Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
15 червня 2010 р. № 2-а- 1250/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бартош Н.С.,
при секретарі судового засідання Островській М.О.,
за участю: позивача -ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, представника відповідача та третьої особи -Блудової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області, третя особа - заступник начальника ГУМВС України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління МВС України в Харківській області, третя особа по справі - заступник начальника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4, з урахуванням уточнень до якого, просила суд поновити строк на звернення до суду; визнати незаконним наказ № 156 о/с від 03 грудня 2009 року за підписом заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 та скасувати його; визнати незаконним наказ № 29 о/с від 02 березня 2010 року за підписом заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 та скасувати його; визнати незаконним наказ № 32 о/с від 10 березня 2010 року за підписом заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 та скасувати його; зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді державного службовця - провідного спеціаліста сектору ГІРФО Орджонікідзевського РВ ГУ МВС України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом № 156 ОС від 03 грудня 2009 року за підписом заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 припинена державна служба ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за недотримання вимог, пов'язаних із проходженням державної служби, вчинення дій, передбачених ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Позивачка вважає, що наказ № 156 ОС від 03 грудня 2009 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки у наказі та у трудовій книжці позивачки у якості правової підстави її звільнення зазначена ч.2 ст. 30 Закону України «Про державну службу», що не відповідає дійсним обставинам події, оскільки, іі зміст: «зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби», не може бути підставою для звільнення позивачки.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про державну службу» рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.
Отримавши від суду копію позову, відповідач погодився з помилковістю застосування ч.2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» та наказом № 29 о/с від 02 березня 2010 року наказ про звільнення ОСОБА_1 № 156 ос від 03 грудня 2009 року змінив в частині посилання на ч.2 ст. 30 Закону України «Про державну службу», замість якої вказано на ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та на п.2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
20 березня 2010 року на адресу позивачки надійшла копія наказу № 32 о/с від 10 березня 2010 року як підстава її звільнення з посиланням на ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та на п.2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», тобто третій вже за рахунком наказ про її звільнення.
Отже, ОСОБА_1 дізналась про дійсну фактичну підставу її звільнення та про порушення своїх трудових прав тільки 20 березня 2010 року, коли у суді вже було порушене провадження за її позовом і відповідач зміною підстави її звільнення визнав цей позов у первісній редакції та при цьому не вказував на пропуск нею строку про звернення до суду за захистом.
У додаткових наказах не вказано на конкретний адміністративний вчинок ОСОБА_1, а зроблено загальне посилання на ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», де мається перелік багатьох корупційних правопорушень, котрі до позивачки ніякого відношення не мають. Відтак, накази про звільнення ОСОБА_1 є неконкретними, взаємовиключними і взагалі незаконними, а строк звернення до суду нею не пропущений, а у разі іншого трактування обставин справи має бути визнаний пропущеним за поважних причин, оскільки наявна протизаконна діяльність відповідача щодо видання незаконних за змістом наказів про її звільнення.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов і просили суд його задовольнити.
Представник відповідача і третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, пояснивши, що 07 жовтня 2009 року до ГУМВС України в Харківській області з прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова надійшло подання виконуючого обов'язки прокурора району про усунення порушень вимог законодавства України. У вказаному поданні зазначалось, що 02 вересня 2009 року відносно спеціаліста сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (СГІРФО) Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області державного службовця ОСОБА_1 складено протокол про скоєння нею корупційного діяння, передбаченого п. «А» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про корупцію».
21 вересня 2009 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу. Зазначене є підставою для припинення державної служби ОСОБА_1
За вказаним фактом в ГУМВС було проведено службову перевірку, за результатами якої підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 корупційного діяння, але у зв'язку з оскарженням рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності, вирішено рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з державної служби прийняти після винесення постанови апеляційного суду Харківської області.
19 листопада 2009 року до управління кадрового забезпечення ГУМВС надійшов рапорт від заступника начальника Харківського міського управління ГУМВС, яким доповідалось про надходження постанови апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2009 року, якою рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_1 залишено без змін. Таким чином, підтвердилися підстави для звільнення ОСОБА_1 з державної служби.
