мети - вирощування кукурудзи на земельних ділянках, площами 110,1355 га та 14,7929, які знаходяться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району, кадастрові №№ 7120682600:01:002:0131 та 7120682600:01:002:0130.
Позивач у даній справі стверджує про те, що наявні підстави для розірвання вищевказаних договорів суборенди землі від 18.11.2014, укладених між сторонами, оскільки відповідач, як суборендар, систематично не сплачує оренду плату по договору та допускає нецільове використання землі.
За умовами укладених договорів суборенди розірвання договору суборенди допускається у разі несплати більш ніж за три місяці підряд за рік користування землею (п.37 договорів). Строк сплати визначено договорами до 30 числа наступного місяця (п.11 договорів). Також відповідно до п.36 договорів суборенди дія договорів припиняється шляхом їх розірвання у разі заборгованості по орендній платі.
Згідно листа Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 05.04.2021 №02-40/366 станом на 01.04.2021 оплата по договорам суборенди за 2021 рік не проводилась, однак нарахування фізичним особам проводиться до 01 липня поточного року. Таким чином заборгованість у І кварталі 2021 року за використання земельних ділянок відсутня. Окрім того в листі зазначено, що суб'єктом платником відповідних платежів у 2020 році був ОСОБА_1 (7 платежів). З копії платіжного доручення №2004 від 22.09.2020 вбачається, що орендну плату за землю з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 208077,15 грн. було сплачено платником ПП «Росток».
Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону (тобто в тому числі і в разі несплати орендної плати) та умовами договору (в даному випадку п.37 договорів суборенди землі), в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Далі, згідно зі статтями 13, 21 ЗУ «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Вказані висновки відображено у постанові ВС від 31.07.2020 у справі №479/1073/18-ц.
Крім того, згідно вимог ст. 8 ЗУ «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
Отже підстави для розірвання договору суборенди землі є аналогічними тим, що передбачені стосовно договорів оренди такого майна.
У даній справі позивач вказує як на підставу розірвання договорів суборенди земельних ділянок на факт наявності заборгованості у відповідача зі сплати суборенди за 3 місяці 2021 року (порушення вимог п.31 Договорів суборенди землі), а також на те, що за 2020 рік суборенду сплатив не ОСОБА_2 , а ПП «Росток» одним платежем.
Як встановлено судом при розгляді справи станом на час подачі позову у квітні 2021 року суборендар не сплатив у 2021 році орендну плату двічі, тобто систематично, що відповідачем (суборендарем) не спростовано.
Також відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів сплати ним відповідно до умов договорів суборенди орендної плати у 2020 році за кожен місяць окремо, як визначено п.11 укладених договорів.
Натомість у матеріалах справи міститься лист Великохутірської сільської ради віл 05.04.2021 (т.1 а.с.57) згідно якого орендну плату за договорами суборенди, укладеними між сторонами справи, в 2020 році здійснено ОСОБА_1 у липні, серпні та вересні 2020 року.
При цьому слід врахувати, що п.9 договорів суборенди встановлено внесення орендної плати саме суборендарем.
Отже доводи відповідача про сплату орендної плати іншими особами - ОСОБА_1 або ПП «Росток», не можуть свідчити про належне виконання обов'язку саме суборендарем по сплаві орендної плати в частині належного виконавця, визначеного сторонами у відповідному договорі.
Таким чином при судовому розгляді було встановлено систематичне невиконання суборендарем обов'язку по сплаті орендної плати, що за положеннями законодавства (пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України) та договорів суборенди землі (п.37 про розірвання договору в разі несплати орендної плати більш як за три місяці підряд за рік користування) підтверджує правильність висновків суду першої інстанції в цій справі про наявність підстав для розірвання договорів суборенди землі.
При цьому апеляційний суд відхиляє всі посилання скаржника на те, що орендну плату вносило ПП «Росток» на виконання договорів про спільну діяльність по результатам досягнутої зі скаржником згоди, адже договорами суборенди прямо передбачено сплату орендної плати саме суборендарем (відповідачем) у п. 9, та будь-яких змін в такі положення сторони до договору не вносили.
Вказівка скаржника на те, що суд помилково вказав на правові висновки ВС у справах №183/262/17 від 06.03.2019 та №475/793/17 від 25.05.2020, має бути відхилена, оскільки у зазначених справах предметом спору були вимоги про розірвання договорів оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати, тобто фактичні обставини та відповідне правове регулювання є подібними до цієї справи, що свідчить про релевантність наведеної практики ВС.
Доводи скаржника у справі на те, що за вимогами податкового законодавства платником орендної плати є орендар, а не суборендар (скаржник), є необґрунтованими, адже в даному випадку мають місце договірні правовідносини, які регламентуються положеннями цивільного, а не податкового законодавства, а також погодженими сторонами договорами суборенди землі.
Апеляційні доводи про те, що відповідач здійснив державну реєстрацію свого права за спірними договорами суборенди землі, отже розриваючи відповідні договори, суд мав вирішити питання про припинення зареєстрованих речових прав, що виникли на їх підставі, мають бути відхилені, адже в такому разі суд би вирішував питання поза межами наявного у справі спору, що суперечитиме вимогам ч.1 ст.13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, та в межах заявлених нею вимог.
Апеляційний суд вважає, що скаржник невірно вказує про помилкове залишення судом першої інстанції без задоволення заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, адже дана категорія справ (про розірвання договорів суборенди землі) не віднесена нормами ч.4 ст.274 ЦПК України до справ, які не можуть розглядатися в спрощеному позовному провадженні за наявності до того підстав, визначених ч.ч.1-3 цієї ж статті (складність справи та характер наявного спору). При цьому скаржник не обґрунтував чому саме характер спору у справі не дозволяє її розглянути суду першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Також апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив посилання позивача на факт не створення фермерського господарства відповідачем як підставу для розірвання договорів суборенди, адже умовами укладених договорів не визначено протягом якого часу відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний зареєструвати фермерське господарство, а можливість використання землі до цього часу договорами не обмежена.
Такі висновки суду скаржник в своїй апеляційній скарзі і не заперечує.
Інших доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, скаржником не представлено.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01.07.2021 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01.07.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Великохутірська сільська рада Золотоніського району, про розірвання договорів суборенди землі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 29.09.2021.
Суддя-доповідач
Судді