Справа № 554/1958/20 Номер провадження 22-ц/814/2257/21Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
28 вересня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді: Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз"
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 липня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз", Акціонерного товариства "СГ "Ю.БІ.АЙ-КООП", третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим (збільшено вимоги) в ході судового розгляду, до відповідачів, посилаючись на те, що 30 січня 2019 року постановою Карлівського районного суду Полтавської області, яка набрала законної сили, по справі 531/187/19 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП за наступних обставин.
Установлено, що ОСОБА_3 23 січня 2019 року об 15 год. 30 хв. на 8 км а/ш ОСОБА_4 , керуючи автомобілем УА3 3303, державний номер НОМЕР_1 , що належить ПАТ «Полтавагаз», не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із автомобілем «Peuget 301» д н з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , чим порушив правила дорожнього руху.
Зазначає, що відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у страховій компанії АТ «СГ »Ю.БІ.АЙ - КООП» за полісом №АМ6812591, ліміт відповідальності страхової компанії становить 100000,00грн.
Вказує, що на час подання позовної заяви страхова компанія сплатила ОСОБА_5 лише 56537,94 грн., дана сума, на думку позивача, є безпідставно зменшеною, оскільки в рамках справи №554/1958/20 було проведено автотоварознавчу експертизу, висновок експерта №656 від 21.10.2020 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peuget 301» 18.09.2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент дослідження 19.10.2020 року складала 176507,48 грн.
У відповідності до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №69/03-19 вартість матеріального збитку автомобіля «Peuget 301» днз НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 становить 168023,08 грн. Відтак, різниця між висновком щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №69/03-19 від 28 лютого 2019 року та висновком експерта №656 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 21.10.2020 року становить - 8484, 40грн.
Загальна шкода, завдана ДТП, оцінена в 176507,48 грн. Автомобіль на даний час відремонтований та продовжує перебувати у власності позивача.
Позивач вважав, що, оскільки водій ОСОБА_3 у робочий час на автомобілі ПАТ «Полтавагаз» очевидно виконував трудову функцію, тому саме ПАТ «Полтавагаз», як роботодавець, повинен нести матеріальну відповідальність за його дії та відшкодувати завдані збитки понад ліміти відповідальності Страхової компанії. При цьому, водій ОСОБА_3 добровільно виплатив позивачу 500грн. франшизи за договором страхування. Отже, розмір відповідальності ПАТ «Полтавагаз» становить: 76507,48 грн.
При цьому, оскільки Страхова компанія сплатила ОСОБА_1 лише 56537,94 грн., що підтверджується випискою за рахунком ОСОБА_6 у ПАТ КБ Приват-банк та відповіддю на адвокатський запит, а ліміт відповідальності страховика становить 100000,00 грн, то сума, що підлягає стягненню зі страхової компанії за вирахуванням франшизи становить: 42962,06 грн.
Окрім того, позивачем було неодноразово направлені претензії щодо неправомірних, на його думку, дій відповідачів.
З урахуванням наведеного остаточно прохав стягнути на свою користь з ПАТ «Полтавагаз» завдані збитки у розмірі 76507,48 гривень та зі страхової компанії АТ "СГ "Ю.БІ.АЙ. - КООП" завдані збитки у розмірі 42962,06 гривень (т.1, а.с.1-7, 237-238).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 липня 2021 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Полтавагаз», АТ «СГ'Ю.БІ.АЙ - КООП», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Полтавагаз» завдані збитки у розмірі 76507,48 гривень на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто зі страхової компанії АТ "СГ "Ю.БІ.АЙ. - КООП" завдані збитки у розмірі 42962,06 гривень на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто солідарно з ПАТ «Полтавагаз», страхової компанії АТ "СГ "Ю.БІ.АЙ. - КООП" витрати по оплаті судового збору в розмірі 1199 грн., та витрати на надання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн.
У поданій апеляційній скарзі на рішення місцевого суду відповідач -АТ "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення скасувати в частині стягнення з АТ «Полтавагаз» завданих збитків у розмірі 76507,48грн на користь ОСОБА_1 та солідарного стягнення з АТ «Полтавагаз», страхової компанії АТ "СГ "Ю.БІ.АЙ. - КООП" витрат по оплаті судового збору в розмірі 1199 грн та витрат на надання правничої допомоги у розмірі 10000,00грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз"; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз" 1789,50грн судового збору за подачу апеляційної скарги; у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги - зменшити розмір заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу на 90 відсотків.
