Справа № 761/31867/21
Провадження № 2/761/11376/2021
27 вересня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко Ірина Олександрівна, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Асоціації підприємств та організацій солевидобувної промисловості «Укрсіль», третя особа: генеральний директор Асоціації підприємств та організацій солевидобувної промисловості «Укрсіль» Сапронова Марина Ігорівна про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вони не відповідають вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї із дотриманням вимог ст.ст. 95, 100 ЦПК України.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Дані вимоги процесуального закону позивачем дотримані не в повному обсязі,отже позивачу слід надати до суду копії документів, що додаються до позовної заяви для суду із дотриманням ст. 100 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві повинна бути зазначена ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Позивач, визначаючи зміст позовних вимог, просить стягнути заборгованість із заробітної плати за період з липня 2020 по лютий 2020 за попереднім розрахунком у розмірі 135 267, 50 грн., при цьому, не надає доказів, на підставі яких були здійснені розрахунки сум, які на його думку, підлягають стягненню, отже обґрунтований розрахунок сум (довідки про середню заробітну плату), що стягується - відсутній.
У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Докази сплати судового збору подаються суду в оригіналі.
В матеріалах справи наявна копія квитанції від 16.04.2021 на суму 2290,43 грн., при цьому оригіналу зазначеного документу матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 3 ст. 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Позивачем до позовної заяви додане клопотання про відстрочення сплати судового, через неможливість визначити конкретну ціну позову та сплатити судовий збір у повному обсязі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яка кореспондується із ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Доказів, які б давали підстави для відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору, суду не надані.
Враховуючи вищевикладене, суддя не знаходить підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.
Позивачем до позовної заяви додане клопотання про витребування доказів, яке обґрунтоване тим, що позивач не має змоги самостійно отримати у третьої особи докази, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті, а тому звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів.
Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами 1, 2 статті 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З матеріалів клопотання вбачається, що позивач звертався із листами-запитами для отримання відповідних доказів до ОСОБА_2 , які були направлені на адресу її проживання, при цьому трудові відносини позивача були укладені з відповідачем Асоціацією підприємств та організацій солевидобувної промисловості «Укрсіль» (код ЄДРДПОУ 24257755).
За таких обставин, позивачем подано клопотання без надання доказів неможливості самостійно отримати дані докази від відповідача або про відмову у видачі даних документів відповідачем, а тому у задоволенні клопотання про витребування доказів судом, слід відмовити.
Відповідно до ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається зі матеріалів справи предметом позову є стягнення заборгованості із заробітної плати за період з липня 2020 по лютий 2020, грошової компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку, грошову компенсацію зі сплатою всіх передбачених законом податків та необхідних платежів за час вимушеного прогулу у розмірі посадового окладу за кожен місяць починаючи з березня 2021 до набрання рішенням суду законної сили, що не входять до складу заробітної плати, а тому кожна повинна бути оплачена судовим збором.
Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові Верховного Суду від від 21 квітня 2020 року у справі № 657/220/18.
Щодо позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, то це є спеціальний вид відповідальності роботодавця, спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, а тому не входить до структури заробітної плати, у розумінні Закону України «Про оплату праці».
Таким чином пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому повинна бути оплачена судовим збором.
Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.
Згідно аналізу норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Крім цього позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц, в якій зазначено, якщо вимоги про відшкодування моральної шкоди визначено сумою грошових коштів, то така позовна вимога є майновою та повинна бути оплачена судовим збором у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору, що підлягає сплаті, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, загальною сумою всіх вимог, що складаються з кількох самостійних вимог.
Предметом позову є стягнення заборгованості із заробітної плати за період з липня 2020 по лютий 2020, грошової компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку, грошову компенсацію зі сплатою всіх передбачених законом податків та необхідних платежів за час вимушеного прогулу у розмірі посадового окладу за кожен місяць починаючи з березня 2021 до набрання рішенням суду законної сили, при цьому позивач не вказує розміри сум, які на його думку підлягають стягненню, та не надає обґрунтованого розрахунку цих сум, які мають бути окремо оплачені судовим збором, оскільки не входять до складу заробітної плати.
Таким чином, позивачу слід визначити ціну позову та, виходячи з цього, оплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н/22030101, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA628999980313151206000026011, код класифікації доходів бюджету 22030101 із зазначення призначення платежу.
Документи про сплату судового збору подаються до суду в оригіналі.
У відповідності з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного вважаю, що вищезазначену позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу п'ятиденного строку для усунення вказанихв ухвалі недоліків.
Враховуючинаведене, на підставі ст. 95, 175-177, 185 ЦПК України,суддя
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відстроченні сплати судового збору за подачу позову до Асоціації підприємств та організацій солевидобувної промисловості «Укрсіль», третя особа: генеральний директор Асоціації підприємств та організацій солевидобувної промисловості «Укрсіль» Сапронова Марина Ігорівна про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Асоціації підприємств та організацій солевидобувної промисловості «Укрсіль», третя особа: генеральний директор Асоціації підприємств та організацій солевидобувної промисловості «Укрсіль» Сапронова Марина Ігорівна про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'ять) днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя