Справа № 524/235/20 Номер провадження 22-ц/814/1903/21Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
27 вересня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.
За участю секретаря Кальник А.М., Міщенко Я.О.
розглянула в порядку спрощеного провадження, з повідомленням учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Ольховської Марини Миколаївни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області в складі судді Кривич Ж.О. від 25 травня 2021 року, повний текст рішення виготовлено 30 травня 2021 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Нічний експрес" про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати,,
В січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПП «Нічний експрес», в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ № 222-к від 13.09.2019 року «Про звільнення за результатами випробування», поновити її на посаді оператора комп'ютерного набору, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20 000 грн., стягнути доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників в розмірі 10 500 грн. та моральну шкоду в розмір 30 000 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу директора ПП «Нічний експрес» № 195-к від 19.08.2019 року її було прийнято на роботу оператором комп'ютерного набору у Кременчуцьке відділення підприємства з 20.08.2019 року, проте до роботи вона фактично стала 16.08.2019 року, а з 21.08.2019 року за усним розпорядженням заступника директора підприємства змушена була виконувати додатково функції інших працівників - керівника відділення, вантажника, прибиральниці.
В період з 11.09.2019 по 16.09.2019 року вона перебувала на лікарняному, а 13.09.2019 року її повідомили про звільнення за ініціативою адміністрації.
17.09.2019 року ОСОБА_2 отримала копію наказу про звільнення за п. 11 ст. 40 КЗпП України, з підстав встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Вважає вказане звільнення незаконним, у зв'язку з чим звернулась з вказаним позовом до суду.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд встановив недоведеність відповідачем підстав для звільнення працівника ОСОБА_1 внаслідок невідповідності займаній посаді та виконуваній ним роботі протягом випробувального строку. Разом з цим, дійшов висновку про пропущення позивачем без поважних причин строків для звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки отримавши копію наказу про звільнення 17.09.2019, позивач звернулася до суду лише 16.01.2020.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Ольховська М.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Зокрема вказує, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск строку звернення до суду без поважних причин, оскільки ОСОБА_1 і на даний час не отримала трудову книжку та з нею не проведено повного розрахунку при звільненні. Фактично судом не було обговорено причини пропуску строку позовної давності у трудовій справі, у зв'язку з чим висновки суду про відсутність поважних причин такого пропуску є формальними, що призвело до невірного вирішення спору,
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, згідно наказу директора ПП «Нічний експрес» № 195-к від 19.08.2019 року ОСОБА_1 ознайомлено з посадовою Інструкцією та прийнято на роботу оператором комп'ютерного набору з 20.08.2019 року з випробувальним терміном 1 місяць.
За своїм видом діяльності вказане підприємство надає поштові та кур'єрські послуги.
З 11.09.2019 по 16.09.2019 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, а вийшовши 17.09.2019 на роботу, отримала наказ про своє звільнення у зв'язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування згідно п.11.ст.40 КЗпП України.
Факт отримання копії наказу про звільнення 17.09.2019 року у приміщенні відділення та відповідно 20.09.2019 поштовим зв'язком позивачем не заперечується.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх трудових прав, заявляючи клопотання про поновлення строку для пред'явлення позову, мотивуючи його поважними причинами, а саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, працівники якого здійснювали на неї тиск, залякували та погрожували розправою.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог, оскільки відповідачем не було надано достатніх переконливих доказів невідповідності працівника ОСОБА_1 як оператора комп'ютерного набору займаній посаді впродовж випробувального строку, звернувши при цьому увагу, що підприємством не дотримано вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України щодо заборони звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
Разом з цим, суд першої інстанції встановив відсутність поважних причин пропуску останньою строків для звернення до суду згідно ст. 233 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Згідно п. 11. ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Згідно копії листка непрацездатності серія АДЦ №231327, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 11.09.2019 по 16.09.2019.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Надаючи докази на підтвердження невідповідності працівника займаній посаді та законність звільнення за нормами п. 11 ч.1 ст. 40 КЗпПУ ПП «Нічний експрес» надало рапорти та доповідні записки менеджерів з логістики підприємства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про неадекватність поведінки, агресивне поводження з клієнтами, нецензурні висловлювання у спілкуванні з клієнтами ОСОБА_1 .
Вказані обставини стали підставою для звільнення працівника.
