ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
14 червня 2010 року 13:11 № 2а-2454/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Баранова Д. О. та Костенка Д. А., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув адміністративну справу
За позовом ВАТ «ВіЕйБі Банк», назву якого було змінено на Публічне акціонерне
товариство «ВіЕйБі Банк»
до Національного банку України
про визнання протиправними та скасування постанов
У судовому засіданні 14 червня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк (ПАТ «ВіЕйБі Банк») (надалі -також «Позивач», «Банк») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України (надалі -також «Відповідач») про визнання протиправними та скасування: Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № 47 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 44 013,84 грн.; Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № 48 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 58 997,56 грн.; Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № 49 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 73 100,57 грн.; Постанови Національного банку УкраГни від 20.05.2008 № 50 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 93 412,20 грн. Постанову Національного банку України від 20 травня 2008 року № 51 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 55 319,19 грн.; Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № 52 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 59 024,72 грн.; Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № 53 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 64 239,20 грн.; Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № 54 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 60 820,41 грн.; Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № 55 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 36 255,92 грн.; Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № 56 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства ВАТ «ВіЕйБі Банк»у вигляді штрафу в сумі 30 127,38 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Постанови Національного банку України від 20 травня 2008 року № № 47-56 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства є протиправними та такими, що підлягають скасуванню,
В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що зазначені в постановах про притягнення до відповідальності операції, які проводив Банк щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, є поточними неторговельними операціями відповідно до пункту 11 розділу I Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 2281 (тому що іноземна валюта придбавалась для оплати фізичними особами послуг, що набувалися у нерезидентів за кордоном для власного споживання. ТОВ «Мінарді»виступав в якості посередника відповідно до договорів-доручення з фізичними особами, які мали право вступати у договірні відносини з нерезидентом, а саме з Компанією «Corona ImpEx LLC»(США), тільки через посередника і мали укладати з останнім договори-доручення згідно з пунктом 2 Порядку купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України (додаток № 4 до Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження нормативних актів Національного банку України і внесення змін та доповнень до чинних нормативних актів Національного банку України»від 23 вересня 1996 року № 245, який був чинним на момент проведення зазначених операцій.
Нерезидент -компанія «Corona ImpEx LLC»(США), як вказала представник Позивача, уклала ряд договорів про надання послуг з фізичними особами-резидентами. Відповідно до пунктів 3. 2. 1 вказаних договорів про надання послуг, сторони вирішили проводити розрахунки через ТОВ «Мінарді», з яким вказані фізичні особи укладатимуть відповідні договори-доручення.
Отже, на думку представника Позивача, ТОВ «Мінарді»не купувало іноземну валюту від імені нерезидента -компанії «Corona ImpEx LLC»(США), як це зазначено в оскаржуваних Постановах Відповідача.
Представник Позивача також посилалася на те, що згідно з пунктом 2 Порядку, який був чинний на час здійснення вказаних операцій з купівлі іноземної валюти, фізична особа-резидент могла вступати у договірні відносини з нерезидентом тільки через посередника і укладати з останнім договір-доручення. На виконання пунктів 1, 2 Порядку між фізичними особами та ТОВ «Мінарді»були укладені ряд договорів-доручень. Відтак, Банк мав всі підстави для проведення операцій щодо купівлі іноземної валюти для потреб фізичної особи (резидента) на міжбанківському валютному ринку України. Позивачем проведено 10 операцій у період з 26 жовтня 2007 року по 28 січня 2008 року щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, за які і був незаконно притягнутий до відповідальності за порушення валютного законодавства.
Крім того, представник Позивача покликалася на те, що Національний банк України при винесені Постанов про притягнення Позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства посилався і застосував норми законодавства, які не регулюють вищезазначені правовідносини і не застосував нормативно -правові акти (а саме, Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 року № 245), які регулювали дані правовідносини на момент проведення вищенаведених операцій.
Представники Відповідача -Національного банку України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представники Відповідача зазначили про те, що, виносячи оскаржувані постанови, Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Як вказав представник Відповідача, протягом періоду купівлі Банком іноземної валюти з 26 жовтня 2007 року по 28 січня 2008 року оформлення клієнтами заяв про купівлю здійснювалось згідно з вимогами Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року №82, яким визначено, що обов'язковим реквізитом заяви про купівлю іноземної валюти є підстава для купівлі іноземної валюти -посилання на документи, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою, є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.
