Справа № 452/3979/19 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А.
Провадження № 22-ц/811/2826/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:2
28 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
секретарка: Скакун І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня») на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Пташинського І.А. від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня»), треті особи Самбірська районна рада Львівської області, Самбірська районна державна адміністрація про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2020 року в якому ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року виправлено описку, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна районна лікарня» (місцезнаходження: 81400, м. Самбір, вул. Шпитальна, 14, Львівська область) по забезпеченню виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей інвалідів технічними та іншими засобами» щодо забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану в АДРЕСА_1 (ПІН НОМЕР_1 ) необхідними технічними засобами (калоприймачами).
Зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна районна лікарня» забезпечувати ОСОБА_1 необхідними технічними засобами (кало приймачами Colloplast 6300) у кількості 30 штук щомісяця (відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда №108) довічно, оскільки інвалідність встановлена безстроково.
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна районна лікарня» (місцезнаходження: 81400, м. Самбір, вул. Шпитальна, 14, Львівська область) судовий збір в сумі 1 681 (однієї тисячі шістсот вісімдесяти) грн. 60 коп.
Вказане рішення оскаржено Комунальним некомерційним підприємством Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня»).
В апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду та звільнити КНП Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» від обов'язків забезпечувати ОСОБА_1 необхідними технічними засобами (кало приймачами Colloplast 6300).
З рішенням суду не погоджуються та вважають, що воно винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин, що мають істотне значення для справи. Вказують, що відповідно до п.3.3.20 Статусу лікарні, вона може здійснювати закупівлю лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичного обладнання та інвентарю, інших засобів необхідних для функціонування КНП та його структурних підрозділів і жодним чином не зазначено, що предметом діяльності лікарні є забезпечення інвалідів технічними засобами на підставі медичного висновку, за рахунок та в межах державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету. Зазначають, що відповідач з держбюджету отримує кошти за пролікований випадок, а з місцевого лише на оплату комунальних послуг, а тому вважають, що висновок суду про те, що КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна районна лікарня» є належним відповідачем у даній справі не ствердженим жодним належним доказом, а відтак є неправомірним. Крім того вказують, що жодним належним, допустимим та достатнім доказом не доказано і той факт, що лікарня є саме таким закладом, який приймає на облік осіб з інвалідністю, які мають потребу у технічних засобах, та що лікарня є саме таким органом на який покладається обов'язок у забезпеченні осіб з інвалідністю даними засобами.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Клопотання представниці відповідача КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» Подолинської А. про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою колегія суддів вважала безпідставним, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного клопотання суду представлено не було.
Крім цього, з Рішення XI сесії VIII демократичного скликання Самбірської міської ради від 17 серпня 2021 року №11 «Про виведення із складу засновників та зміну назви комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня»» вбачається, що відповідач змінив назву з Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» на Комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня».
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.8 ст.178 ЦПК України та абз.2 ч.1 ст. 5, ч.1,2,3,4 ст. 26 ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», ст. 10, ст. 38 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Постановою КМУ від 03.12.2009 року №1301 та задовольняючи позов, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 , є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК 12ААА № 659428, перебуває на обліку у Департаменті охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації та має право на безоплатне забезпечення необхідними технічними засобами реабілітації відповідно до законодавства України та індивідуальних програм реабілітації інвалідів, що підтверджується довідкою МСЕК №124/3 від 23.01.2018 року. Суд встановив, що відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда позивач потребує забезпечення виробами медичного призначення - калоприймачами. Суд вважав, що Комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна районна лікарня» є належним відповідачем у даній справі, так як саме даним закладом приймаються на облік особи з інвалідністю, які мають потребу у технічних засобах, та саме на дані органи покладається обов'язок у забезпеченні осіб з інвалідністю даними засобами. Згідно Акта огляду МСЕК №124/3 від 23.01.2018 року для ОСОБА_1 розроблена Індивідуальна програма реабілітації інваліда №108 відповідно до якої та з метою технічної компенсації обмеження життєдіяльності їй призначено необхідні вироби медичного призначення (калоприймачі Colloplast 6300) у кількості 30 штук щомісяця). Суд зазначив, що відповідачем не спростовано, що в результаті звернення ОСОБА_1 , вона не була забезпечена необхідними їй технічними засобами (калоприймачами). Також, суд встановив, що позивачці ОСОБА_1 на її неодноразові