Вказують, що, згідно висновку ФОП ОСОБА_7 , викладеного у аварійному сертифікаті №64/03/19від 13.03.2019 року, вартість відновлювального ремонту належного позивачу пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 57037,94грн, вказана сума була виплачена страховиком потерпілому за мінусом 500грн франшизи. При цьому, апелянт вважає висновок ФОП ОСОБА_8 №69/03-19 від 19.03.2019 року неналежним доказом у справі, оскільки він виконаний без урахування Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів від 24.11.2003 року №142/52092 та не відображає завданих позивачу реальних збитків.
Зауважують, що позивачем не надано належних доказів стосовно того, яку саме суму ним було фактично сплачено за ремонт належного йому пошкодженого автомобіля та коли проведено даний ремонт, відтак, судом не встановлено які саме реальні збитки завдані позивачу.
На думку апелянта, місцевий суд помилково взяв до уваги як належний доказ висновок судового експерта Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Балинського Є.О. від 21.10.2020 року №656, оскільки такий було складено через 22 місяці після ДПТ, без дослідження транспортного засобу, та а момент коли такий вже було відновлено. Так, у вказаному висновку вказано, що сума матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ становить 176507,48грн, при цьому у висновку ФОП ОСОБА_8 №69/03-19 від 19.03.2019 року вартість матеріального збитку без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ становить 168023,08грн.
Зазначають, що сума сплаченого стороною судового збору не може бути стягнута з іншої сторони (сторін) в солідарному порядку.
Вказують, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним, непідтвердженим відповідними доказами, не співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 23 січня 2019 року об 15 год. 30 хв. на 8 км а/ш Карлівка-Ланна, керуючи автомобілем УА3 3303, державний номер НОМЕР_1 , що належить ПАТ «Полтавагаз», не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із автомобілем «Peuget 301»днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , чим порушив правила дорожнього руху. В результаті зіткнення автомобілів сталася ДТП. Автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 30.01.2019 року у справі №531/187/19 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень (т.1, а.с.270-271).
Як установлено місцевим судом та не заперечується сторонами, власником пошкодженого у ДТП автомобіля «Peuget 301» днз НОМЕР_2 є позивач у справі ОСОБА_1 .
Згідно довідки АТ «Оператор газорозподільної системи» «Полтавагаз» від 29.08.2019 року №15/147, ОСОБА_2 працював у Карлівському управлінні експлуатації газорозподільної системи АТ «Полтавагаз» з 11.09.2017 року по 21.06.2019 року (т.1, а.с.106).
Згідно довідки АТ «Оператор газорозподільної системи» «Полтавагаз», автомобіль УАЗ НОМЕР_3 станом на 23.01.2019 року знаходиться у власності підприємства ( інв. № 471) (т.1, а.с.107).
Цивільно правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_2 (як водія ПАТ «Полтавагаз») на момент ДТП - була застрахована у АТ «СГ'Ю.БІ.АЙ - КООП» відповідно до полісу страхування АМ /6812591. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 100000,00 гривень, Франшиза - 500,00 гривень (т.1, а.с.23).
Внаслідок ДТП автомобілю позивача «Peuget 301»днз НОМЕР_2 були завдані механічні пошкодження.
Так, 13.02.2019 року АТ «СГ'Ю.БІ.АЙ - КООП» було складено Акт огляду транспортного засобу та встановлено пошкодження (т.1, а.с.133-134).
На підставі вказаного акту та умов Полісу АМ/6812591, страховиком складено Страховий Акт №405-1702/19 від 22.04.2019 року та визначено: розмір завданого матеріального збитку - 57037,94грн, сума франшизи - 500грн; до сплати суму страхового відшкодування - 56537,95грн (а.с.135).
