28 вересня 2021 року
м. Київ
справа №759/22371/20
провадження №22-ц/824/9885/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року під головуванням судді Ул'яновської О.В.
у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, -
У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 та її представник Маленко О.М. звернулися в суд з позовом до відповідача, в якому просили:
встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 по грудень 2020 року; визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 ; гараж № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , площею 20,3 кв.м в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « Нива »; гараж № НОМЕР_2 , ряд НОМЕР_3 по АДРЕСА_4 , ( АДРЕСА_5 , площею 21,0 кв.м, в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « Нива »; гараж № НОМЕР_4 в ряду № НОМЕР_3 по АДРЕСА_5 в ГСК «Нива» в м. Києві; квартиру АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_7 ; квартиру АДРЕСА_8 ,; квартиру АДРЕСА_9 ; квартиру АДРЕСА_10 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 391,5 кв.м; квартиру/віллу АДРЕСА_12 , квадрат карти № 456 , квартал №170.ІА, участок № НОМЕР_6 , доля участка: 42/3760; машиномісце № НОМЕР_7 в АДРЕСА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , загальною площею 20,5 кв.м; машиномісце № НОМЕР_9 в АДРЕСА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , загальною площею 20,4 кв.м; машиномісце АДРЕСА_14 , площею 14,8 кв.м; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:0035 за адресою: АДРЕСА_15 , площею 0,2024 га; нежитлове приміщення № НОМЕР_11 за адресою: АДРЕСА_16 , загальною площею 3,7 кв.м; квартиру АДРЕСА_17 , кадастровий номер: 16:45:010103:2097; об'єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код: 03048000955675, розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомінімумі НОМЕР_3, розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_27, забудована площа складає 89 кв.м, корисна площа 79 кв.м і 56 кв.дм; об'єкт нерухомості №67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, розташований у місті, №6, помешкання розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_26 , поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв.м; об'єкт нерухомості 119932, Єдиний реєстраційний код 03048000737462, об'єкт нерухомості розташований у місті НОМЕР_13, помешкання на 1 сім'ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву «Вілла де навіа», забудована площа на обох поверхах складає 105 кв.м і 89 кв.дм, корисна площа складає 84 кв.м 27 кв.дм.
У порядку поділу спільного майна подружжя просили визнати за позивачем та відповідачем право власності по Ѕ частині за кожним із указаного майна та вирішити питання судових витрат.
У мотивування вимог зазначали, що в період з 02 серпня 1980 року по 21 липня 1992 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати однією сім'єю за адресою місця реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_19 , підтримували шлюбні відносини, позивач народила двоє дітей, сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно будували будинок, разом їздили на відпочинок, відвідували друзів. Впродовж спільного життя сторонами було нажито нерухоме майно.
На даний час відносини між сторонами погіршились, у добровільному порядку відповідач відмовляється вирішити питання щодо спільно нажитого майна, тому позивач змушена звернутися в суд.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Встановлено факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 по грудень 2020 року.
Постановлено визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,5 кв.м, жилою площею 49,0 кв.м; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 33,4 кв.м, жилою пллощею 16,2 кв.м; гараж НОМЕР_14, АДРЕСА_20 , площею 20,3 кв.м в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « Нива »; гараж № НОМЕР_2 , ряд НОМЕР_3 по АДРЕСА_4 , ( АДРЕСА_5 , площею 21,0 кв.м, в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « Нива »; гараж № НОМЕР_4 в ряду № НОМЕР_3 по АДРЕСА_5 в ГСК «Нива» в м. Києві; квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 142,10 кв.м, житловю площею 80,10 кв.м; квартиру АДРЕСА_7 , площею 44,60 кв.м; квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 77,6 кв.м; квартиру АДРЕСА_9 , площею 35,5 кв.м; квартиру АДРЕСА_10 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 391,5 кв.м; квартиру/віллу АДРЕСА_12 , квадрат карти № 456 , квартал №170.ІА, участок № НОМЕР_6 , доля участка: 42/3760; машиномісце № НОМЕР_7 в АДРЕСА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , загальною площею 20,5 кв.м; машиномісце № НОМЕР_9 в АДРЕСА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , загальною площею 20,4 кв.м; машиномісце АДРЕСА_14 , площею 14,8 кв.м; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:0035 за адресою: АДРЕСА_15 , площею 0,2024 га; нежитлове приміщення № НОМЕР_11 за адресою: АДРЕСА_16 , загальною площею 3,7 кв.м; об'єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код: 03048000955675, розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі НОМЕР_3, розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_27, забудована площа складає 89 кв.м, корисна площа 79 кв.м. і 56 кв. дециметрів; об'єкт нерухомості №67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, розташований у місті, №6, помешкання розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_26 , поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв.м; об'єкт нерухомості 119932, Єдиний реєстраційний код 03048000737462, об'єкт нерухомості розташований у м. НОМЕР_13, помешкання на 1 сім'ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву «Вілла де навіа», забудована площа на обох поверхах складає 105 кв.м і 89 кв.дм, корисна площа складає 84 кв.м 27 кв.дм.