звернення до органів місцевого самоврядування з метою отримання необхідних їй технічних засобів (калоприймачів) було відмовлено з підстав відсутності фінансування на придбання таких засобів. Суд вважав, що оскільки відповідач є закладом на який покладається обов'язки забезпечення інвалідів необхідними технічними засобами, то він не може посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань які встановлені ст. 46 Конституції України та ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю», ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна районна лікарня» по забезпеченню виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей - інвалідів технічними та іншими засобами» щодо забезпечення ОСОБА_1 , та зобов'язання Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна районна лікарня» забезпечувати ОСОБА_1 необхідними технічними засобами (калоприймачами Colloplast 6300) у кількості 30 штук щомісяця (відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда №108) довічно, оскільки інвалідність встановлена безстроково, є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Суд вважав, що судові витрати підлягають стягненню із відповідача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
12.12.2019 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КНП Самбірської міської ради Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня»), третя особа Самбірська районна рада Львівської області, Самбірська районна державна адміністрація, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» по забезпеченню виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей - інвалідів технічними та іншими засобами» щодо її забезпечення технічними засобами (калоприймачами);
- зобов'язати Комунальне некомерційного підприємства Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» забезпечувати її необхідними технічними засобами (калоприймачами Colloplast 6300) у кількості 30 штук щомісяця (відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда №108) довічно, оскільки інвалідність встановлена безстроково.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК 12ААА № 659428, перебуває на обліку у Департаменті охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації та має право на безоплатне забезпечення необхідними технічними засобами реабілітації відповідно до законодавства України та індивідуальних програм реабілітації інвалідів. Вказує, що вона звернулась до відповідача із заявою про взяття її на облік для забезпечення технічними засобами та іншими засобами, на безоплатне отримання яких має право. Однак відповідач незважаючи на її неодноразові звернення та в порушення вимог нормативно-правових актів України відмовляє їй у забезпеченні необхідними технічними засобами (калоприймачами) мотивуючи свою відмову їх відсутністю та відсутністю фінансування на їх прийняття, що й стало підставою звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, що позивачка ОСОБА_1 , є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК 12ААА № 659428, перебуває на обліку у Департаменті охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації та має право на безоплатне забезпечення необхідними технічними засобами реабілітації відповідно до законодавства України та індивідуальних програм реабілітації інвалідів, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №659428від 23.01.2018 року (а.с. 17).
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №108 ОСОБА_1 потребує забезпечення виробами медичного призначення - калоприймачами (а.с. 18-19).
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію. Технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю є: протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією; спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і зайняття трудовою діяльністю; спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар.
Частиною 1 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів» (далі - Порядок) облік осіб з інвалідністю, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, ведуть органи соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання осіб. Даний Порядок визначає механізм безоплатного забезпечення осіб з інвалідності технічними та іншими засобами реабілітації.
Відповідно до пункту 2 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03 грудня 2009 №1301 до технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров'я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри.
Згідно пункту 3 цієї постанови забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету. Потребу у забезпеченні технічними засобами (крім зубопротезування) визначають: інвалідів - медико-соціальні експертні комісії з оформленням індивідуальної програми реабілітації (пункт 5).
Відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03 грудня 2009 №1301 у разі відсутності в територіальному органі охорони здоров'я необхідного типу технічного засобу на момент подання заяви інвалід або дитина-інвалід береться на чергу, що формується за датою надходження заяви.
Згідно пункту 14 вищевказаної постанови територіальні органи охорони здоров'я подають щороку до 15 березня до Міністерства охорони здоров'я звіт про кількість інвалідів і дітей-інвалідів, які перебувають на обліку, та тих, що зняті з обліку відповідно до пункту 13 цього Порядку, а також інформацію про кількість одержаних територіальними органами охорони здоров'я технічних засобів, їх вартість, кількість виданих технічних засобів, а також про їх залишок на початок та кінець звітного періоду.
Згідно пунктів 16,17 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1301 територіальні органи охорони здоров'я забезпечують технічним засобом інваліда і дитину-інваліда через заклади охорони здоров'я, перелік яких затверджується наказом територіальних органів охорони здоров'я та установи, у яких тримаються особи, взяті під варту чи засуджені.