У заявах про купівлю іноземної валюти, прийнятих на виконання ВАТ «ВіЕйБі Банк»від ТОВ «Мінарді»від 26 жовтня 2007 року № 76, 29 жовтня 2007 року № 77, 26 листопада 2007 року, 10 грудня 2007 року № 79, 17 грудня 2007 року № 80, 24 грудня 2007 року № 81, 27 грудня 2007 року № 83, 14 січня 2008 року № 1, 14 січня 2008 року № 2, 28 січня 2008 року № 3, як вказав представник Відповідача, підставою купівлі іноземної валюти зазначається договір від 7 серпня 2005 року №СІL 1380777; сторонами даного договору є: довіритель -нерезидент компанія «Corona ImpEx LLC»(США), повірений -ТОВ «Мінарді», предметом договору є вчинення необхідних дій від імені і на користь довірителя (пункт 1. 2 договору), передоручення не допускається (пункт 1.5 договору). Відтак, з аналізу норм Договору від 7 серпня 2005 року №СІL 1380777, на думку представника Національного Банку України, вбачається, що договір між резидентом і нерезидентом за змістом є договором доручення.
Таким чином, зазначені заяви про купівлю іноземної валюти, на думку представника Відповідача, свідчать про те, що купівля іноземної валюти здійснювалась на виконання даного посередницького договору, тобто ТОВ «Мінарді»вчинювались дії від імені і на користь компанії «Corona ImpEx LLC»(США), проте не фізичних осіб-резидентів, як зазначається в позовній заяві; у вказаних випадках, купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України здійснювалась за рахунок гривневих коштів нерезидента-довірителя.
Під час здійснення перевірки Національним банком Позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства було встановлено, що Банк здійснював купівлю іноземної валюти від імені юридичної особи-нерезидента за вищезазначеним договором доручення відповідно до пункту 1 глави 1 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 10 серпня 2001 року № 281, однак вказана норма не містить підстави купівлі іноземної валюти для даного випадку, тобто від імені і за дорученням нерезидента.
У зазначених випадках, як вказав представник Відповідача, операції з купівлі іноземної валюти здійснювались банком на підставі договору доручення між нерезидентом-довірителем і резидентом-повіреним, а не на підставі договорів доручення між фізичними особами-резидентами, які б виступали довірителями і резидентом-повіреним, а тому у Відповідача відсутні правові пісдстави застосовувати у спірних правовідносинах Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 року № 245.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Правовий статус та повноваження Національного банку України визначено Законом України «Про Національний банк України».
Відповідно частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк виконує такі функції, зокрема, здійснює банківське регулювання та нагляд; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.
Повноваження Національного банку України в сфері валютного регулювання та контролю визначено статтею 44 Закону України «Про Національний банк України».
Так, Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.
Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93від 19 лютого 1993 року (надалі -також «Декрет»).
Відповідно до статті 4 Декрету уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, які випливають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту "а" пункту 4 статті 5 цього Декрету.
Згідно зі статтею 11 Декрету Національний банк України у сфері валютного регулювання, зокрема, здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України.
Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю (частина 1 статті 12 Декрету).
Згідно з частиною 1 статті 13 Декрету Національний банк України є головним органом валютного контролю, що: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України визначено Положенням про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 21 вересня 2007 року № 338 (надалі -також «Положення № 338»).
Відповідно до підпункту 1. 3 пункту 1 Положення № 338 перевірки банків і фінансових установ щодо дотримання ними вимог валютного законодавства України (далі -перевірки) проводять уповноважені працівники Департаменту валютного контролю та ліцензування (далі -Департамент), структурних підрозділів територіальних управлінь Національного банку, на які покладені функції валютного контролю (далі -валютні підрозділи), з метою дотримання банками та фінансовими установами валютного законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку (далі - валютне законодавство). До перевірок належать виїзні та невиїзні (камеральні) перевірки.
Невиїзними (камеральними) перевірками (далі -невиїздні перевірки) є позапланові перевірки, які проводяться уповноваженими працівниками в приміщеннях Департаменту і валютних підрозділів на підставі даних статистичної звітності та/або інших документів. Зазначені перевірки проводяться відповідно до вимог цієї глави, пунктів 2.2, 2.4, 2.6 - 2.8, 2.10, 2.15 глави 2, пунктів 3.1, 3.10 глави 3, пунктів 4.1 - 4.3, 4.8, 4.10, 4.11 глави 4, глави 6, пунктів 7.1 - 7.4, 7.10, 7.11 глави 7, глави 8 цього Положення (підпункт 1. 3 пункту 1 Положення № 338).
