Справа № 200/11476/19
Провадження №2а/932/363/20
24 вересня 2021 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровськ у складі головуючого судді Кошлі А.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Воскобоя Романа Васильовича, третя особа - Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАБ №1355493 від 23.07.2019 року, -
02 серпня 2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2020 року головуючим суддею у цій справі визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кошля А.О. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.12.2020 №517.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 липня 2019 року відносно нього складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАВ №1355493 за ч.3 ст.121 КУпАП. Вважає дану постанову не обґрунтованою, оскільки автомобіль належить на праві власності ОСОБА_2 та не використовується для перевезення будь-яких вантажів (комерційних перевезень), договори оренди на вказаний транспортний засіб - відсутні, а тому зазначений автомобіль не входить до переліку транспортних засобів на які поширюються правила обов'язкового технічного контролю.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки складена постанова відповідає вимогам встановленим п.5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог ПДР України і є особами незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. В основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складання відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем правопорушення. З огляду на зазначене вважає викладені вимоги позивача безпідставними, не підтвердженими жодними допустимими доказами.
Третя особа надала письмові пояснення на адміністративний позов, які за своїм змістом є аналогічними до відзиву відповідача.
Суд дослідивши письмові докази в справі, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 23 липня 2019 року винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 121 КУпАП, в якій зазначено про те, що 23.07.2019 о 12:28 год. водій керував транспортним засобом, що не пройшов обов'язковий технічний контроль, чим порушив вимоги п. 31.3.б ПДР України.
Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає що вона складена безпідставно та не підтверджується будь-якими доказами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, зокрема і за ч.3 ст.121 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що транспортні, засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5т, причепів до них із строком експлуатації більше двох років кожні два роки. Дана норма також закріплена і в Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30.01.2012 року.
Згідно п. 31.3 б) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем суду не надано доказів протиправності та незаконності оскаржуваної постанови.
Відповідачем в суді надано відзив про подію, яка відбулася 23.07.2019 року, відповідно до якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, а саме за те, що позивач керував транспортним засобом який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 є спеціалізованим вантажним спеціалізованим фургоном малотонажним - в, маса автомобіля без навантаження - 2075, повна маса 3200, та зі строком експлуатації більше двох років, що підлягає обов'язковому технічному контролю, та своєчасно із дня першої реєстрації 13.03.2013 його не пройшов, була складена особою, яка має право на складання такої постанови. Адміністративне стягнення накладено на позивача в межах санкцій, передбачених ч.3 ст. 121 КУпАП.
Згідно ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль вантажний це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Тип транспортного засобу фургон малотоннажний призначений для перевезення вантажу, а тому даний транспортний засіб належить до вантажних автомобілів згідно чинного законодавства та реєстраційних документів.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , автомобіль марки-Benz Sprinter 316 CDI, н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , є спеціалізованим вантажним автомобілем, 2005 року випуску, дата першої реєстрації - 13.03.2013, маса автомобіля без навантаження -2075, повна маса 3200.
При цьому у своїй постанові від 17.10.2019 у справі №126/1030/17 Верховний Суд зазначив, що категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями є вантажним.
З огляду на вказане, можна зробити висновок, що водії, як у даному випадку і позивач, не розрізняють категорію В та тип і конструкцію кузова автомобіля. Тому слід зазначити, що якщо автомобіль призначений для перевезення вантажів за своєю конструкцією та типом, то він є вантажним, і про це є відмітка або в техпаспорті, або в базі даних НАІС, отже техогляд повинен проходити. При цьому категорія «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто, за допустимою масою даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за своїм призначенням є вантажним, тому підпадає під вимоги ч.1 ст.35 Закону України «Про дорожній рух».
Наведені обставини в своїй сукупності та законодавче визначення «вантажного автомобіля», з врахуванням його конструкції, обладнання та призначення є свідченням того, що автомобіль позивача відноситься саме до типу «вантажних». При цьому, при реєстрації транспортного засобу відповідно до статті 19 Закону «Про автомобільний транспорт» у реєстраційних документах зроблено відмітку щодо його призначення згідно з документами виробника (спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний - в), що можливо при реєстрації саме вантажних автомобілів.
Таким чином, оскільки встановлено, що автомобіль, яким керував позивач, є вантажним автомобілем з вантажопідйомністю до 3,5 тон, і експлуатується цей автомобіль з 2013 року, тобто більше двох років, тому відповідно до ст.35 Закону України «Про дорожній рух» вказаний автомобіль підлягає обов'язковому технічному контролю з періодичністю його проходження кожні два роки.
Отже, виходячи з вищевикладених підстав відносно позивача інспектором УПП було складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.121 КУпАП.
Позивачем не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо фіксації правопорушення ним особисто, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов'язковість використання яких була б встановлена законом, відхилення клопотання про дослідження доказів позивача.
Відповідно до національного законодавства та практики ЄСПЛ в справах «Танрікулу проти Туреччини» і «Ґюль проти Туреччини» та інших відповідач використав і вичерпав усі необхідні засоби доказування для фіксування події правопорушення. Правовими актами, що регулюють спірні відносини не передбачено для відповідача використання засобу доказування, який би ним не був використаний.
Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п.2 ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання ними правами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином спростував доводи позивача та подав відповідні матеріали, які можуть бути використані, як безперечні обґрунтування заперечень, при цьому особою, яка склала оскаржувану постанову, доведено факт її правомірності та законності, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на все вище вказане, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст. 121, 222, 246, 251 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 241-246, 257, 286, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Воскобоя Романа Васильовича, третя особа - Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАБ №1355493 від 23.07.2019 року- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О. Кошля