У порядку поділу спільного майна постановлено визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину переліченого вище майна за кожним.
Вирішено питання судових витрат.
У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, 25 травня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суд ухвалив з порушенням норм матеріального та процесуального права, не надав належної правової оцінки доказам та фактичним обставинам справи.
На думку апелянта, суд не взяв до уваги, що відповідач, заперечуючи проти спільного проживання з позивачем з серпня 2016 року в обґрунтування своєї позиції послався на самостійну оплату комунальних платежів за газопостачання, електроенергію, Інтернет, охорону квартир, експлуатаційних внесків за гараж у період з 2017 року по 2021 рік, які долучені до матеріалів справи.
Уважає, що поза увагою суду залишилась та обставина, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні урочистостей, пересилання коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Наголошує на тому, що суд допустив процесуальні порушення розгляду справи, оскільки клопотання про виклик свідків було судом відхилено, у чому, на думку апелянта, убачається упередженість суду при розгляді даної справи.
Суд безпідставно визнав спільною сумісною власністю майно, придбане у період з 21 липня 1992 року по 01 січня 2004 року, оскільки норми діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а саме ст.ст. 14, 44 КпШС України, не передбачали можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Окрім того, наголошує, що у цей період позивач знаходилася на повному утриманні відповідача.
Вказує, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що все майно було придбане за особисті кошти відповідача, тому не може бути визнано спільною сумісною власністю.
Зазначає, що спільне проживання сторін припинилося влітку 2016 року, що не заперечувалося позивачем, та вона виїхала проживати до квартири в Оболонському районі м. Києва.
Платіжні документи, долучені позивачем до позовної заяви, не свідчать про спільність проживання до 2020 року, оскільки датовані 2015 роком.
22 червня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду представник позивача адвокат Маленко О.М. надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач та його представники у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Позивач та її представник проти апеляційної скарги заперечували та просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що після розірвання шлюбу позивач та відповідач продовжували проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу, спільно виховували дітей, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, разом проводили відпустки, свята, оплачували комунальні послуги. Позивач продовжувала займатись налагодженням побуту в родині, а тому суд дійшов висновку, що вказані обставини дають достатні підстави вважати, що в період з 01 січня 2004 року по грудень 2020 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Проте, в повній мірі з таким висновком колегія не погоджується, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом установлено, що в період з 02 серпня 1980 року по 21 липня 1992 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 24-26).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_5 (а.с. 27).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та відповідача народився син ОСОБА_6 (а.с. 28).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08 лютого 1994 року, ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 49,0 кв.м (а.с. 81).
У період з 07 квітня 1994 року по 21 липня 1995 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_21 (а.с. 30).
07 липня 1995 року позивач, відповідно до договору купівлі-продажу, придбала квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 33,4 кв.м, жилою площею 16,2 кв.м (а.с. 82).
23 серпня 1995 року відповідач придбав гараж НОМЕР_14 по АДРЕСА_4 , площею 20,3 кв.м в кооперативі по будівництву і експлуатації індивідуальних гаражів Ленінградського району м. Києва «Нива», що підтверджується договором купівлі-продажу гаражу (а.с. 83).