Установлено, що вказана сума виплачена позивачу - АТ «СГ'Ю.БІ.АЙ - КООП» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у вигляді вартості матеріального збитку, тобто з урахуванням фізичного зносу: за виключенням IIДВ (20%); із застосуванням франшизи (500, 00 грн. - п.5 Полісу №АМ/6812591), а саме - 56537,94грн (т.1, а.с.137).
Окрім того, в матеріалах справи міститься Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №69-03-19 від 19.03.2019 року, складений ФОП ОСОБА_8 , яким визначено:
-Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить - 168023,08 грн з урахуванням ПДВ;
-Вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить - 168023,08грн;
-Ринкова вартість легкового автомобіля марки «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до моменту ДТП, становить - 188981,52грн (т.1, а.с.27-37).
Згідно висновку експерта №656 за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи по цивільній справі №554/1958/20 від 21.10.2020 року, складеного судовим експертом Є.О. Балинським Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot 301» 18.09.2013р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент дослідження 19.10.2020 року складала У=176507,48грн (т.1, а.с.210-233).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що розмір завданого позивачу матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peuget 301»днз НОМЕР_2 ) становить - 176507,48грн, як вірно визначено у висновку №656 експертного дослідження, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у визначеному розмірі, за мінусом суми франшизи та суми частково відшкодованих позивачу збитків АТ «СГ'Ю.БІ.АЙ - КООП».
Окрім того, суд вказував на обґрунтованість та доведеність суми понесених позивачем судових витрат, які стягнуто з відповідачів у солідарному порядку.
Згідно ч.ч.1,6 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відтак, оскільки АТ "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз", оскаржується рішення місцевого суду лише в частині задоволених вимог щодо вказаної особи та розподілу судових витрат, то і судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині, в іншій частині рішення місцевого не переглядається.
Так, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки такий не відповідає встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961 IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що, згідно із Законом №1961 IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961 IV).
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №754/1108/15-ц (провадження №61-20780св18).
Так, матеріалами справи установлено, що страховиком АТ «СГ'Ю.БІ.АЙ - КООП» виплачено позивачуОСОБА_1 , як потерпілій особі, страхове відшкодування у розмірі матеріального збитку,з урахуванням фізичного зносу: за виключенням IIДВ (20%); із застосуванням франшизи (500,00 грн. - п.5. Полісу № АМ/6812591), а саме - 56537,94 грн (т.1, а.с.137).
Окрім того, зі страховика, рішенням місцевого суду, яке наразі переглядається, в не оскаржуваній частині було стягнуто на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 42962,06 гривень, в межах ліміту відповідальності в 100 тис.грн.
Проте, як стверджує позивач, виплачена страховиком сума не в повній мірі покрила матеріальну шкоду, завдану позивачу внаслідок ДТП, що мала місце 23.01.2019 року.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
Так, згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №69-03-19 від 19.03.2019 року, складеного ФОП ОСОБА_8 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить - 168023,08грн з урахуванням ПДВ (т.1, а.с.27-37).
Вказаний Звіт було складено особою, яка має кваліфікацію оцінювача, з використанням належних нормативних та довідкових джерел інформації, на підставі реального огляду об'єкту оцінки, в період часу, який не є значно віддаленим від моменту ДТП.
При цьому, як убачається зі змісту Звіту №69-03-19 від 19.03.2019 року, вартість матеріального збитку в сумі 168023,07грн визначена, за умови доцільності відновлення пошкодженого КТЗ, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу запчастин і втрати товарної вартості.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновок ФОП ОСОБА_8 №69/03-19 від 19.03.2019 року є неналежним доказом у справі, так як він виконаний без врахування Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів від 24.11.2003 року №142/5/2092, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Звіт №69-03-19 від 19.03.2019 року містить посилання про застування оцінювачем при його складенні вказаної методики (т.1, а.с.28).
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №69-03-19 від 19.03.2019 року, складений ФОП ОСОБА_8 , відображає реальну вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та становить - 168023,08грн з урахуванням ПДВ (т.1, а.с.27-37).