У зв'язку з цим 03 грудня 2009 року наказом ГУМВС № 156 о/с за підписом заступника начальника ГУМВС ОСОБА_4 було припинено проходження державної служби ОСОБА_1 шляхом звільнення з посади, яку вона обіймала та цього ж числа ОСОБА_1 отримала всі документи, необхідні для видачі при звільненні, в тому числі і витяг з наказу.
Зазначення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» як підставу звільнення є технічною помилкою працівника кадрової служби, яким готувався проект наказу. Допущення технічної помилки не може бути підставою для визнання наказу незаконним, оскільки факти та підстави, які передували виданню цього наказу, мали місце.
02 березня 2010 року наказом ГУМВС № 29 о/с були внесені зміни до наказу № 156 о/с в частині зазначення підстави звільнення п.2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», про що ОСОБА_1 повідомлена рекомендованим листом.
Також представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням позивачкою строку для звернення до суду з зазначеним позовом.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 перебувала на державній службі та обіймала посаду провідного спеціаліста сектору ГІРФО Орджонікідзевського РВ ГУ МВС України в Харківській області відповідно до наказу № 125 о/с від 11 лютого 2008 року.
Прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова 02 вересня 2009 року відносно спеціаліста СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, державного службовця 13 рангу, ОСОБА_1, складено протокол про скоєння корупційного діяння, передбаченого п.«а» ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», тобто - незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій, матеріальних благ.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2009 року позивачка визнана винною у скоєнні корупційного діяння, яке передбачене п. «а» ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», та накладне адміністративне стягнення у вигляді штрафу у доход держави за ч.1 ст.7 Закону України «Про боротьбу з корупцією» у розмірі 425,00 грн.
Прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова 02 жовтня 2009 року на адресу ГУМВСУ в Харківській області направлялося подання про усунення порушень вимог законодавства України за яким прокурором вимагалося розглянути дане подання та звільнити ОСОБА_1 з державної служби.
Згідно до висновку службової перевірки за вказаним поданням прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова підтвердився факт вчинення ОСОБА_1 корупційного діяння, але у зв'язку з оскарженням судового рішення, рішення щодо звільнення з державної служби за грубе порушення вимог законодавства України провідного спеціаліста сектору СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_1 вирішено прийняти після винесення постанови апеляційного суду Харківської області.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2009 року - без змін.
Наказом ГУ МВС України в Харківській області № 156 о/с від 03 грудня 2009 року відповідно до ч 2 ст. 30 Закону України «Про боротьбу з корупцією» за недотримання вимог, пов'язаних із проходженням державної служби, вчинення дій, передбачених ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» припинено державну службу ОСОБА_1, звільнивши її з посади провідного спеціаліста сектору ГІРФО Орджонікідзевського РВ ГУ МВС України в Харківській області з 03 грудня 2009 року з виплатою компенсації за невикористану відпустку з 16 липня 2009 року.
Підставою вказаного наказу зазначені постанова Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2009 року та постанова апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2009 року, яка надсилалися відповідачу 19 листопада 2009 року.
Розпискою позивачки від 03 грудня 2009 року підтверджується, що вона отримала трудову книжку і витяг із наказу № 156 о/с від 03 грудня 2009 року про припинення її державної служби і звільнення із займаної посади.
Наказом ГУ МВС України в Харківській області № 29 о/с від 02 березня 2010 року пункт наказу Головного управління від 03 грудня 2009 року № 156 о/с в частині припинення державної служби відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про державну службу», недотримання вимог, пов'язаних із проходженням державної служби, вчинення дій, передбачених ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ОСОБА_1, звільнивши її з посади провідного спеціаліста сектору ГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ, з 03 грудня 2009 року, з виплатою компенсації за невикористану відпустку з 16 липня 2009 року - змінено: припинивши їй державну службу за п.2 ч. 1 ст. 30 того ж Закону, про що було повідомлено позивачку листом ХМУ ГУМВСУ в Харківській області від 15 березня 2010 року за №40/442 .
Наказом ГУ МВС України в Харківській області № 32 о/с від 10 березня 2010 року пункт наказу Головного управління від 03 грудня 2009 року № 156 о/с в частині припинення державної служби відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про державну службу», недотримання вимог, пов'язаних із проходженням державної служби, вчинення дій, передбачених ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ОСОБА_1, звільнивши її з посади провідного спеціаліста сектору ГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ, з 03 грудня 2009 року, з виплатою компенсації за невикористану відпустку з 16 липня 2009 року, змінено - припинивши їй державну службу за п.2 ч. 1 ст. 30 того ж Закону
Крім того, з листа Верховного Суду України ВСУ від 15 квітня 2010 року за №5-19н266 встановлено, що скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2009 року та постанови апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2009 року повернута без розгляду у зв'язку з набрання 17 листопада 2008 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 24 вересня 2008 року № 586-УІ, яким внесені зміни, зокрема, до ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що регулює порядок перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення, Верховний Суд України, його Голова та заступники Голови позбавлені процесуальних повноважень щодо перегляду судових постанов у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 294 КУпАП у редакції Закону № 586-VI перегляд постанов місцевих судів у справах про адміністративні правопорушення здійснюється суддею судової палати у кримінальних справах апеляційного суду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
З урахуванням наведених вище фактів суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Згідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Статтею 14 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося сторонами по справі, ОСОБА_1 вчинила корупційне діяння, передбачене п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», що також підтверджено постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2009 року, яка набрала законної сили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.
Також, у ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» корупційними діяннями є, зокрема, незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів: № 156 о/с від 03 грудня 2009 року за підписом заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4, № 29 о/с від 02 березня 2010 року за підписом заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4, № 32 о/с від 10 березня 2010 року за підписом заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 та зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді державного службовця - провідного спеціаліста сектору ГІРФО Орджонікідзевського РВ ГУ МВС України в Харківській області, оскільки остання вчинила корупційне діяння яке є несумісним з проходженням державної служби.
Щодо позовних вимог позивача про пропущення строку на звернення до суду з поважних причин, зазначених у позові, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 до Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова, треті особи - заступник прокурора Орджонікіджзевського району м. Харкова ОСОБА_5 та старший слідчий прокуратури Орджонікіджзевського району м. Харкова ОСОБА_6 про визнання дій та бездіяльності незаконними повернуто позивачу, яка направлена 28 жовтня 2009 р. супровідним листом за №33106.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2009 року залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова, треті особи - Заступник прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова ОСОБА_5, Старший слідчий прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова про визнання незаконною бездіяльність старшого слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова ОСОБА_6 щодо ненадання ОСОБА_1 копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо неї по обставинам, котрі мали місце 21 серпня 2009 року, та зобов'язати його надати їй копію цього документу, визнання незаконною діяльність старшого слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова ОСОБА_6 щодо переслідування ОСОБА_1 під час розгляду справи про корупційне діяння у Орджонікідзевському районному суді м. Харкова та визнати незаконними всі складені ним у цей час документи стосовно неї, визнання незаконною діяльність заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова ОСОБА_5 щодо передчасного направлення до начальника ГУ МВС України у Харківській області подання про вимогу звільнення ОСОБА_1 із займаної посади як корупціонера, що відбулося до розгляду справи апеляційним судом.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 зверталася до судів з вимогами щодо визнання незаконною діяльності, а не з вимогами щодо визнання незаконними та скасування наказів про її звільнення та поновлення на посаді.
З позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення № 156 о/с від 03 грудня 2009 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду лише 10 лютого 2010 року, що посвідчує штамп вхідної кореспонденції суду та даний позов був направлений поштою до суду 09 лютого 2001 року, що підтверджується штампом «Укрпошти».
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодекс законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Таким чином, Кодексом законів про працю України встановлений місячний строк для звернення до суду у справах про звільнення.
Наказ № 156 о/с про звільнення ОСОБА_1 відповідачем прийнятий 03 грудня 2009 року, трудову книжку та виписку з наказу позивачка отримала теж 03 грудня 2009 року, що підтверджується написаною нею власноруч розпискою, а до суду з відповідним позовом звернулася лише 10 лютого 2010 року, тобто з пропущенням строку на звернення до суду, який передбачений ст. 99 КАС України.
Судом не встановлено поважності причини пропущення строку на звернення до суду.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та у їх задоволенні необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 99,100, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд , -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області, третя особа - заступник начальника ГУМВС України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанову в повному обсязі виготовлено 18 червня 2010 року.
< Сума задоволення > < Текст >
Суддя Бартош Н.С.