Пунктом 2 Положення № 338 визначено організацію проведення перевірок.
Порядок проведення перевірок врегульовано пунктом 3 Положення № 338.
За результатами проведення камеральної перевірки Позивача з питань виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»заступником начальника відділу Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України складено наступні протоколи порушення валютного законодавства:
- Протокол № 1 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 2 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 3 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 4 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 5 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 6 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 7 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 8 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 9 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
- Протокол № 10 порушення валютного законодавства від 6 березня 2008 року, яким встановлено порушення Позивачем порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, визначені пунктом 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що тягне за собою, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету, наслідки, передбачені пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
За результатами проведеної перевірки директором Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України винесено наступні Постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства:
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 47 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -44 013, 84 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 48 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -58 997, 56 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 49 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -73 100, 57 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 50 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -93 412, 20 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 51 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -53 319, 19 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 52 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -59 024, 72 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 53 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -64 239, 20 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 54 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -60 820, 41 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 55 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -36 255, 92 гривень.
- Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 56 від 20 травня 2008 року, якою Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції -30 127, 38 гривень.
Вищевказані постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства №№ 47 -56 від 20 травня 2008 року Позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є визнання протиправними та скасування постанов Відповідача про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства №№ 47 -56 від 20 травня 2008 року, як рішень суб'єкта владних повноважень.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Проаналізувавши оскаржувані рішення Відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, Суд звертає увагу на наступне.
Підставою для застосування до Позивача штрафів став висновок Відповідача про порушення вимог пункту 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281 (надалі -також «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою»).
Розділом II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою визначено підстави для купівлі, обміну іноземної валюти.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (в редакції, яка була чинною станом на час прийняття оскаржуваних рішень Відповідачем) клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави) на підставі таких документів: заяви про купівлю іноземної валюти; договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України; вантажної митної декларації (за формою, встановленою відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574, зі змінами), якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі, обміну іноземної валюти); акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи; документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків. Купівля, обмін іноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором, дозволяється лише в разі пред'явлення резидентом вантажної митної декларації, що підтверджує поставку продукції в Україну, або документа, який згідно з умовами зовнішньоторговельного договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, отримання резидентом послуг; акта або погодження, виданого відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.12.2003 N 597 "Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.02.2004 за N 159/8758 (із змінами).
Як підтверджується матеріалами справи, під час здійснення Національним банком України перевірки ВАТ «ВіЕйБі Банк»з питань дотримання вимог валютного законодавства було встановлено, що Банк здійснював купівлю іноземної валюти від імені юридичної особи-нерезидента за Договором доручення від 7 серпня 2005 року № CIL 1380777 відповідно до пункту 1 глави 1 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що 1 глави 1 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою не містить підстави купівлі іноземної валюти від імені і за дорученням нерезидента.
Згідно з пунктом 14 розділу І Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою суб'єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених цим Положенням.
Таким чином, Суд приходить до висновку про те, що, здійснивши описану вище купівлю іноземної валюти, Позивачем було порушено вимоги пункту 1 глави 1 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, що встановлені Національним банком відповідно до частини 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15.
Згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та пунктом 2. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, вказане вище порушення тягне відповідальність у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі здійсненої валютної операції.
Так, протягом періоду купівлі ВАТ «ВіЕйБі Банк»іноземної валюти з 26 жовтня 2007 року до 28 січня 2008 року оформлення клієнтами заяв про купівлю іноземної валюти здійснювалось згідно з вимогами Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року № 82 (надалі -також «Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів»).
Пунктом 3. 3 глави 3 Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів визначено обов'язкові реквізити заяви про купівлю іноземної валюти.
Зокрема, абзацом 7 пункту 3. 3 глави 3 Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів передбачено, що обов'язковим реквізитом заяви про купівлю іноземної валюти є підстава для купівлі іноземної валюти -посилання на документи, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою, є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.
Як встановлено Судом, у заявах про купівлю іноземної валюти, прийнятих на виконання ВАТ «ВіЕйБі Банк»від ТОВ «Мінарді»від 26 жовтня 2007 року № 76, від 29 жовтня 2007 року № 77, від 26 листопада 2007 року № 78, від 10 грудня 2007 року № 79, від 17 грудня 2007 року № 80, від 24 грудня 2007 року № 81, від 27 грудня 2007 року № 83, від 14 січня 2008 року № 1, від 14 січня 2008 року № 2, від 28 січня 2008 року № 3 підставою купівлі іноземної валюти зазначається Договір доручення від 7 серпня 2005 року № CIL 1380777.
Як випливає зі змісту Договору доручення від 7 серпня 2005 року № CIL 1380777 його сторонами є: Довіритель -нерезидент компанія «Corona ImpEx LLC», Повірений -ТОВ «Мінарді»; предметом договору є вчинення всіх необхідних дій від імені і на користь довірителя (пункт 1. 2 договору). Згідно з пунктом 1. 5 Договору повірений особисто виконує дане йому доручення. Передоручення може мати місце тільки у випадку письмової згоди довірителя.
Відтак, назва Договору та його зміст свідчить про те, що договір між резидентом і нерезидентом за змістом є договором доручення.
Зміст вищезазначених заяв про купівлю іноземної валюти свідчить про те, що купівля іноземної валюти здійснювалась на виконання посередницького договору -Договору доручення від 7 серпня 2005 року № CIL 1380777, тобто ТОВ «Мінарді»вчинювались дії від імені і на користь компанії «Corona ImpEx LLC»(США), проте не фізичних осіб-резидентів, як стверджує представник Позивача.
Судом встановлено, що у зазначених випадках купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України здійснювалась за рахунок гривневих коштів нерезидента-довірителя.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку Відповідача про те, що на підставі пункту 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою Позивач неправомірно здійснював купівлю іноземної валюти від імені юридичної особи -нерезидента -компанії «Corona ImpEx LLC».
Стосовно посилань представника Позивача на те, що Національний банк України при винесенні оскаржуваних постанов не застосував Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 року № 245, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 року № 245 (надалі -також «Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України») втратив чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року № 496.
Тобто, до операцій Позивача, які здійснювалися у 2008 році, Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України не міг бути застосований Відповідачем, оскільки станом на вказаних час даний Порядок втратив чинність.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України регулював порядок купівлі іноземної валюти за дорученням фізичних осіб-резидентів.
Вимогами Порядку купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України передбачалось, що при купівлі іноземної валюти фізична особа-резидент вступає у договірні відносини з нерезидентом тільки через посередника і укладає з останнім договір доручення, у якому має бути обумовлено: доручення здійснити від імені і за рахунок фізичної особи-резидента відповідні юридичні дії.
У спірних правовідносинах операції з купівлі іноземної валюти здійснювались Позивачем на підставі договору доручення між нерезидентом-довірителем і резидентом-повіреним, а не на підставі договорів доручення між фізичними особами-резидентами, які б виступали довірителями і резидентом-повіреним.
Відповідно до пункту 3 Порядку купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України фізична особа-резидент перераховує чи вносить готівкою кошти у грошовій одиниці України на рахунок посередника для купівлі на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти з метою придбання у нерезидента товарів для власного споживання. Кошти, що надійшли на рахунок посередника в уповноваженому банку від фізичної особи-резидента, не можуть бути використані на цілі, не пов'язані з виконанням договірних зобов'язань між посередником та фізичною особою.
Як підтверджується матеріалами справи -згідно наданих ВАТ «ВіЕйБі Банк» до Національного банку України документів, а саме, згідно інформації, що міститься у виписках за поточним рахунком ТОВ «Мінарді» у національній валюті, - операції щодо перерахування чи внесення готівкою коштів у грошовій одиниці України фізичними особами-резидентами на рахунок ТОВ «Мінарді» для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою придбання у нерезидента товарів для власного споживання, не здійснювались.
Таким чином, до спірних правовідносин (щодо купівлі резидентом іноземної валюти на користь і за дорученням нерезидента), Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 року № 245, не застосовується.
Відповідно до статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, -штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.
Враховуючи вищезазначене та наявні в матеріалах справи виписки по особовим рахункам з 26 жовтня 2007 року по 28 січня 2008 року, -колегія суддів приходить до висновку про те, що при визначенні розмірів штрафів Національний банк України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного банківського законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про те, що Постанови Відповідача про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № № 47 -56 від 20 травня 2008 року є законними та такими, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді Д. О. Баранов
Д. А. Костенко