Постанова
Іменем України
28 вересня 2021 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/11579/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.,
за участю секретаря: Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про заміну сторони стягувача
від 06 травня 2021 року
у справі №357/3359/18 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОП ФІНАНС"
про заміну стягувача,
у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової І.О.
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
13 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" (далі - ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС", Товариство) звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про заміну стягувача його правонаступником.
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2019 у справі №357/3359/18 задоволено позовУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"" (далі - ПАТ "КБ "Надра", Банк) та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість у розмірі 9 201,19 доларів США та 57 714,00 грн.
18 травня 2020 року між ПАТ «КБ "Надра» та ТОВ «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Банк відступив ТОВ «ДЕВЕЛОП ФІНАНС», а останнє в свою чергу набуло права грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 за кредитним договором №148/П/13/2007/840 від 16.10.2007 та договорами поруки й іпотеки.
За вказаних обставин, просив замінити стягувача ПАТ "КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ " ДЕВЕЛОП ФІНАНС " у виконавчих листах по справі №357/3359/18.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2021 року заяву ТОВ " ДЕВЕЛОП ФІНАНС "про заміну стягувача задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача, оскільки не врахував, що ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" не має ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями, а відтак не міг набути право вимоги за валютним кредитним договором. На думку скаржника, відсутність у ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями вказує на недійсність договору відступлення права вимог.
Зазначив, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції проігнорував правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 16.12.2020 у справі №461/2900/11.
Також, як на підставу скасування ухвали посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги направлене ним клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив процесуальне право, передбачене ст. 7 ЦПК України, на участь відповідача в судовому засіданні.
За наведених обставин просила скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну стягувача.
Заявник - ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС", заперечуючи проти апеляційної скарги, подав відзив. В обґрунтування відзиву зазначив, що доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки законодавцем визначено, що неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення заяви про заміну стягувача.
Також зазначив, що є безпідставними доводи апеляційної скарги про недійсність договору відступлення права вимоги, оскільки останній у визначеному законом порядку не визнано недійсним.
Щодо посилань скаржника на відсутність у Товариства ліцензії на операції з валютними цінностями зазначив, що у відповідності до вимог діючого законодавства придбавати право вимоги за кредитними договорами за результатами проведення відкритого конкурсу мають право не тільки банки та небанківські установи, а й іншій юридичні особи, які не віднесені до банків та небанківських установ, та фізичні особи.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, як законну та обґрунтовану.
Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Представник ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" - Савінський К.В. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Боржник ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі (том 2, а.с. 160-161).
Боржник ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася (том 2, а.с. 164).
Заінтересована особа: ПАТ «КБ "Надра», належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання, та їхніх представників.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" - Савінського К.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для заміни стягувача, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення заяви.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16 жовтня 2007 року між ВАТ «КБ "Надра», правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №148/П/13/2007/840.
В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором 16.10.2007 між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки.
Постановою Правління Національного банку України від 5 лютого 2015 року за №83 "Про віднесення ПАТ "КБ "Надра" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 5 лютого 2015 року за №26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра", відповідно до якого з 6 лютого 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року за №113 на підставі Постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року за №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" розпочато ліквідацію ПАТ "КБ "Надра".
Оголошення з інформацією про відкликання банківської ліцензії ПАТ "КБ "Надра", ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "КБ "Надра" було опубліковане 12 червня 2015 року в газеті "Голос України" за №103. Дана інформація була розміщена 12.06.2015 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та на офіційному сайті Національного банку України.
У березні 2018 року Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ "Надра», посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору звернулася до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2019 року позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "НАДРА" заборгованості за тілом кредиту - 8 257,69 доларів США, заборгованості за відсотками - 943,50 доларів США та заборгованості за пенею - 57 714,00 грн.; судові витрати по справі в сумі 2 260,35 грн. з кожного. Рішення суду набрало законної сили.
Судом також встановлено, що 18 травня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" (з 04.02.2011 є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "КБ "Надра") та ТОВ "ДЕВЕЛОГІ ФІНАНС" укладено Договір №GL3N017514 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - Договір про відступлення), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. за реєстровим №409, за умовами якого право вимоги до позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 за Кредитним договором №148/П/13/2007/840 від 16.10.2007, Договором поруки №б/н від 16.10.2007 та Іпотечного договору від 16.10.2007 перейшло до ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС".
Вказаний Договір про відступлення укладено відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), які проводилися у відповідності до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з метою продажу майна неплатоспроможного банку, результати визначеного аукціону було оформлено Протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-17- 000038-b від 08 квітня 2020 року.
Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення, в порядку та на умовах, визначених Договором про відступлення, ПАТ "КБ "Надра" відступає шляхом продажу ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" належні йому, а ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" набуває у обсязі та на умовах, визначених Договором про відступлення, права вимоги ПАТ "КБ "Надра" до позичальників, та заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку №1 до Договору про відступлення, включаючи правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та договорами поруки та договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до Договору про відступлення.