При цьому, колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого суду стосовно того, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot 301» 18.09.2013р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , слід обраховувати виходячи з даних висновку експерта №656 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі №554/1958/20 від 21.10.2020 року, складеного судовим експертом Є.О. Балинським Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, в сумі 176507,48грн (т.1, а.с.210-233), оскільки такий визначено станом на момент дослідження 19.10.2020 року, тобто зі спливом більше як півтора роки з моменту ДТП, без реального огляду об'єкту оцінки. Відтак, зазначений висновок не може відображати дані про реальні збитки, завдані ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що мала місце 23.01.2019 року.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом із тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на наведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не обмежує його цим.
Відтак, з матеріалів справи вбачається, що страховиком було виконано взяті на себе зобов'язання та, у відповідності до вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку виплачено суму страхового відшкодування, в межах ліміту відповідальності (за мінусом 500грн франшизи), а саме, оцінену шкоду в 56537,94 гривень та 42962,06 гривень стягнуто рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 23.07.2021 року в не оскаржуваній частині; Загальна сума відповідальності страховика - 99500грн.
Також, позивач вказував, та не заперечується сторонами, що водій ОСОБА_3 добровільно виплатив ОСОБА_1 500грн. франшизи за договором страхування.
З урахуванням наведеного, оскільки заподіяна позивачу шкода недоплачена в повному розмірі, а саме, в сумі 68023,08 (168023,08грн. - 99500грн -500грн) грн., то вона підлягає стягненню із заподіювача шкоди, оскільки одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не припинило деліктне зобов'язання, так як в даному випадку страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, а тому особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Відповідно до ч.1,3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги встановлюється і розподіляється судом з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою. (Наведене відповідає правовій позиції викладеній в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або/чи викликала справа публічний інтерес.
Щодо розміру судових витрат понесених сторонами колегією суддів установлено, наступне:
Щодо ОСОБА_1 :
На надання правничої допомоги в суді першої інстанції:
-13.08.2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Репалом Д.О. було укладено Договір про надання правничої допомоги (т.1, а.с.46) та 04.03.2020 року адвокатом Репалом Д.О. складено Ордер на представництво інтересів ОСОБА_1 в Октябрському районному суді (т.1, а.с.50);
-Згідно квитанції №б/н від 04.03.2020 року ОСОБА_1 було сплачено адвокату Репалу Д.О. 10тис.грн. за надання правничої допомоги (т.1, а.с.48).
На сплату судового збору при подачі позову - 1199,82грн (т.1, а.с.48а).
Щодо АТ «Оператор газорозподільної системи» «Полтавагаз» (ПАТ «Полтвагаз»):
На оплату вартості висновку експерта:
-АТ «Оператор газорозподільної системи» «Полтавагаз» було сплачено 9152,64грн (т.1, а.с.198,223);
На сплату судового збору при подачі апеляційної скарги - 1798,50грн (т.1, а.с.288).
За змістом ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, матеріалами даної справи установлено, що ОСОБА_1 було понесено судових витрат на загальну суму 11199,82грн.
При цьому, оскільки позовні вимоги до АТ"СГ "Ю.БІ.АЙ-КООП" задоволено на 100 відсотків, то до стягнення з останнього на користь позивача підлягає 50% суми понесених судових витрат, а саме - 5599,91грн.
Вимоги ОСОБА_1 до АТ "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз" задоволено на 88,91% (68023,08 *100/76507,48), а тому до стягнення з апелянта на користь позивача підлягає 4978,88грн (5599,91*88,91%) понесених ним судових витрат.
У свою чергу,з позивача на користь відповідача (апелянта) необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки відмовлених позовних вимог, що становить 1214,48 (9152,64+1798,50)*11,09%) грн.
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз", - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 липня 2021 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства«Полтавагаз» на користь ОСОБА_1 завданих збитків у розмірі у розмірі 76507,48грн та в частині розподілу судових витрат, - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства«Полтавагаз» про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства«Полтавагаз» на користь ОСОБА_1 завдані збитки в сумі 68023,08 (шістдесят вісім тисяч 23 гривні 08коп).
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства«Полтавагаз», - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства "СГ "Ю.БІ.АЙ-КООП" на користь ОСОБА_1 5599,91грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 91коп) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз" на користь ОСОБА_1 4978,88грн (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень 88коп) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз" 1214,48грн (одну тисячу двісті чотирнадцять гривень 48коп) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2021 року.