Справа № 200/17778/17
Провадження №2а/932/61/20
21 вересня 2021 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровськ у складі головуючого судді Кошлі А.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції у м. Дніпро Калінчука Олександра Григоровича (відповідач 1), Департаменту патрульної поліції України (відповідач 2) про скасування постанови серії ЕАА№181565 від 08.10.2017 та відшкодування шкоди, -
12 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2021 року головуючим суддею у цій справі визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кошля А.О. на підставі розпорядження в.о керівника апарату суду від 16.12.2020 №504.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 жовтня 2017 року відносно нього складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУПАП, з підстав порушення вимог знаку 5.1.б, чим порушив п.33 ПДР. З даною постановою не погоджується та вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху не порушував, пояснень щодо цього інспектором не взято до уваги, підготовки до розгляду справи не було проведено, як і самого розгляду справи, на його пояснення інспектор поліції не звернув уваги та склав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, яка не містить посилань на належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинене позивачем адміністративне правопорушення.
Представник відповідача 2 надав пояснення щодо позовних вимог в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки складена постанова відповідає вимогам встановленим п.5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог ПДР України і є особами незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. З огляду на зазначене вважає викладені вимоги позивача безпідставними, не підтвердженими жодними допустимими доказами.
Відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд даної справи відзиву на позовну заяву не надав у зв'язку із чим суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд дослідивши письмові докази в справі, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2017 року інспектором роти 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції у м. Дніпро Калінчуком Олександром Григоровичем винесено постанову ЕАА №181565 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУПАП.
Відповідно до змісту постанови 08 жовтня 2017 року о 18:55 год. у м. Дніпро по пр. Пушкіна, 35 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не виконав вимоги дорожнього знаку 5.1.б, чим порушив п.33 ПДР.
Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає, що вона складена безпідставно та не підтверджується будь-якими доказами, а розгляд був проведений з порушенням встановленого порядку.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП, передбачена відповідальність, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як роз'яснено у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Проте, відповідачем не було надано доказів вчинення вказаного адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова також не містить посилань на докази, що підтверджують вчинення такого правопорушення.
У поясненнях зазначено, що факт вчинення позивачем правопорушення було зафіксовано на відео реєстратор відповідача, проте відеозапис не зберігся у зв'язку зі сплином терміну його зберігання.
Судом не приймаються дані аргументи, оскільки в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис вчиненого правопорушення, що є порушенням вимогам ст. 283КУпАП.
Таким чином, судом встановлено, що докази, які б відповідали вимогам ст.251 КУпАП та об'єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення позивачем - відсутні.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесенні оскаржуваної постанови належним чином, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, викладені в ній дані не підтверджені належними доказами. Будь-які інші докази про наявність вини позивача у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що у спірних правовідносинах вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки не охоплюються наслідками розгляду справ, передбачених ст.286 КАС України. Системний аналіз положень ст.ст.5, 21 КАС України вказує на те, що в адміністративному судочинстві вимога про відшкодування шкоди є похідною від вимог про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними. За змістом положень ст.286 КАС України при розгляді справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідалоьності до компетенції суду не входить визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними. Відповідно, заявлені вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у справах, розгляд яких здійснюється в порядку ст.286 КАС України, не можуть бути задоволені.
Крім того, на думку суду позивач не надав доказів щодо наявності матеріального та морального збитку у розмірі 700 грн.
Керуючись ст.ст.2, 8, 9, 69, 71, 77, 162, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції у м. Дніпро Калінчука Олександра Григоровича (відповідач 1), Департаменту патрульної поліції України (відповідач 2) про скасування постанови серії ЕАА№181565 від 08.10.2017 та відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАА№181565 від 08.10.2017інспектора 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції у м. Дніпро Калінчука Олександра Григоровича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О. Кошля