До Додатку №1 до Договору про відступлення (№ з/п 150) увійшло право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі Кредитного договору №148/П/13/2007/840 від 16.10.2007 року.
У результаті укладення вищевказаного Договору про відступлення, кредитором у зобов'язанні, що було предметом розгляду цивільної справи №357/3359/18 стало ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС", яке згідно умов Договору про відступлення набуло права вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов'язань в межах переданого права вимоги.
Отже, фактично ТОВ " ДЕВЕЛОП ФІНАНС" є новим кредитором (стягувачем) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що відсутність у ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями вказує на недійсність Договору про відступлення права вимоги,оскільки у відповідності до вимог статті 204 ЦПК України дійсність договору презюмується.
Так, положеннями ст. 204 ЦПК України закріплено презумпцію правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять доказів, що укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС", у визначеному законом порядку визнано недійсним.
До того ж, слід зазначити, що вирішуючи процесуальне питання щодо заміни стягувача суд не повинен вдаватися в оцінку договору відступлення права вимоги, а лише перевірити наявність, які підтверджують перехід права вимоги.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 512 ЦК України).
У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Як зазначено в ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, за змістом положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється його правонаступником.
Виходячи із наведених положень закону, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від первісного кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Окрім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року по справі №370/2464/17.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини переходу від ПАТ "КБ "Надра" до ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором кредиту та договором поруки, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у даній справі.
Доводи апеляційної скарги, що ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" не міг набути право вимоги за валютним кредитним договором, оскільки не має ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, не можуть бути підставою для скасування ухвали, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" є фінансово установою.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2526 від 21.11.2016 року (набрав чинності 21.01.2017 ) були внесені наступні змінидо Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку:
"У пункті 5.11 главі 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за №1581/21893, слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок) "виключено".
Згідно вищевказаної норми в редакції від 09.05.2020, тобто на день укладення Договору про відступлення права вимоги, реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.
Таким чином, законодавцем знято обмеження щодо переліку суб'єктів, які можуть брати участь в аукціонах з продажу прав вимоги за кредитами - претендувати на купівлю прав вимог за кредитами можуть будь-які фізичні та юридичні особи, крім самих позичальників та/або поручителів за такими договорами.
Тому, з моменту набрання чинності рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21.11.2016 №2526, придбавати права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання за результатами проведення відкритого конкурсу мають право не тільки банки та небанківські фінансові установи, а й інші юридичні особи, які не віднесені до банків та небанківських фінансових установ, а також фізичні особи. Будь-яких інших заборон на участь, в тому числі для фізичних осіб, нормативно-правові акти, які регулюють вказані правовідносини, не передбачають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС" не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції проігнорував правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №461/2900/11, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правовідносини у даній справі та справі, яка переглядалася Верховним Судом не є тотожними.
Так, у даній справі №357/3359/18 судом першої інстанції вирішувалося процесуальне питання щодо заміни стягувача. А у справі №461/2900/11, яка переглядалася судом касаційної інстанції, вирішувався спір по суті про визнання недійсною частини договору купівлі-продажу кредитного портфеля, встановлення факту нікчемності договору в частині відступлення прав іпотекодержателя (заставодержателя) та визнання нового кредитора, що прострочив виконання зобов'язання боржником.
Отже, у даній справі та у справі, яка переглядалася Верховним Судом, правовідносини не є тотожними.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 16.12.2020 у справі №461/2900/11.
Доводи апеляційної скарги про позбавлення ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні також не можуть бути підставою для скасування ухвали, з огляду на таке.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що він звертався до суду з клопотанням про відкладення судового засідання, однак таке клопотання проігноровано судом першої інстанції, чим допущено порушення його право на участь в судовому засіданні, яке визначено ст. 7 ЦПК України.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, за день до судового засідання, в якому постановлена оскаржувана ухвала, тобто 05.05.2021 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (том 2, а.с. 82-83).
Разом з тим, в частині 3 статті 442 ЦПК України законодавцем визначено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у судовому засіданні з повідомленням учасників та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Отже, законодавцем визначено, що наявність у суду відомостей про належне повідомлення учасників справи, навіть у разі подання одним із учасників клопотання про відкладення судового засідання, не є перешкодою для вирішення судом питання про заміну стягувача.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд заяви про заміну стягувача (том 2, а.с. 79).
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що є безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення судом положень ст. 7 ЦПК України, а відтак і не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про порушення його права на участь в судовому засіданні.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що процесуальне питання про заміну сторони стягувача судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення.
Обов'язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, закріплено в ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду від 06.12.2019, яке набрало законної сили, не виконується більш як півтора року. Також відсутні докази виконання рішення суду первісному кредитору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2021 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді О.В. Желепа
В.А. Кравець