Справа № 487/3354/21
Провадження № 3/487/1204/21
20.09.2021 року місто Миколаїв
Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Темнікова А.О., за участю секретаря судового засідання Ігнатьєва А.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Коренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України; офіційно не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130КУпАП,-
До Заводського районного суду міста Миколаєва з Управління патрульної поліції в Миколаївській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ААБ №110424 від 01.05.2021 року.
Згідно з протоком 01.05.2021 року о 12 годині 23 хвилин у місті Миколаєві в Заводському районі по вулиці Крилова в районі будинку №19-В водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi Space Wagon», державний номерний знак « НОМЕР_2 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у правопорушенні не визнав, пояснив, що 01.05.2021 року він рухався по вулиці Крилова у місті Миколаєві. Заїжджаючи у двір, ОСОБА_1 не пропустив іншого водія, який проживає у цьому будинку, і у зв'язку з цією ситуацією у них виник конфлікт. ОСОБА_1 пояснив, що цей водій їхав за ним до будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Потім, коли ОСОБА_1 вийшов із машини, у нього з вищевказаним водієм виникла сварка, він почав ображати ОСОБА_1 . Пізніше цей водій викликав працівників поліції, які приїхавши запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці та в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповів відмовою, і внаслідок цього на нього склали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також ОСОБА_1 , пояснив, що коли приїхала поліцію, він за кермом автомобіля не перебував. Також ОСОБА_1 повідомив, що він вживав алкогольний напій «Ром-Колу» вже після того, як вийшов з автомобіля.
В судовому засіданні захисник правопорушника адвокат Коренко Т.В. пояснила, що працівниками патрульної поліції не доведено, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, оскільки не доведено факту перебування ОСОБА_1 , в салоні автомобіля, а отже вона вважає що провадження по справі слід закрити оскільки відсутній суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши у судовому засіданні докази, суд приходить до наступного:
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №110424 від 01.05.2021; акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.05.2021; письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , від 01.05.2021; відео з нагрудного нагрудної камери поліцейського.
Відповідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, з наданого до суду відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, не вбачається що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Space Wagon», державний номерний знак « НОМЕР_2 », оскільки він весь час на відео перебуває біля автомобіля «Mitsubishi Space Wagon», який був припаркований у дворі будинку, разом із працівниками поліції.
Оскільки суд надає перевагу доказам, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, стверджувати про те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом та відмовився від медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку беззаперечних доказів немає.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вина особи повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, повинен бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за вчинення адміністративного правопорушення за викладених у протоколі обставинах.
Виходячи з наведеного, у суду виникли обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цій справі зроблено не було.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, суд -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.О. Темнікова