Справа № 559/158/21
Провадження № 2/559/577/2021
28 вересня 2021 року Дубенський міськрайонний суду Рівненської області у складі:
головуючого судді Ралець Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Протас Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дубно цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
АТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідача) на його користь 13649 грн. 77 коп. заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 25.01.2013 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві.
При укладені договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Договору, де зазначено, що клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Позивач вважає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.
У зв'язку з порушеннями відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 28.12.2020 за нею рахується заборгованість в сумі 13649 грн. 77 коп., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредита - 12771, 39 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 878, 39 грн. Зазначену заборгованість відповідач відмовляється добровільно сплатити, у зв'язку з чим позивач просить стягнути вищевказану заборгованість та судовий збір.
Справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, про що повідомлені належним чином усі учасники.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Представником відповідача - адвокатом Пащуком Т.С. 25.06.2021 подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що всі зняті з картки кошти (навіть зі значною переплатою) відповідачка повернула Банку. У жовтні 2020 році нею була зґенерована виписка по рахунку, після аналізу якої стало зрозуміло, що постійно з її картки стягуються кошти в якості списання відсотків за використання кредитного ліміту, стягуються незрозумілі страхові платежі, пеня за прострочку за кредитом тощо.
Щодо кредиту, на який посилається позивач, вказує, що жодного кредитного договору з Позивачем ОСОБА_1 ніколи не підписувала.
Проаналізувавши дані, отримані з виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 25.01.2013 року по 20.10.2020 року, було з'ясовано, що насправді вже не існує жодної заборгованості, кошти позивачу відповідачкою були повернуті у повному обсязі та навіть переплачені у значному розмірі.
Згідно розрахунку (здійсненого на підставі банківської виписки) сума коштів, що була знята ОСОБА_1 за період з 25.01.2013 року по 20.10.2020 року становить 41932,00 грн. Натомість, сума повернутих - 52963,85 грн. Отже, відповідачкою було надміру сплачено позивачу 11031,85 грн.
У анкеті-заяві від 25.01.2013 року процентна ставка не визначена.
Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання по сплаті коштів та не визначено розмір неустойки.
Водночас, сторона відповідача наголошує, що заперечує сам факт укладення ОСОБА_1 та позивачем саме КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ (далі за текстом - Договір). Факт укладення Договору від 25.01.2013 між Банком та відповідачкою не підтверджений, оскільки "Умови та правила надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови) та "Тарифи обслуговування кредитних карт" самі по собі не можуть підтверджувати факт існування боргу. В цих документах немає жодного посилання на ОСОБА_1 , як сторону договору. Вони не підписані відповідачкою, з їхнім змістом вона не ознайомлена, що свідчить про те, що вони на неї не розповсюджуються.
Анкета-заява від 25.01.2013 р. не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався, зокрема, позивачем не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання ОСОБА_1 , як позичальником Умов та правил надання банківських послуг, та які б підтверджували, що саме ці умови розуміла вона, підписуючи Анкету-заяву, тарифів і пам'ятки клієнта, щоб в сукупності з Анкетою-заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15).
Зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період з часу виникнення спірних правовідносин (25.01.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.01.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного між нами кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.01.2013 року у вигляді Заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" повернуті в повному обсязі, у позивача відсутні підстави вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вбачають, що користуючись кредитними коштами відповідачу було добре відомо і зрозуміло умови кредитного договору, твердження про незнання умов та правил та не укладення кредитного договору не відповідають дійсності. Підписавши заяву, клієнт був ознайомлений, з тим, що згідний Умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті. З виписки по рахунку видно, що відповідач активно користувався кредитною карткою та до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що також свідчить про знання умов кредитування та визнання своїх зобов'язань за договором. Тому, просять задоволити позов у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2013 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. Умовами та Правилами надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (а.с. 15).
До анкети-заяви банк додав Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 18-43).
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» без № та дати, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір без №, за яким останній було надано кредитні картки: номер картки НОМЕР_1 , дата відкриття 25.01.2013, термін дії 08/16, номер картки НОМЕР_2 , дата відкриття 15.02.2017, термін дії 07/20, номер картки НОМЕР_3 . Дата відкриття 20.12.2017, Термін дії 06/21 (а.с. 14).
В якості додатку до позовної заяви, позивачем подано таблицю з інформацією про умови кредитування. На другій сторінці цього документу дійсно міститься підпис відповідачки. Однак у поданій таблиці зазначено дату надання інформації - 20.12.2017 року, а також зазначено, що дана інформація зберігає чинність та є актуальною до 04.01.2018 р. Предметом позову є заборгованість яка сформувалася за договором, укладеним між сторонами за анкетою-заявою 25.01.2013 року. Зважаючи на це, суд не приймає надану таблицю, як доказ по даній справі.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» без № та дати, про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 : карткового рахунку НОМЕР_1 25.01.2013; зміна кредитного ліміту 25.01.2013 «встановлення кредитного ліміту 2000»; зміна кредитного ліміту 25.01.2013 «зменшення кредитного ліміту 300»; зміна кредитного ліміту 21.09.2017 «збільшення кредитного ліміту 15000», зміна кредитного ліміту 19.03.2020 «зменшення кредитного ліміту 14430», зміна кредитного ліміту 14.04.2020 «зменшення кредитного ліміту 14430», зміна кредитного ліміту 27.04.2020 «зменшення кредитного ліміту 14430», зміна кредитного ліміту 08.05.2020 «зменшення кредитного ліміту 14430», зміна кредитного ліміту 19.05.2020 «зменшення кредитного ліміту 14430», зміна кредитного ліміту 01.06.2020 «зменшення кредитного ліміту 0,00» (а.с. 13).
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 25.01.2013 по 10.11.2020 та розрахунку заборгованості (а.с. 5-8), остання користувалась кредитними коштами та здійснювала поповнення картки. Згідно розрахунку представника відповідачки (здійсненого на підставі банківської виписки), з яким погоджується суд, сума коштів, що була знята ОСОБА_1 за період з 25.01.2013 року по 20.10.2020 року становить 41932,00 грн. Натомість, сума повернутих - 52963,85 грн. (а.с. 5-12, 53-60, 100-129).
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язується на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором №б/н від 25.01.2013, станом на 28.12.2020 становить 13649,77 гривень, яка складається з наступного: 12771, 38 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредита; 878, 39 гривень - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 5-12).
Так, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У наданій до суду заяві-анкеті від 25.01.2013 року, підписаній сторонами, зазначення процентної ставки відсутнє.
АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.01.2013 року, посилався на Тарифи обслуговування та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» як на невід'ємні частини спірного договору.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Разом з тим, надана позивачем роздруківка із сайту банку не може бути визнана належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.01.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.01.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19), за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду спору у подібних правовідносин.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві ОСОБА_1 , яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.01.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Як визначено у п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, у АТ КБ «ПриватБанк» відсутні правові підстави для здійснення нарахувань та висунення до відповідача вимог про стягнення процентів, оскільки належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановленими законом формі та порядку надано не було.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи поданий відповідачем відзив, а в анкеті-заяві відсутній розмір кредитного ліміту, яким могла користуватися ОСОБА_1 , однак із отриманої судом та дослідженої у судовому засіданні виписки по рахунках остання дійсно отримала кредитні кошти та здійснювала їх погашення, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідачка дійсно користувалась кредитними коштами позивача. З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що остання дійсно отримала кредитні кошти та користувалась ними, при цьому здійснювала погашення свого боргового зобов'язання і останнє зараховувалося позивачем на погашення відсотків за простроченим кредитом та така сума фактично сплачених коштів відповідачем становить 52963,85 грн., при цьому знято було 41932,00 грн., тобто погашено на 11031,85 грн. більше.
Зважаючи на вищенаведене, суд вбачає повну сплату відповідачем боргу за кредитним зобов'язанням, яке виникло між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згідно договору №б/н від 25.01.2013, а тому вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в позові відмовлено повністю, понесені судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,
вирішив:
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, 1Д) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.В. Ралець