№ 2а-1673/10/2370
10.06.2010 р. м. Черкаси
13 год. 13 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
при секретарі Кулику О.П.,
за участю прокурора - Максимової В.В.
представника позивача -Пугач Л.М.- за довіреністю,
представника відповідача -ОСОБА_2 -за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся перший заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПП ОСОБА_3 за допомогою водія ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1, надавав послуги з регулярних спеціальних перевезень пасажирів за відсутності: схеми маршруту, розкладу руху, страхового полісу на пасажирів та копії договору із замовником перевезень. На підставі акту № 136372 від 17.07.2009 винесено постанову № 067888 про застосування до відповідача фінансових санкцій, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в розмірі 1700 грн.
Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, що всі документи, передбачені законодавством, у приватного підприємця ОСОБА_3 оформлені належним чином, а застосування фінансових санкцій до відповідача є неправомірним.
Розглянувши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17 липня 2009 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області здійснена перевірка відповідача щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки складено акт, з якого вбачається, що 17.07.2009 відповідач за допомогою водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки Фіат д/н НОМЕР_1, надавав послуги з регулярних спеціальних перевезень пасажирів за відсутності документів, перелік яких передбачено статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: схеми маршруту, розкладу руху, страхового полісу на пасажирів та копії договору із замовником перевезень.
З матеріалів справи вбачається, що водій з актом ознайомлений, однак від підпису і пояснень відмовився.
За результатами перевірки керівником органу державного контролю - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Черкаській області винесено постанову про застосування фінансових санкцій від 14.09.2009 року № 067888, згідно з якою до відповідача застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн., передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону.
Копія постанови надіслана відповідачу 24.09.2009, що підтверджується списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень (а.с.11).
В добровільному порядку відповідач суму штрафу до бюджету не сплатив, постанову про застосування фінансових санкцій від 14.09.2009 № 067888 в установленому порядку не оскаржив.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державно політики в галузі автомобільного транспорту.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що в складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Вказаний урядовий орган здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавче регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення.
Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 №1190 (далі -Положення) передбачено, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів. Пунктом 20 Положення передбачено, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Згідно вимог пункту 8 Положення, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом № 888 від 14.12.2005 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 року за № 1573/11853. За п.1 цього Положення, територіальний орган Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в Черкаській області є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи.
Пунктами 4, 5 Положення визначені основні завдання територіальних управлінь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у відповідному регіоні, а саме: здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Крім того територіальні управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Цією ж статтею передбачено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок). Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що одним з органів державного контролю на автомобільному транспорті є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, та її територіальне управління в Черкаській області.
Згідно вимог статті 6 Закону та пункту 4 Порядку, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення перевірок.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»дано визначення регулярних спеціальних пасажирських перевезень, -це перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
Відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»документами на підставі яких здійснюються регулярні спеціальні пасажирські перевезення водіями є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті для пасажирів регулюється Положенням про обов'язкове страхування від нещасних випадків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 № 959. Відповідно до п. 3 зазначеного Положення кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. У страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.
Судом встановлено, що на вимогу працівників Головавтотрансінспекції, водієм не надано схеми маршруту, розклад руху, страховий поліс на пасажирів, копія договору із замовником перевезень.
Натомість, в судове засідання представником відповідача надано: копію договору із замовником перевезень, копію паспорта автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень «Черкаси-Вінниця», який містить схему маршруту та розклад руху, копію договору доручення у сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Суд зауважує, що наявність зазначених документів у приватного підприємця ОСОБА_3 не ставиться у залежність від наявності даних документів у водія на момент здійснення перевірки. Більше того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту наявності документів у водія на момент перевірки.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України на стягнення 1700 грн. заборгованості зі сплати фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Керуючись ст.ст. 60, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути із приватного підприємця ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Державного бюджету України через Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 33349001) фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст виготовлений 14 червня 2010 року