Надаючи оцінку зібраним по справі доказам у відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності достатніх правових підстав для звільнення працівника згідно п.11 ст. 40 КЗпП України.
Також погоджується колегія суддів з висновками місцевого суду щодо відсутності поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення позивача до суду з даними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Враховуючи наведену норму права, поважними причинами пропуску такого строку є обставини, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для звільненого працівника своєчасно звернутись за захистом своїх інтересів до суду.
В даному випадку, позивачем не заперечується отримання нею наказу про своє звільнення 17.09.2019 року, тобто з позовом про поновлення на роботі вона мала б звернутись впродовж місяця - до 17.10.2019 року.
Звернення до суду з вказаним позовом має місце 16.01.2010 року.
За змістом ст. 77 ЦПК України до предмету доказування відносяться обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, в тому числі і доведеність позивачем поважних причин пропуску строків звернення до суду.
В даному випадку, обґрунтовуючи причини пропуску звернення до суду, позивач посилалась на існування тиску на неї з боку працівників підприємства, які їй погрожували та постійно залякували, що змусило її звертатись до правоохоронних органів, відповідь від яких вона отримала лише наприкінці жовтня 2019 року, і лише після повного видужання від хвороби, вона знайшла в собі сили звернутись до суду.
Разом з цим, аналізуючи вказані позивачем обставин як причини пропуску строку звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі, суд першої інстанції вірно вказав, що жодними доказами по справі не доведено наявність здійснення тиску та інших протиправних дій чи погроз з боку відповідача на позивача впродовж визначеного законом строку для подачі позову.
Ті події, на які посилається позивач в своїй позовні заяві мали місце лише 20 вересня 2019 року, існування інших конфліктних ситуацій, які б свідчили про залякування чи здійснення не ї тиску працівниками підприємства суду не надано.
Обговорюючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що останні не можуть розцінюватись як такі, що об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду, враховуючи, що в цей час позивач, як звільнений працівник, активно зверталась до інших органів та уповноважених осіб за захистом своїх прав.
За вказаних обставин, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставин по справі, визначився з характером спірних правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строків звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок недоведеності поважних причин такого пропуску.
Крім того, колегія суддів погодилась з думкою про те, що по справі відсутні достатні правові підстави для стягнення на користь позивача і моральної шкоди, визначеної положеннями ст. 237-1 КЗпП України.
За змістом наведеної норми Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тобто таке відшкодування має проводитись, якщо допущене роботодавцем порушення трудових прав працівника дійсно призвело до таких негативних наслідків як - спричинення моральної шкоди, втрати нормальних життєвих зав'язків, для відновлення яких потрібні значні додаткові зусилля для подальшої організації свого життя.
В даному випадку, суд першої інстанції вірно зазначив, що підстав для застосування положень ст. 237-1 КзПП України по справі не має з огляду на зовсім незначний час роботи позивача у відповідача протягом випробувального періоду, який мав строковий характер лише в один місяць і за його наслідками роботодавець мав право прийняти рішення про звільнення працівника внаслідок невідповідності його робота, на яку його прийнято, тобто розірвати договір на підставі ст. 28 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, відхиляються як підстави для скасування судового рішення твердження апелента про те, що рішення по справі постановлене неповноважним судом, оскільки повний текст рішення було виготовлено 30 травня 2021 року, тобто у вихідний день, що суперечить Правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників Автозаводського районного суду м. Кременчука.
В даному випадку, оскаржуване судове рішення було ухвалено судом 25.05.2021 року, про що і було проголошено вступну і резолютивну частину в судовому засіданні та повідомлено про дату виготовлення повного судового рішення за п'ять робочих днів, що припадало на 30 травня 2021 року.
Вказані дії суду першої інстанції повністю узгоджуються з нормами процесуального права та не можуть бути прийняті до уваги як підстава для скасування судового рішення згідно положень п.1 ч.3 ст. 376 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються незгоди апелянта з висновками суду щодо оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду, наполягаючи на тому, що наведені в позовній заяві обставини є поважними причинами та свідчать про існування об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду та доведені позивачем належними доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає необхідності здійснювати переоцінку зібраним по справі доказам, які суд першої інстанції оцінив у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України.
За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення як постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховської Марини Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2021 року.
Судді: Обідіна О.І. Карпушин Г.Л. Кузнєцова О.Ю.