Справа № 755/14309/21
Провадження № 2-а/755/309/21
"24" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Васильчука Павла Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 735576 від 28.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП у вигляді 1020 гривень штрафу винесену інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції лейтенантом поліції Васильчуком П.Ю.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , як посадову особу - директора ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ», яка відповідальна за експлуатаційний стан, притягнуто да адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП за невжиття заходів щодо ліквідації ями (вибоїни) довжиною 0,6 м, шириною 0,4 м, глибиною 0,008 м, на проїзній частині вулиці, чим він порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97, ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух», п. 1.5 ПДР України. Оскільки ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ», посадовою особою якого є позивач, не є власником чи балансоутримувачем дороги - а/д О-100603 зупинка громадського транспорту «Насіннєвий завод». За умовами договору № 1-19/20 від 03.12.2018, укладеного між Департаментом регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації та ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ», Товариство несе цивільно-правову відповідальність лише перед замовником та лише за невиконання або неналежне виконання умов договору. У постанові не зазначено, відповідно до якого саме документу позивач є відповідальною особою за дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг. Коло посадових обов'язків ОСОБА_1 , який працює на посаді генерального директора Товариства, визначено відповідною посадовою інструкцією, згідно з якою додержання вимог, зазначених у диспозиції ст. 140 КУпАП, не входить до кола посадових обов'язків позивача, а отже він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2021 було відкрито провадження у цій справі, яку призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та призначено судове засідання на 16.09.2021, роз'яснено відповідачу його право ознайомитись з копією позовної заяви та додатками до неї в приміщенні суду та встановлено сторонам процесуальні строки подачі заяв по суті справи.
У зв'язку з відсутністю інформації про належне повідомлення відповідача щодо розгляду справи, судове засідання було відкладено на 24.09.2021.
Представником відповідача, ОСОБА_2 , 24.09.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити з викладених у ньому підстав. Твердження позивача про те, що послуги з експлуатаційного утримання виконуються згідно щомісячних завдань та дефектних актів, а він як виконавець не має права виконувати роботи, які не зазначені у завданні замовника, а тому без завдання замовника він не міг проводити жодних заходів, представник відповідач вважає такими, що не відповідають умовам Договору № 1-19/20 від 03.12.2018. За умовами цього Договору виконавець зобов'язаний щоденно інформувати замовника про всі випадки виявлення недоліків в експлуатаційному утриманні автодоріг та у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеці руху, вживати заходів для відновлення безпечних умов руху. Види послуг, що необхідні для усунення недоліків, попередньо погоджуються із представником замовника в межах фінансування, а акти дефектів передаються заявнику пізніше (до кінця поточного місяця). Таким чином, позивачу, як виконавцю ніщо не заважало проінформувати замовника про виявлені недоліки, вжити термінових заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, що загрожують безпеці руху, а дефектні акти отримати пізніше, згідно з якими у подальшому отримати завдання від замовника. При цьому, обов'язок виконавця по утриманню вулично-шляхової мережі не залежить від наявності чи відсутності коштів, а у разі неможливості усунути перешкоду дорожньому руху, позивач мав можливість невідкладно позначити її дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, що не потребує виділення коштів, спрямованих безпосередньо на ремонт автодороги.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова по справі про адміністративне правопорушення є правовим актом індивідуальної дії.
Як убачається з матеріалів справи, 28.07.2021 інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Васильчуком П.Ю. відносно позивача було складено постанову серії ДП18 № 735576 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.07.2021 12 год. 40 хв. в Київській області на а/д О-100603 зупинка громадського транспорту «Насіннєвий завод», будучи посадовою особою, а саме директор ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ», відповідальною за експлуатаційний стан, не вжив заходів щодо ліквідації ями (вибоїни) довжиною 0,6 м, шириною 0,4 м, глибиною 0,008 м, на проїзній частині вулиці, не огородив її та не позначив дорожніми знаками, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97, ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух», п. 1.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Відповідно до п. г ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.
Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів.
За нормою ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
У відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Пунктом 1 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, визначено, що Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.
Згідно з п. 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, визначено, що ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Нормами ст. 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків
Відповідно до Наказу ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» № 226-к від 10.06.2020 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків генерального директора ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» з 10.06.2020.
10.06.2020 затверджено посадову інструкцію генерального директора ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ», до переліку обов'язків якого не належить забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, інших дорожніх споруд, а також щодо вжиття заходів своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху.
03.12.2018 між Департаментом регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації, замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ», виконавцем, укладено Договір № 1-19/20 «Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Київській області», а також Додаткові угоди до цього Договору.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або із залученням субпідрядних організацій надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення Київської області відповідно до нормативно-правових актів, норм та стандартів, згідно з технічним завданням замовника та в обумовлений цим Договором термін. Послугою є експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Київській області.
