Справа № 653/2543/20
Провадження № 2/653/166/21
іменем України
25 серпня 2021 року
Генічеський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мироненко Т.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Волошина В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Генічеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання рішення незаконним, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що їй на підставі договору дарування від 21.02.2012 року належить Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . Інша Ѕ його частина належить ОСОБА_3 . Раніше вказана домобудівля належала на праві спільної сумісної власності подружжю: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Рішенням Генічеського районного суду від 23.11.2010 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами було поділено між подружжям в натурі в рівних частках. Під час розгляду справи в суді про поділ майна подружжя, що тягло за собою необхідність проведення технічної експертизи, ОСОБА_4 самостійно звернувся до Виконавчого комітету Генічеської міської ради із заявою про реєстрацію самовільно побудованих господарських будівель. Рішенням Виконавчого комітету Генічеської міської ради № 381 від 21.10.2010 р. заяву ОСОБА_4 було задоволено та зареєстровано за ним самовільно побудований тамбур площею 4,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_4 , звертаючись до відповідача, діяв самостійно, без відома дружини, їй не було відомо, що на момент прийняття рішення судом, спільне майно, яке підлягало поділу збільшилось у своїй масі, тому його частина не стала предметом поділу, чим були порушені права ОСОБА_5 , а у подальшому і його теперішніх власників.
Таким чином, приймаючи оспорюване рішення, відповідач не прийняв до уваги, що домобудівля АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності двом особам і зареєстрував допоміжні будівлі на одного із співвласників, не врахувавши, що на момент його прийняття здійснюється поділ спільного майна в натурі в судовому порядку. Наявність рішення відповідача, яке безпідставно стало підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на вказані господарські будівлі, порушують права дійсних власників житлового будинку і провокують конфлікти з приводу користування нерухомим майном, а також земельною ділянкою, на якій вони розташовані, а тому позивач була вимушена звернутись до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Генічеської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач жодним чином немає відношення до поділу майна подружжя ОСОБА_6 і рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 21.10.2010 року не порушує її прав. З часу винесення оскаржуваного рішення ОСОБА_5 не зверталася про порушення її права на спільне майно подружжя.
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до судового засідання не прибули, жодних клопотань до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вирішуючи питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача, і якими доказами вони підтверджуються, суд враховує наступне.
Згідно заочного рішення Генічеського районного суду від 23.11.2010 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , було поділено між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в натурі в рівних частках. Так, у власність ОСОБА_5 у житловому будинку «А» були виділені: кімнати 1-1 пл.17,8 кв.м., 1-4 пл.7,5 кв.м., 1-5 пл.3,9 кв.м., загальною площею 29,2 кв.м., а також частину тамбура «а» (к-та 1 пл.3,5 кв.м.), частину сараю «Б» (к-ти 1 пл.2,7 кв.м., 2 пл.11,4 кв.м., 3 пл.4,5 кв.м.) загальною площею 18,6 кв.м.; Ѕ частину огорожі №1-377 грн.; Ѕ частину водопроводу №2-451 грн. В той час, у власність ОСОБА_4 у житловому будинку «А» були виділені: кімнати 1-2 пл.17,8 кв.м., 1-3 пл.7,3 кв.м., загальною площею 25,1 кв.м.; частину тамбура «а» (к-та 1 пл.3,5 кв.м.); частину сараю «Б» (к-та 4 пл.11,9 кв.м.); гараж «В»; вбиральня «Г»; Ѕ частину огорожі №1-377 грн.; Ѕ частину водопроводу №2-451 грн.
Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 21.02.2012 року, ОСОБА_5 передала безоплатно у власність ОСОБА_1 свою Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .
