28 вересня 2021 року
м. Київ
справа №2-2287/2009
провадження № 22-ц/824/14095/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач),
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1
на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2009 року у складі судді Кашперської Т.Ц.
у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, -
У серпні 2009 року представник ПАТ «Укргазбанк»- Колосова К.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.
У мотивування вимог зазначала, що 21 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено споживчий кредитний договір № 307-Ф/07 на придбання автомобіля, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 17 940 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом 12,5 % річних, зі строком виконання до 19 грудня 2014 року. Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору на забезпечення зобов'язань за договором банком прийнято в заставу автомобіль «Seat Ibiza» згідно з договором застави від 21 грудня 2007 року, укладеним між банком та позичальником, посвідченого приватним нотаріусом Морозовою С.В., який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Посилалася на те, що відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 з 16 липня 2008 року не виконує свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків.
Зауважувала, що станом на день пред'явлення позову заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором складалася з: 15 802,80 дол. США за кредитом (поточна - 14 736,45 дол. США, прострочена - 1 066,35 дол. США), заборгованості за процентами - 911,61 дол. США (поточна - 92,41 дол. США, прострочена - 819,20 дол. США), заборгованість з пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів - 939,02 грн, а всього 16 714,41 дол. США та 939,02 грн.
На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити та стягнути з ПАТ АБ «Укргазбанк» указану вище кредитну заборгованість та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави - автомобіль «SEAT IBIZA» 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19 грудня 2007 року, виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ в Київській області.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2009 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 17 543,43 долари США та 8 739,10 грн.
Звернуто стягнення на предмет застави автомобіль SEAT IBIZA 2007 року випуску, №шасі (кузова, рами): VIN НОМЕР_3 , Р№ НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19 грудня 2007 року серії НОМЕР_2 , видане Ірпінським МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 307-Ф/07.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати з кожної 872,31 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та без урахування дійсних обставин справи.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що порука припинилась, оскільки кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Зауважує, що суд першої інстанції не врахував заборону подвійного стягнення та одночасно стягнув заборгованість по кредитному договору та звернув стягнення на заставне майно.
20 жовтня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника АБ «Укргазбанк» Голікової О.В. на апеляційну скаргу, в якому остання просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2009 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд безпідставно переглянув рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 повністю, оскільки ОСОБА_2 не подавала заяву про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції, чим порушила визначений процесуальним законом порядок оскарження заочного рішення.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася використати кредит на зазначені у п. 1.4 договору цілі та здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки, але своїх зобов'язань не виконала, тому необхідно стягнути солідарно із відповідачів - боржника та поручителя на користь позивача суму боргу за кредитним договором в сумі 17 543,43 доларів США та 8 739,10 грн.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 21 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 307-Ф/07, за умовами п. 1.1 якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 17 940 доларів США на строк з 21 грудня 2007 року по 19 грудня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,5 % річних.
Згідно п. 1.4 кредитного договору, кредит наданий для придбання автомобіля SEAT IBIZA 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19 грудня 2007 року, видане Ірпінським МРЕВ ДАІ в Київській області, Р№ НОМЕР_1 .
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що в забезпечення зобов'язань за дійсним договором банком прийнято в заставу автомобіль SEAT IBIZA, згідно з умовами договору застави від 21 грудня 2007 року, укладеного банком з ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Морозовою С.В. Р№ кдз-8316, який є невід'ємною частиною кредитного договору; обтяження автомобіля SEAT IBIZA заставою зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Пунктами 3.1.1, 3.1.2 кредитного договору передбачено обов'язок банку відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_4 та видати позичальнику кредит в сумі 17 940 доларів США з позичкового рахунку № НОМЕР_4 шляхом видачі готівки через касу Лівобережного відділення ВАТ АБ «Укргазбанк» в день укладення кредитного договору; у свою чергу, пунктами 3.3.1, 3.3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в п. 1.4 даного договору цілі та сплачувати заборгованість за кредитом на рахунок № НОМЕР_4 у Лівобережному відділенні № 53 АБ «Укргазбанк» МФО 320478 не пізніше 15 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 3.3.4 кредитного договору, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за використання кредиту щомісячно, виходячи із 12,5 % річних на рахунок НОМЕР_5 в Лівобережному відділенні № 53 АБ «Укргазбанк» МФО 320478 не пізніше 15 числа наступного місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання цього договору або у разі настання строку (терміну) виконання зобов'язань у відповідності до п. 1.1 цього договору.
Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору, кредит, наданий банком, забезпечується неустойкою, передбаченою дійсним договором. Відповідно до пункту 3.1.10 кредитного договору, банк зобов'язується на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нарахувати, виходячи із 13,5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. Згідно пункту 5.3 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобов'язань, банк має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком за цим договором.
Позичальник, на виконання умов договору застави від 21 грудня 2007 року застрахував на користь банку належний йому на праві приватної власності автомобіль SEAT IBIZA, рік випуску 2007, проте строк дії договору добровільного страхування майна № 28-0103-2772 від 21.12.2007 року закінчився 20 грудня 2008 року.
На виконання умов даного кредитного договору кошти з поточного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 були видані їй готівкою через касу банку, тобто банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, визначені п. 3.1.1. даного кредитного договору.
21 грудня 2007 року між ВАТ АТ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 307-П/07, пунктом 1.2 якого передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобов'язань по кредитному договору (а.с. 18 - 19).
Станом на 17 вересня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 становить 17 543,43 доларів США, що еквівалентно 140 421,12 грн, з яких 15 802,80 доларів США заборгованість за кредитом (поточна - 13 668,60 доларів США, прострочена - 2 134,20 доларів США); 1 740,63 доларів США заборгованість зі сплати відсотків (поточна - 87,59 доларів США, прострочена - 1 653,04 доларів США) та 8 739,10 грн штрафних санкцій, з яких 4 209,25 грн - пеня, нарахована на суму прострочених відсотків за користування кредитом за період з 16 січня 2008 року по 17 вересня 2009 року, 4 529,85 грн - штраф за невиконання п. 3.3.1-3.3.8 договору застави (а.с. 21 - 22,55 - 57).
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов'язання настають негативні правові наслідки.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи свідчать, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 17 вересня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 17 543,43 доларів США та 8 739,10 грн, колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Статтею 572 ЦК України, яка узгоджується із ст. 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що у разі невиконання зобов'язання позичальником, позикодавець має право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що в забезпечення зобов'язань за дійсним договором банком прийнято в заставу автомобіль SEAT IBIZA, згідно з умовами договору застави від 21грудня 2007 року, укладеного банком з ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Морозовою С.В. Р№ кдз-8316, який є невід'ємною частиною кредитного договору; обтяження автомобіля SEAT IBIZA заставою зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
На підставі викладеного,колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет застави- автомобіль SEAT IBIZA в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 307-Ф/07 від 21грудня 2007 року відповідно до умов цього договору.
Аргументи апеляційної скарги, що місцевий суд не врахував заборону подвійного стягнення та одночасно стягнув заборгованість по кредитному договору та звернув стягнення на заставне майно не спростовують висновків суду з огляду на наступне.
Звернення стягнення на заставне майно є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог заставодержателя врегульовано спеціальними нормами Закону України «Про заставу», а не загальними нормами Цивільного Кодексу, які регулюють відносини пов'язані з основним зобов'язанням.
Отже, застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та непоновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Доводи апелянта, що порука припинилась, оскільки кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що ОСОБА_1 є боржником за укладеним договором кредиту, а поручителем виступала ОСОБА_2 , яка не оскаржувала заочне рішення, ухвалене у даній справі в частині поруки, а права позичальника ОСОБА_1 в частині стягнення вказаної заборгованості не порушуються, в зв'язку з чим не підлягають захисту.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до поручителя в апеляційному порядку не переглядається, оскільки поручитель ОСОБА_2 вказане рішення не оскаржувала.
При цьому, ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог та погашення заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
При вирішенні вказаної справи місцевим судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2009 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо
до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «29» вересня 2021 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик