Справа № 369/12430/21
Провадження №2/369/5454/21
08.09.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Фінагеєвої І.О.
при секретарі Бікус С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/12430/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дуленко Ольги Олегівни, третя особа: Приватний нотаріус Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року та визнання права власності на Ѕ частину спільної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ,-
06 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дуленко Ольги Олегівни, третя особа: Приватний нотаріус Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року та визнання права власності на Ѕ частину спільної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Того ж дня представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дуленко Ользі Олегівні здійснювати оформлення і видачу будь-якій особі свідоцтва про право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги заяви про забезпечення позову мотивовані тим, що представником позивача ОСОБА_1 було подану позовну заяву до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дуленко Ольги Олегівни, третя особа: Приватний нотаріус Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року та визнання права власності на Ѕ частину спільної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Представник позивача у вказаній заяві вказує, що позов в інтересах ОСОБА_2 подано у зв'язку із відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_4 і невизнанням права Позивача на частку у спільному майні подружжя.
Спадщина ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шестимісячний строк на прийняття спадщини спливає 05 жовтня 2021 року. У зв'язку з тим, що вказана справа до 05 жовтня 2021 року вирішена судом не буде. Таким чином, до вирішення справи судом спадкоємцям ОСОБА_4 може бути видано свідоцтво про право на спадщину щодо спірного майна.
Тому не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення оспорювання прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Такі наслідки пов'язані із тим, що спірне майно формально зареєстроване за ОСОБА_4 . Зазначене може бути підставою для включення такого майна до складу спадкового майна без урахування права Позивача на частку в ньому.
Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі шляхом забороною вчиняти певні дії.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник позивача просить суд заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дуленко Ользі Олегівні здійснювати оформлення і видачу будь-якій особі свідоцтва про право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте вичерпний перелік спадкового майна, яке підлягає спадкуванню після смерті ОСОБА_4 суду не відомо. У зв'язку з чим суд звертає увагу на той факт, що до кола спадкового майна може входити майно, яке не відноситься до спільного сумісного майна подружжя, чим може бути порушено права інших осіб.
Частиною 2 ст.8-1Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Окрім того, ч. 4 ст. 42 Закону України«Про нотаріат» передбачено також,що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
Відтак, позивач не позбавлений права звернутись до нотаріуса із заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій, а після отримання відмови, звертатися до суду із відповідною заявою про забезпечення позову.
Зважаючи на вищевикладене, суд не вбачає достатніх підстав для забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дуленко Ользі Олегівні здійснювати оформлення і видачу будь-якій особі свідоцтва про право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов'язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, який звернувся з позовом до суду, приймаючи до уваги відсутність належного обґрунтування позивачем обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту його прав та недопущення порушення прав інших осіб, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, у зв'язку з чим в задоволенні заяви слід відмовити.
Таким чином, на даний час, суд приходить до висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст.149-154,157,353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/12430/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дуленко Ольги Олегівни, третя особа: Приватний нотаріус Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року та визнання права власності на Ѕ частину спільної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: І.О. Фінагеєва