23 листопада 1995 року ОСОБА_2 придбав гараж № НОМЕР_2 , ряд НОМЕР_3 по АДРЕСА_5 , площею 21,0 кв.м в ГБК «Нива» в м. Києві (а.с. 84).
Відповідно до договору від 02 червня 1998 року відповідач придбав гараж № НОМЕР_4 в ряду АДРЕСА_22 в ГБК «Нива» в м. Києві (а.с. 85).
05 квітня 1999 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_23 , загальною площею 142,10 км.м, жилою площею 80,10 кв.м (а.с. 86).
22 квітня 2002 року відповідач отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_7 , площею 44,6 кв.м (а.с. 87).
10 жовтня 2006 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 77,6 кв.м (а.с. 88).
17 листопада 2006 року відповідач отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 35,5 кв.м (а.с. 89).
17 листопада 2006 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 35,3 кв.м (а.с. 90).
03 жовтня 2006 року відповідач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 391,5 кв.м, жилою площею 71,2 кв.м з надвірними будівлями та спорудами (а.с. 91).
30 вересня 2011 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості придбав квартиру/віллу АДРЕСА_12 , площею 3.759.62 m2, квадрат карти № 456 , квартал №170.АІ, участок НОМЕР_15, том №75 (а.с. 92-93).
14 серпня 2014 року відповідачу видано свідоцтво про право приватної власності на машиномісце № НОМЕР_7 в АДРЕСА_13 , загальною площею 20,5 кв.м (а.с. 94).
14 серпня 2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право приватної власності на машиномісце № НОМЕР_9 в АДРЕСА_13 , загальною площею 20,4 кв.м (а.с. 95).
14 січня 2015 року відповідач отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на машиномісце № НОМЕР_12 за адресою: АДРЕСА_24 , площею 14.8 кв.м (а.с. 96).
25 жовтня 2019 року за позивачем зареєстровано право приватної власності на приміщення НОМЕР_11 за адресою: АДРЕСА_16 , загальна площа 3,7 кв.м (а.с. 97).
26 лютого 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:0035, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 , площа 0.2024 га (а.с. 97).
31 січня 2018 року за позивачем зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_25 , загальною площею 131,9 кв.м, житловою площею 66,2 кв.м (а.с. 97-98).
27 вересня 2007 року відповідно до реєстру власності Орихуела №1 в Іспанії, відповідач отримав у власність об'єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код (CRU): 03048000955675 розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі НОМЕР_3, розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_27, забудована площа складає 89 кв.м, корисна площа 79 кв.м і 57 кв.дм (а.с. 102-103).
Позивачу з 28 грудня 2004 року належить об'єкт нерухомості №67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, об'єкт нерухомості розташований у місті, №6, помешкання розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_28 , поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв.м. Об'єкт нерухомості походить від іменованого Барранко де ла Естакас і де лос Пінос. Має безпосередній доступ зі сходу через спільну ділянку комплексу до присадибної ділянки, прохід використовується виключно для цього помешкання. Має терасу площею 4,55 кв.м (а.с. 108-110).
18 вересня 2002 року відповідно до реєстру власності Орихуела №1 в Іспанії, відповідач отримав у власність об'єкт нерухомості: 119932, Єдиний реєстраційний код03048000737462, об'єкт нерухомості розташований у м. 31, помешкання на 1 сім'ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву « Вілла де навіа » - перша черга. У межах муніципалітету Орихуела , поселення «Дехеса де Кампоамор», фасад виходить на внутрішню вулицю комплексу, тому до помешкання існує прямий, незалежний доступ. Забудована площа на обох поверхах складає 105 кв.м і 89 кв.дм, корисна площа 84 кв.м і 27 кв.дм (а.с. 113-116).
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частиною першою Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про власність», відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.
Так, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Частиною другою статті 112 КпШС Української РСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.
За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» розглядаючи позови, пов'язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону «Про власність», стаття 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 стаття 17, стаття 18, пункт 2 стаття 17 Закону України «Про власність»), тощо.
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини 1 статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованими.
Вказаний висновок узгоджуються з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-135цс13 та від 23 вересня 2015 року № 6-1026цс15.
Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин та не може вийти за межі позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилалася на те, що вона проживала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, а тому майно, набуте ними в цей період підлягає поділу між ними відповідно до цих обставин згідно із нормами СК України.
Разом з тим, у цьому випадку норми СК України не підлягають застосуванню, а необхідно застосовувати КпШС України, яким не передбачено визнання права власності на майно лише з підстав перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах без доведення того, що спірне майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї.
Позивач не посилалася на те, що спірне майно, придбане з часу розірвання шлюбу і до 01 січня 2004 року, набуте сторонами внаслідок їхньої спільної праці, зазначені підстави не були предметом розгляду судом першої інстанції, а тому апеляційний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції позбавлений можливості встановлювати зазначені обставини справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності разом з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
ЦПК України 1963 року з відповідними змінами не містить норм про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Цей порядок визначений у пункті 5 частини першої статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).
Отже, факт саме проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За правилами частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що в період з 02 серпня 1980 року по 21 липня 1992 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати однією сім'єю за адресою місця реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_19 , підтримували шлюбні відносини, позивач народила двоє дітей, сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно будували будинок, разом їздили на відпочинок, відвідували друзів. Впродовж спільного життя сторонами було нажито нерухоме майно.
Разом з тим, сам по собі факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат на утримання житла та іншого майна, його ремонт, а також взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Так, стороною позивача не надано жодного доказу, який би підтверджував проведення ОСОБА_1 спільно з відповідачем часу в період з 2016 року по 2020 рік, спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування тощо.
Натомість, позивач під час розгляду справи судом першої інстанції підтвердила той факт, що з 2016 року будь-які стосунки між позивачем та відповідачем повністю припинилися. Згідно пояснень позивача у 2015 році вона дізналася про коханку відповідача та з серпня 2016 року виїхала на постійне проживання до іншої квартири.
Окрім того, згідно квитанцій, наданих позивачем, ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги, в тому числі, за квартиру за адресою: АДРЕСА_21 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем, за період часу з 2015 року по березень 2016 року.
Жодних переконливих доказів того, що після серпня 2016 року сторони проживали разом та вели спільне господарство як подружжя, матеріали справи не містять.
Таким чином, з огляду на докази, що містяться в матеріалах справи, а також пояснення самих сторін, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 по серпень 2016 рік.
Зважаючи на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для встановлення факту спільного проживання позивача та відповідача однією сім'єю у період з 2004 по 2020 рік.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Згідно з частиною другою статті 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Як убачається з матеріалів справи, нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 71,5 кв.м, жилою площею 49,0 кв.м; квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 33,4 кв.м, жилою пллощею 16,2 кв.м; гараж НОМЕР_14, АДРЕСА_20 , площею 20,3 кв.м в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « Нива »; гараж № НОМЕР_2 , ряд НОМЕР_3 по АДРЕСА_4 , ( АДРЕСА_5 ), в м Києві, площею 21,0 кв.м, в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « Нива »; гараж № НОМЕР_4 в ряду № НОМЕР_3 по АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 142,10 кв.м, житловю площею 80,10 кв.м; квартира АДРЕСА_7 , площею 44,60 кв.м; квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 77,6 кв.м; об'єкт нерухомості 119932, Єдиний реєстраційний код 03048000737462, об'єкт нерухомості розташований у місті 31, помешкання на 1 сім'ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву «Вілла де навіа», забудована площа на обох поверхах складає 105 кв.м і 89 кв.дм, корисна площа складає 84 кв.м 27 кв.дм, було набуто у власність ОСОБА_2 до 2004 року, а тому за положеннями КпШС указане майно не підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1992 року не перебувають у зареєстрованому шлюбі, а факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу не може бути встановлено в судовому порядку до 01 січня 2004 року.
Матеріалами справи встановлено, що станом на час ухвалення рішення відповідачем було реалізовано наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 77,6 кв.м; квартира АДРЕСА_9 , площею 35,5 кв.м; квартира АДРЕСА_10 ; машиномісце № НОМЕР_7 в АДРЕСА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , загальною площею 20,5 кв.м; машиномісце № НОМЕР_9 в АДРЕСА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , загальною площею 20,4 кв.м; машиномісце АДРЕСА_14 , площею 14,8 кв.м.
А отже, вказане майно не підлягає поділу між подружжям у зв'язку з перебуванням цього майна у власності інших осіб. При цьому, будь-яких вимог про відшкодування позивачеві компенсації від проданого майна ОСОБА_1 не заявляла.
Також не підлягає поділу нерухоме майно, придбане сторонами по справі після 2016 року, оскільки час набуття такого майна у власність не охоплює період спільного проживання. До такого майна відноситься: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486200:03:007:0035 за адресою: АДРЕСА_15 , площею 0,2024 га; нежитлове приміщення № НОМЕР_11 за адресою: АДРЕСА_16 , загальною площею 3,7 кв.м; квартира АДРЕСА_17 , кадастровий номер: 16:45:010103:2097.
Таким чином, колегія суддів, установивши, що після розірвання шлюбу позивач та відповідач продовжували проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в яких народилось двоє дітей, яких вони спільно виховували, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов'язки, разом проводили відпустки, свята по 2016 рік, доходить висновку, що нерухоме майно, набуте сторонами за період з 2004 року по 2016 рік, належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами виходячи з рівності часток.
Як установлено під час розгляду справи, нерухомим майном, придбаним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 2004 року по 2016 рік та яке, відповідно, підлягає поділу між сторонами в рівних частках, є: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 391,5 кв.м; квартира/вілла АДРЕСА_12 , квадрат карти № 456 , квартал №170.ІА, участок № НОМЕР_6 , доля участка: 42/3760, площею: 3.759.62 кв.м; об'єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код (CRU): 03048000955675 розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі НОМЕР_3, розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_27, забудована площа складає 89 кв.м, корисна площа 79 кв.м і 57 кв.дм; об'єкт нерухомості №67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, об'єкт нерухомості розташований у місті, НОМЕР_16, помешкання розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_28 , поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв.м.
Враховуючи наведене, колегія вважає, що суд першої інстанціїзалишив поза увагою, що до виниклих правовідносин застосовуються положення КпШС України, якими не передбачено можливості встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, помилково та безпідставно встановив факт проживання сторін однією сім'єю з 2004 по 2020 рік, не врахувавши, що у справі відсутні будь-які докази проживання позивача та відповідача однією сім'єю після 2016 року, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог частково, що призвело до неправильного вирішення справи. Також місцевим судом при вирішенні спору не було враховано, що частині майна, заявленого до розподілу, станом на час ухвалення рішення вже було реалізовано на користь інших осіб.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги частково, скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 156,65 грн.
З ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 234,97 грн.
Зважаючи на положення частини десятої статті 141 ЦПК України, колегія вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 078,32 грн. При цьому, ОСОБА_2 звільняється від обов'язку сплачувати позивачеві іншу частину судових витрат.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01 січня 2004 року по серпень 2016 року.
Визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 391,5 кв.м; квартира/вілла АДРЕСА_12 , квадрат карти № НОМЕР_5 , квартал №170.ІА, участок № НОМЕР_6 , доля участка: 42/3760, площею: 3.759.62 кв.м; об'єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код (CRU): 03048000955675 розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі НОМЕР_3, розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_27, забудована площа складає 89 кв.м, корисна площа 79 кв.м і 57 кв.дм; об'єкт нерухомості №67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, об'єкт нерухомості розташований у місті, №6, помешкання розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_28 , поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв.м.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частині кожному наступного майна: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 391,5 кв.м; квартира/вілла АДРЕСА_12 , квадрат карти № 456 , квартал №170.ІА, участок № НОМЕР_6 , доля участка: 42/3760, площею: 3.759.62 кв.м; об'єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код (CRU): 03048000955675 розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі НОМЕР_3, розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_27, забудована площа складає 89 кв.м, корисна площа 79 кв.м і 57 кв.дм; об'єкт нерухомості №67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, об'єкт нерухомості розташований у місті, №6, помешкання розташоване у межах муніципалітету АДРЕСА_28 , поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв.м.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 078,32 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Повне судове рішення складено «29» вересня 2021 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик