Справа № 653/841/21
Провадження № 2/653/716/21
іменем України
20 вересня 2021 року м. Генічеськ
Генічеський районний суду
Херсонської області в складі:
головуючого судді Мотонок Т.Я.
за участі секретаря Чаплиги О.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центр надання адміністративних послуг Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без письмової згоди батька,
В провадженні Генічеського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центр надання адміністративних послуг Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, в якій позивач просить суд надати дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір в сумі 908 грн.00 коп та 1000 грн. кошти за надання правничої допомоги.
В обгрунтування позову зазначено:
Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.08.2015 року. Шлюб було розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2017 року.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначення місця проживання якої в судовому порядку не встановлювалося, але яка з моменту розірвання шлюбу постійно проживає разом з позивачем.
30 листопада 2019 року позивач зареєструвала шлюб з гр. ОСОБА_4 , що підтверджується долученою до позовної заяви копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та змінила своє прізвище на ОСОБА_1 .
Ще до реєстрації шлюбу зі ОСОБА_4 позивач разом з донькою стала постійно проживати в належному ОСОБА_4 на праві власності будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №03- 39/05 від 10.02.2021 року, посвідченою старостою Східного старостинського округу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району. Зареєстрованим місцем проживання позивача та місце проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 .
У зв'язку з тим, що позивач разом з дитиною змінили місце постійного проживання, у неї виникла необхідність у зміні місця реєстрації з місця, де вони фактично зареєстровані але не проживають, на фактичне місце проживання.
Батько дитини зареєстрований
АДРЕСА_3 .
23.02.2021 року позивач звернулася до ЦНАП Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району із заявами про зняття з реєстрації місця проживання та про реєстрацію місця проживання в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки, але в задоволенні поданих позивачем заяв 23.02.2021 року їй було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не надано до Сектору з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб письмову згоду батька дитини на вчинення таких дій.
24.02.2021 року позивач направила на адресу відповідача письмову пропозицію щодо надання ним письмової згоди на зміну реєстрації місця проживання доньки. Відповіді на звернення позивач не отримала. В телефонному режимі батько дитини повідомив, що жодних дозволів надавати не буде.
Тому, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримала заявлені вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та доповнила, що на момент розгляду справи в суді добровільно вказане питання з відповідачем вона вирішити не може, тому просить суд задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку:
Згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_2 .
На підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила своє прізвище на ОСОБА_1 .
З 01.04.2019 року ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 , 2016 р.н. проживають без реєстрації в будинку, що належить ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою посвідченої старостою Східного старостинського округу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району.
23.02.2021 року позивач звернулася до ЦНАП Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району із заявами про зняття з реєстрації місця проживання та про реєстрацію місця проживання в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки, але в задоволенні поданих позивачем заяв 23.02.2021 року їй було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не надала до Сектору з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб письмову згоду батька дитини на вчинення таких дій.
24.02.2021 року позивач направила на адресу відповідача письмову пропозицію щодо надання ним письмової згоди на зміну реєстрації місця проживання доньки. Відповіді на звернення позивач не отримала.
Як, встановлено в судовому засіданні позивач вдруге вийшла заміж та змінила місце свого проживання, її донька ОСОБА_3 проживає разом з нею. Через те, що батько дитини, тобто відповідач не надає добровільної згоди на зняття з місця реєстрації дитини та дозвіл на реєстрацію дитини за фактичним місцем проживання позивач не має змоги зареєструвати місце проживання дитини за їх фактичним місцем проживання.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» -кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно з ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до частин 1, 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Як встановлено в судовому засіданні дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .
За ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2021 року « Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» - у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Як встановлено судом, за відсутності письмової згоди батька на реєстрацію, позивач позбавлена можливості зареєструвати місце проживання малолітньої дитини.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Оскільки невизначеність реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 за фактичним місцем проживання зі своєю матір'ю суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію прав дитини, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа "Байт і Кеннеді проти Німеччини(п.67) "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II, проти Німеччини" (п.45).Відповідно до частини першої ст. 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того , здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
З врахуванням того, що суд виходить з пріоритету інтересів дитини, їх найкращого забезпечення враховуючи обставини справи, визначений нормативно-правовим актом порядок реєстрації місця проживання дітей віком до 14 років, тому приходить до висновку, що саме рішення про надання згоди на зняття з реєстрації та реєстрацію дитини без згоди батька за місцем проживання матері, буде ефективним способом захисту прав дитини.
Щодо вимоги про стягнення витрат по наданню правничої допомоги суд зазначає наступне:
У відповідності до п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Аналогічні виводи містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Матеріали справи містять письмові докази щодо надання правової допомоги адвокатом Кравченко О.В. її клієнту, а саме: угода № 17 від 23.03.2021 року про надання правової допомоги, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 23.03.2021 року та квитанція № 64 від 23.03.2021 року про сплату гонорару в сумі 1000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи виконану адвокатом роботу, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу, є обґрунтованими, співмірними та доведеними.
Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центр надання адміністративних послуг Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без письмової згоди батька - задовольнити.
Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , 2016 року народження за адресою: АДРЕСА_1 та надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактичним місцем проживання матері, за адресою: АДРЕСА_2 без письмової згоди батька дитини - ОСОБА_2 , 1992 року народження.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. та витрати по наданню правничої допомоги в 1000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та проголошено 29.09.2021 року о 16.30 годині.
Суддя Генічеського районного суду Т. Я. Мотонок