Заклади охорони здоров'я забезпечують інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами на підставі відомостей, форма яких затверджується Міністерством охорони здоров'я, наданої територіальним органом охорони здоров'я, в якій зазначаються, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові інваліда, дитини-інваліда, для якої призначений технічний засіб, тип технічного засобу. Відомість складається територіальним органом охорони здоров'я з урахуванням черговості інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до пункту 9 цього Порядку.
У разі коли строк, на який видається технічний засіб, менший ніж один місяць, територіальні органи охорони здоров'я мають право видати його інваліду або законному представнику інваліда, дитині-інваліду у необхідній на період, не менший ніж один місяць, кількості.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.
В разі додержання механізму, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1301, безоплатного забезпечення інвалідів технічними засобами для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів, з метою медичної та соціальної реабілітації інвалідів з вираженими порушеннями функцій органів та систем, технічні та інші засоби реабілітації надаються безоплатно особам з інвалідністю на підставі індивідуальної програми реабілітації.
Згідно статті 11 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я також - індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.
Повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров'я визначені статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм; та делеговані повноваження: забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, - цією регіональною мовою або мовою меншини згідно з нормами статті 20 Закону України "Про засади державної мовної політики"; забезпечення відповідно до Закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів; забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення; внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я.
Таким чином, на підставі лімітних довідок розпорядники нижчого рівня, тобто підпорядковані комунальні заклади охорони здоров'я складають кошториси та надають їх на затвердження до відповідного Департаменту охорони здоров'я.
Розпорядники нижчого рівня самостійно здійснюють витрати в межах затверджених планів асигнувань у кошторисах, виходячи з потреби у забезпеченні пріоритетних заходів та з урахуванням необхідних платежів.
Відповідно до форми лімітної довідки виділяються видатки споживання в цілому, з них: на оплату праці та оплату комунальних послуг та енергоносіїв; видатки розвитку; повернення кредитів до бюджету; надання кредитів із бюджету.
Таким чином, слід зазначити, що питання забезпечення виробами медичного призначення інвалідів в межах затвердженого бюджету вирішується безпосередньо відповідними закладами охорони здоров'я, а не органом місцевого самоврядування як на тому наполягав апелянт, тобто відповідач у справі є належним.
Колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що лікарня не є саме таким органом на який покладається обов'язок у забезпеченні осіб з інвалідністю даними засобами, оскільки такі спростовуються ст. 11 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ».
Окрім того, посилання в апеляційній скарзі про те, що в п. 3.3.20 Статуту лікарні не зазначено, що предметом діяльності лікарні є забезпечення інвалідів технічними засобами на підставі медичного висновку, за рахунок та в межах державного та місцевих бюджетів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскількизабезпечення інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету. Також, відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку щодо забезпечення виробами медичного призначення. Окрім наведеного, жодних доказів про те, що відповідач звертався до будь-якого органу з питань виділення певних коштів на потреби придбання технічних засобів, що є предметом спору суду та йому у цьому було відмовлено, - не надано.
В рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Згідно Акта огляду МСЕК №124/3 від 23.01.2018 року для ОСОБА_1 розроблена Індивідуальна програма реабілітації інваліда №108, відповідно до якої та з метою технічної компенсації обмеження життєдіяльності їй призначено необхідні вироби медичного призначення (калоприймачі Colloplast 6300) у кількості 30 штук щомісяця).
З наданих позивачкою доказів вбачається, а відповідачем не спростовано та не заперечувалось, що в результаті звернення ОСОБА_1 , вона не була забезпечена необхідними їй технічними засобами (калоприймачами).
Також, судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на її неодноразові звернення до органів місцевого самоврядування з метою отримання необхідних їй технічних засобів (калоприймачів) було відмовлено, зокрема, і з підстав відсутності фінансування на придбання таких засобів.
Відтак, суд першої інстанції вірно вважав, що оскільки відповідач є закладом на який покладається обов'язки забезпечення інвалідів необхідними технічними засобами, то він не може посилатись, зокрема, і на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань які встановлені ст. 46 Конституції України, Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» та Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради та Самбірської районної ради «Самбірська центральна районна лікарня» (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня») - залишити без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28.09.2021 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра