Постанова
Іменем України
28 вересня 2021 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/9929/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.,
за участю секретаря Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва про відмову в забезпеченні позову
в складі судді Мазура Ю.Ю.
від 14 травня 2021 року
у справі №752/9866/20 Голосіївського районного суду м. Києва
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", державного реєстратора Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Попової Олександри Валеріївни
про визнання незаконними дій державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності,
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк",державного реєстратора Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Попової О.В. (далі - державний реєстратор) за захистом свого порушеного права власності на майно, яке є предметом іпотеки, та вибуло з його володіння в позасудовому порядку шляхом перереєстрації права власності на іпотекодержателя.
13 травня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на предмет спору - квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви посилався на те, що ним було передано в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Однак, в порушення норм чинного законодавства 02.05.2018 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого в позасудовому порядку право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ПАТ "Укрсоцбанк".
Вважав, що переоформлення квартири здійснено з грубим порушенням норм діючого законодавства. Такі незаконні дії, на думку позивача, можуть унеможливити чи утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову та повернення квартири із незаконного володіння.
Також зазначив, що АТ "Укрсоцбанк", як власник спірної квартири, має право в будь-який час відчужити спірну квартиру, що потягне за собою подальшу перереєстрацію права власності на спірну квартиру та відповідно зумовить подачу позивачем нового позову, що також призведе до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, посилався на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 травня 2021 року відмовлено в забезпеченні позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач, подав до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 149-150 ЦПК України, оскільки викладені у заяві про забезпечення позову факти беззаперечно свідчать про протиправність дій відповідачів, які направлені на протиправне заволодіння майном. А реєстрація права власності на спірну квартиру за банком вже свідчить про протиправність дій відповідачів щодо позбавлення позивача його права власності. На думку позивача, за таких обставин суду було достатньо підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Зазначив, що у разі задоволення позову запис про державну реєстрацію права власності на квартиру за банком буде скасовано в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто буде відновлено правове становище, яке існувало до порушення. А у випадку продажу спірної квартири банком, як власником, виконання судового рішення буде утрудненим та взагалі права не будуть відновлені.
Звернув увагу на те, що позовні вимоги стосуються правочину, що регулює право власності та інші майнові права на предмет нерухомості - спірну квартиру, а тому накладення арешту на цю квартиру, яка належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Також додав, що обраний ним спосіб забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14.05.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , заборонити представникам АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме входження в спірну квартиру представника АТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, вселення представників АТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, реєстрація представників ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб в спірній квартирі як постійних чи тимчасових мешканців.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідач Акціонерне товариство "Альфа-Банк", належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.
Відповідач - державний реєстратор Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Попова О.В., належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та свого представника не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, та їх представників.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, за приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.
З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2008 року між ТОВ "УніКредитБанк", яке змінило назву на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №MRTG-000000014587, в забезпечення виконання умов якого в цей же день укладено Іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору АТ «Укрсоцбанк» в позасудовому порядку оформив право власності на спірну квартиру.
Так, 02 травня 2018 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40916977 від 03.05.2019 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк".
Як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , посилалася на те, що реєстрація права власності на квартиру за банком вчинена з порушенням чинного законодавства.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 вказував на те, що реєстрація права власності на квартиру за банком здійснена з грубим порушенням вимог діючого законодавства, що і змусило його звернутися до суду з позовом про визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування рішення державного реєстратора.
З наведеного слідує, що між сторонами виник спір з приводу законності звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно за Банком.
Крім того, як правильно вказує позивач у заяві про забезпечення позову, Банк, як власник спірної квартири, в будь-який час може розпорядитися спірним майном, оскільки незадоволення заяви про забезпечення позову може призвести до того, що новий власник, який дійсно не позбавлений права розпорядження квартирою, має змогу реалізувати предмет спору і як наслідок з'явиться інший новий власник, що може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Однак, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, внаслідок чого вищевказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не наведено обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний ним спосіб може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Судом також безпідставно зазначено в мотивувальній частині ухвали, що позивач не надав доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, оскільки згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, необхідні для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, неправильно застосував положення ст. 149-150 ЦПК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, знайшли своє підтвердження.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що є помилковим висновок суду про те, що вимоги захід забезпечення позову, який просить вжити позивач, та вимоги позовної заяви є неспівмірними.
Так, в позовній заяві позивач просив скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності банку на спірну квартиру, а забезпечити позов просив шляхом накладення арешту на цю ж спірну квартиру. Отже, заходи забезпечення позову є співмірними та безпосередньо пов'язані з предметом спору, а також необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що питання забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з ухвалення нового судового рішення.
Ураховуючи викладене, колегія суддів, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, приходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Даний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому, за приписами ч. 7, 9 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суду у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Разом з тим, колегія суддів, незважаючи на те, що дійшла висновку про скасування ухвали суду з ухваленням нового судового рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки містить вимоги про застосування інших заходів забезпечення позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 травня 2021 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягувач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Боржник: Акціонерне товариство «Альфа Банк», адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок №100; код ЄДРПОУ: 23494714.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді О.В. Желепа
В.А. Кравець