Отже, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності є власником Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією витягу про Державну реєстрацію прав №34775305 від 10.07.2012 року та копією технічного паспорту від 17.12.2018 року. Тобто, їй у власність перейшли у житловому будинку «А» кімнати 1-1 пл.17,8 кв.м., 1-4 пл.7,5 кв.м., 1-5 пл.3,9 кв.м., загальною площею 29,2 кв.м.; частина тамбура «а» (к-та 1 пл.3,5 кв.м.); частина сараю «Б» (к-ти 1 пл.2,7 кв.м., 2 пл.11,4 кв.м., 3 пл.4,5 кв.м.) загальною площею 18,6 кв.м.; Ѕ частина огорожі №1-377 грн.; Ѕ частина водопроводу №2-451 грн.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 , наданої Генічеським БТІ на відповідний запит суду, ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 27.09.2018 року передав безоплатно у власність ОСОБА_3 Ѕ частину будинку «А», а саме: кімнати 1-2 пл.17,8 кв.м., 1-3 пл.7,3 кв.м., загальною площею 25,1 кв.м.; частину тамбура «а» (к-та 1 пл.3,5 кв.м.); частину сараю «Б» (к-та 4 пл.11,9 кв.м.); гараж «В»; вбиральня «Г»; Ѕ частину огорожі №1-377 грн.; Ѕ частину водопроводу №2-451 грн.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 217296486 від 22.07.2020 року, власниками домобудівлі АДРЕСА_1 вказані три особи, а саме: ОСОБА_3 , якій належить Ѕ частина будинку на підставі договору дарування від 27.09.2018 року, позивач ОСОБА_1 , якій належить Ѕ частина будинку на підставі договору дарування від 21.02.2012 року, а також ОСОБА_4 , якому належить Ѕ частина цього майна. Підставою виникнення права власності у ОСОБА_4 на побутові будівлі вказано рішення Генічеського районного суду від 23.11.2020 року, але в Реєстрі вказано, що вони були зареєстровані на підставі рішення Генічеської міської ради №381 від 21.10.2010 року.
Відповідно до витягу із рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради №381 від 21.10.2010 року про реєстрацію самовільно збудованих будівель і споруд, було вирішено зареєструвати за ОСОБА_4 самовільно побудовані: тамбур площею 4,4 кв.м., тамбур площею 9,8 кв.м., сараї площею: 15,77 кв.м., 32,4 кв.м., 2,76 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Також, з листа КП «Генічеське БТІ» ХОР №231 від 11.03.2019 року вбачається, що за ОСОБА_4 були зареєстровані самовільно прибудовані: тамбур площею 4,4 кв.м. тамбур площею 9,8 кв.м., сараї площею: 15,77 кв.м., 32,4 кв.м., 2,76 кв.м. по АДРЕСА_1 , однак до договору дарування частини житлового будинку від 27.09.2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вказані будівлі внесені не були, хоча є допоміжними приміщеннями та повинні були увійти у загальну житлову масу при укладення договору дарування з ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що при винесені заочного рішення 23.11.2010 року Генічеським районним судом Херсонської області при поділі майна подружжя між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були враховані самовільно побудовані будівлі, які зареєстровані за ОСОБА_4 на підставі рішення Виконкому Генічеської міської ради, що на даний час створює незручності у користуванні житловим будинком теперішніми власниками, у зв'язку з чим вважає рішення Виконкому незаконним та таким, що порушує її права.
Оцінюючи вищезазначене рішення Виконкому Генічеської міської ради на предмет законності, суд виходить з того, які правові наслідки це мало для позивача , зокрема, чи було це наслідком порушення її цивільного права, за захистом якого вона звернулася з даним позовом.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист порушеного права особи здійснюється у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України.
Таким чином, необхідною умовою судового захисту цивільного права особи, євстановлення беззаперечного факту порушення, невизнання або оспорювання такого цивільного права .
Проаналізувавши досліджені в ході судового розгляду докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилалась позивач у своїй позовній заяві, як підставу своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження.
Частиною 2 ст.21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд вважає, що позовна вимога про визнання рішення незаконним та скасування рішення Виконкому Генічеської міської ради є неналежним способом захисту позивача.
Встановлено, що право власності на спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Разом з тим, судом не вбачається правовідносин між позивачем та відповідачем і його винесеним рішенням, а також не вбачає ніякого відношення позивача до розподілу майна подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 не подавала апеляційну скаргу про скасування заочного рішення суду від 23.11.2010 року про поділ майна, на час розгляду справи була обізнаною в тому, що самовільно побудовані споруди належать ОСОБА_4 й не заперечувала проти цього.
ОСОБА_5 була подарована частина житлового будинку ОСОБА_1 з визначенням конкретного майна, а тому до іншого майна позивач права не має.
Крім того, суд зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування майном, визначене ст. 391 ЦК України.
Таким чином поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування цим майном.
Отже, враховуючи, що встановлені обставини справи вказують на відсутність спірних правовідносин між сторонами у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 89, 141, 258 - 259, 265, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Генічеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання рішення незаконним - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.09.2021 року.
Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова