Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14809/2021
28 вересня 2021 року місто Київ
справа № 757/36346/19-ц
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л., у справі за позовом Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», Приватного підприємства «Едельвейс-2000», Приватного акціонерного товариства «Фортуна», Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ», Приватного підприємства «Планета», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Дівелопмент», Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватленд», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетики», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий вектор», ОСОБА_1 , Російської Федерації в особі в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвіктум» про зняття арешту,-
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 позов Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» 22 лютого 2021 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
24 вересня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла вказана цивільна справа.
Вивчивши матеріали скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду Київським апеляційним судом, виходячи з наступного.
Згідно п.п.2, 3 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи; документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року відповідні документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Разом з тим, матеріали справи не містять копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових документів відповідно до кількості учасників справи та оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн.
Відповідно до супровідного листа Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, апеляційна скарга з додатками та оригінал платіжного доручення №6 від 16 лютого 2021 року на суму 3405 грн. було направлено на адресу апелянта у зв'язку з визнанням апеляційної скарги неподаною та її поверненням.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» однією із відповідачів визначила - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
Відповідно до ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.
Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
У тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Так, ст.80 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Зокрема, порядок направлення доручення про вручення документів іноземній державі регулюється безпосередньо Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень та Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.
Апелянт, звертаючись із апеляційною скаргою, не подав завірені належним чином документи відповідно до вимог вказаного вище чинного законодавства, а саме позовної заяви, додатків до неї, рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги з додатками, її переклад на державну мову Російської Федерації з проставленим апостилем.
Виходячи з вищевикладеного, апелянту необхідно надати до Київського апеляційного суду оригінал та копії апеляційної скарги з додатками відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, оригінал квитанції про оплату судового збору, позовну заяву, додатки до неї, рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу з додатками, її переклад на державну мову Російської Федерації з проставленим апостилем, оформлені належним чином до вимог Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень та Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.
Відповідно до ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу позивача Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л., у справі за позовом Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», Приватного підприємства «Едельвейс-2000», Приватного акціонерного товариства «Фортуна», Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ», Приватного підприємства «Планета», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Дівелопмент», Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватленд», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетики», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий вектор», ОСОБА_1 , Російської Федерації в особі в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвіктум» про зняття арешту залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Борисова О.В.