Справа № 163/1209/19 Провадження №11-кп/802/466/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ст.390-1 КК України Доповідач: ОСОБА_2
28 вересня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шацького районного суду Волинської області від 24 березня 2021 року щодо нього,
Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина-інваліда, непрацюючий, військовозобов'язаний, учасник бойових дій у зоні проведення АТО, раніше судимий вироком Любомльського районного суду Волинської області від 08.08.2017 за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,
засуджений:
- за ст.390-1 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднане невідбуте покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 08.08.2017 у виді позбавлення волі і за сукупністю вироків ОСОБА_8 призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.
Строк відбування покарання обвинуваченому визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 07.03.2019 (справа №163/337/19, провадження № 2-о/163/8/19) щодо ОСОБА_8 виданий обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців із забороною перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_9 та їх спільними дітьми ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на АДРЕСА_1 , та забороною наближатися ближче 100 (ста) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_9 та їх спільних дітей, на АДРЕСА_1 .
22.04.2019 близько 16 год. ОСОБА_8 , щодо якого виданий вищевказаний обмежувальний припис, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшов до будинку ОСОБА_9 , що на АДРЕСА_1 , де під час словесної суперечки з останньою ображав її нецензурною лайкою, чим умисно не виконав обмежувальний припис, застосований до нього судом.
26.04.2019 близько 21 год. ОСОБА_8 , щодо якого виданий вищевказаний обмежувальний припис, продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшов до будинку ОСОБА_9 , що на АДРЕСА_1 , де під час словесної суперечки з останньою ображав її нецензурною лайкою, чим умисно не виконав обмежувальний припис, застосований до нього судом.
Крім цього, 07.05.2019 близько 23 год. ОСОБА_8 , щодо якого виданий вищевказаний обмежувальний припис, продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшов до будинку ОСОБА_9 , що на АДРЕСА_1 , де під час словесної суперечки ображав її нецензурною лайкою, чим умисно не виконав обмежувальний припис, застосований до нього судом.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, обвинувачений оскаржує вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок тяжкості. Посилається на те, що вчинене ним кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості належить до категорії нетяжких. Стверджує, що тричі допустив порушення обмежувального припису внаслідок сімейних обставин, викликаних станом здоров'я його матері ОСОБА_12 , та за погодженням з його колишньою дружиною ОСОБА_9 . Зауважує, що щиро розкаявся у вчиненому та давав визнавальні показання, чим активно сприяв слідству. Крім того, зазначає, що є учасником бойових дій та має на утриманні неповнолітнього сина-інваліда. З огляду на наведене, просить вирок суду змінити та ухвалити новий, яким зменшити йому міру покарання з 6 (шести) місяців арешту до 1 (одного) місяця арешту та виключити з резолютивної частини вироку призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст.ст.71, 72 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, захисника, який підтримав апеляцію і просив змінити вирок щодо ОСОБА_8 , прокурора, яка заперечила апеляційну скаргу та просила судове рішення залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, а саме: умисному невиконанні обмежувального припису, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами і в апеляційній скарзі не заперечується.
Діям ОСОБА_8 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Згідно зі ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на невідповідність призначеного покарання його особі та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.
При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, місцевий суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом віднесено вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачений є учасником бойових дій в зоні проведення АТО, має на утриманні хвору матір та сина-інваліда.
Однак, ОСОБА_8 раніше судимий, судимість не знята та непогашена у встановленому законом порядку, під час іспитового строку повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Враховуючи усі вищенаведені обставини в їх сукупності, особу винного, який раніше судимий та під час іспитового строку повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення, місцевим судом обґрунтовано призначено ОСОБА_8 найменш суворе за видом покарання за ст.390-1 КК України у виді арешту на максимальний строк - 6 (шість) місяців.
А остаточне покарання ОСОБА_8 обґрунтовано визначено на підставі положень ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків, оскільки дане кримінальне правопорушення останній вчинив під час іспитового строку, призначеного йому вироком Любомльського районного суду Волинської області від 08 серпня 2017 року.
Посилання апелянта на наявність у нього статусу учасника бойових дій та неповнолітнього сина-інваліда на утриманні, хоча і мають місце, проте не можуть слугувати підставами про зменшення призначеного строку покарання.
Покарання, призначене ОСОБА_8 місцевим судом, на думку апеляційного суду, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Крім того, в даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання положень ст.71 КК України є безпідставними та не заслуговують на увагу з таких підстав.
Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 17.12.2019 звільнено від призначеного покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 08.08.2017.
Однак, вказане судове рішення на час ухвалення вироку Шацьким районним судом не набрало законної сили так як було оскаржено в апеляційному порядку (т.1 а.к.п.219-220).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28.09.2021 ухвалу Любомльського районного суду від 17.12.2019 було скасовано та відмовлено в задоволенні подання Любомльського РС філії ДУ «Центр пробації» про звільнення ОСОБА_8 від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Отже, за таких обставин суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_8 остаточне покарання на підставі положень ст.ст.71, 72 КК України.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Шацького районного суду Волинської області від 24 березня 2021 року щодо нього - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді