Справа № 932/8087/20
Провадження №2а/932/787/20
29 вересня 2021 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровськ у складі головуючого судді Кошлі А.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ДПО18 №779371 від 25.06.2020, -
10 версеня 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2021 року головуючим суддею у цій справі визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кошля А.О. на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 01.03.2021 №104.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 червня 2020 року у відношенні його складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він керуючи автомобілем не виконав вимогу п.31.4.1.д ПДР, України. Постанову вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки його пояснення, що він не перебував на маршруті та не надавав послуги з переведення пасажирів, не були взяті відповідачем до уваги, п.31.4.1.д ПДР не містить заборони експлуатації транспортного засобу, при складанні постанови не були враховані всі обставини, що є суттєвими для вирішення справи по суті.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки складена постанова відповідає вимогам встановленим п.5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог ПДР України і є особами незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. З огляду на зазначене вважає викладені вимоги позивача безпідставними, не підтвердженими жодними допустимими доказами.
Суд дослідивши письмові докази в справі, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 25 червня 2020 року винесено постановусерія ДП18 №779371 від 25.06.2020 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 121 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 680 грн., в якій зазначено про те, що останній керував транспортним засобом Фольксваген номерний знак НОМЕР_1 , який використовується в режимі маршрутного таксі на комерційній основі та мав несправності, а саме: стоянкова гальмівна система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан та лобове скло має тріщини та сколи, чим порушив п.31.4.1.д ПДР України та ДСТУ 3689.
Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає що вона складена безпідставно та не підтверджується будь-якими доказами.
Відповідно до ч. 2ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього рухуі технічної експлуатації, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як роз'яснено у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В обґрунтування своїх заперечень, представник УПП зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог ПДР України і є особами незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.
Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Проте, представником відповідача не було надано доказів вчинення вказаного адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова також не містить посилань на докази, що підтверджують вчинення такого правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що докази, які б відповідали вимогам ст.251 КУпАП та об'єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення позивачем - відсутні.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесенні оскаржуваної постанови належним чином, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, викладені в ній дані не підтверджені належними доказами. Будь-які інші докази про наявність вини позивача у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст.ст.2, 8, 9, 69, 71, 77, 162, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ДПО18 №779371 від 25.06.2020- задовольнити.
Скасувати постанову серії ДПО18 №779371 від 25.06.2020старшого інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області капітана поліції Горб Владислава Олександровича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О. Кошля