Згідно з п. 1.4, 1.6 Договору послуги надаються виконавцем згідно щомісячних завдань та дефектних актів, затверджених замовником. Виконавець за розпорядженням (завданням) замовника надає послуги (виконує роботи) у межах фінансування замовника з виконання звернень (приписів) уповноважених органів Національної поліції за завданням замовника.
Ціна цього Договору становить 804 287 000,00 грн, в тому числі ПДВ 134 047 833,33 грн (п. 2.1 Договору).
У відповідності до п. 1.8 Договору, у разі виявлення виконавцем надзвичайних або аварійних ситуацій, він зобов'язаний негайно поставити до відома замовника і при його згоді приступити до надання аварійних послуг. У всіх випадках, у разі виявлення на вищевказаних автомобільних дорогах загального користування будь-яких відхилень від вимог стандартів, норм і правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, виконавець негайно встановлює необхідні технічні засоби організації дорожнього руху, відповідно до діючих нормативів та за письмовим рішенням замовника вводить необхідні обмеження у русі.
Виконавець у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеці руху транспортних засобів та пішоходів, невідкладно з моменту отримання відповідного повідомлення або фактичного виявлення обставин, зобов'язаний вживати заходи для відновлення безпечних умов для їх пересування відповідно до вимог нормативних актів, попередньо погодивши надання видів послуг із представником замовника в межах фінансування, з подальшим наданням замовнику відповідного акта дефектів до кінця поточного місяця. (п. 8.3.3 д) Договору)
Згідно з п. 10.1 Договору перед початком надання послуг замовник спільно з виконавцем погоджує склад та обсяги послуг і виконавець комісійно з замовником складають акт дефектів, відповідно до нормативних діючих документів.
За п. 15.1 Договору на період дії Договору та протягом гарантійного періоду виконавець відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм Глави 82 ЦК України в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність.
Таким чином, відповідно до умов Договору № 1-19/20 «Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Київській області» від 03.12.2018 із внесеними змінами і доповненнями, - органом управління та балансоутримувачем автомобільних доріг місцевого значення у Київській області є замовник Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації, який здійснює діяльність щодо утримання та ремонту автомобільних доріг.
При цьому, виконавець ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» у межах виділених фінансових ресурсів згідно із укладеним Договором надає послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення загального користування у Київській області, несе відповідальність за належне здійснення поточного ремонту дороги та експлуатаційного її утримання, однак Товариство не являється розпорядником державних коштів на утримання автомобільних доріг.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015.
Відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію» поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Нормою ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 7 цього Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
За змістом ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КпАП України, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КпАП України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до п. 1. 9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КпАП України, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до змісту ч.1 ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 140 КУпАП розглядають органи Національної поліції та накладають стягнення.
Положеннями ч. 1 ст. 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 КпАП України у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення суд вважає необхідним зазначити наступне.
В ст. 7 КпАП України встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КпАП України).
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Положеннями ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Таким чином, суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого адміністративного законодавства України, приймаючи до уваги позицію позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Серії ДП18 № 735576 від 28.07.2021, винесеної інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Васильчуком П.Ю., - оскільки судом встановлено, що позивач як генеральний директор ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» є відповідальним виконавцем, стороною Договору № 1-19/ від 03.12.2018 «Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Київській області», укладеного із замовником Департаментом регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації, та саме до обов'язків позивача за умовами Договору № 1-19/ від 03.12.2018 належало після виявлення надзвичайних або аварійних ситуацій негайно поставити до відома замовника та при його згоді приступити до надання аварійних послуг. У всіх випадках, у разі виявлення на визначених Договором автомобільних дорогах загального користування будь-яких відхилень від вимог стандартів, норм і правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, саме позивач як відповідальний виконавець зобов'язаний був негайно встановити необхідні технічні засоби організації дорожнього руху, відповідно до діючих нормативів та за письмовим рішенням замовника ввести необхідні обмеження у русі. При цьому в матеріалах справи відсутні докази поінформування позивачем замовника про виявлені недоліки, або докази вжиття позивачем термінових заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, що загрожують безпеці руху, які було встановлено при складанні Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16.07.2021.
Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Васильчука Павла Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, що є підставою для відмови у його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 36, 1410, 222, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КпАП України, Законом України «Про Національну поліцію», статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 271, 286 КАС України, -
У позові ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Васильчука Павла Юрійовича (04128, вул. Академіка Туполєва, 19, м. Київ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу Адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: